Уболіва́ти, ва́ю, єш, сов. в. уболі́ти, лі́ю, єш, гл. Скорбѣть, сожалѣть. І серцем батьківським над людьми вболівав. К. Дз. 173.
Уболо́на, ни, ж. = Оболона. Гол. II. 232.
Убо́рзі, нар. Немедленно, поспѣшно. Потреба, пильна, просить бути вборзі. К. Бай. 81.
Уборошни́тися, ню́ся, ни́шся, гл. Выпачкаться мукой. Конст. у.
Убоя́тися, я́юся, єшся, сов. в. убоя́тися, бою́ся, ї́шся, гл. Бояться, убояться, страшиться, устрашиться. Ідіть, душі, не вбояйтеся. Грин. III. 146. Божої сили не вбоїмось. Ном. № 8348. Не вбоїмось того! нехай таки буде правда. МВ. (О. 1862. I. 103).
Убраний, а, е. Одѣтый.
Убра́ння, ня, с. 1) Одежда; платье. Чи бачиш, як ми обідрались? убраннє, постоли порвались. Котл. Ен. I. 17. Чого чорт плаче? — що панам убрання не настаче. Ном. № 1141 (одм.). Ішла вона в білім як сніг убранні. Стор. МПр. 76. Поздирали з неї дорогі коралі і бекешу, і все гарне вбрання: і чоботи червоні, і спідницю, і хустку. Рудч. Ск. I. 209. 2) Брюки, штаны. Угорск. и Гуц. Гол. Од. 66. 82. Ум. Убра́ннячко.
Убра́тий, а, е = Убраний. А молодиця така моторна та гарно вбрата. Грин. I. 293.
Убрести́, ду́, де́ш, гл. 1) Войти въ воду. Первий раз ступив, по коліна вбрів. Мет. 19. 2) Переносно: попасть въ бѣду. В таке вбрела, що ледві за рік вирнула. Г. Барв. 242.
Убреха́тися, шу́ся, шешся, гл. Превраться, соврать. От же убрехався ти: не так діло було. Харьк. у.
Убро́їтися, ро́юся, їшся, гл. Сдѣлать подъ себя.
Убри́з(ь)кати, каю, єш, гл. Обрызгать.
Убри́з(ь)катися, каюся, єшся, гл. Обрызгаться.
Убрикну́ти, кну́, не́ш, гл. Лягнуть. Бодай тебе курка вбрикнула. Шуточная брань. Ном. № 3249.
Убриндува́тися, ду́юся, єшся, гл. Одѣться. Вийди, вдово, вийди, небого! — Почкайте мене хоць годиночку єдную, найся в коралики (сорочку, спідницю, черевички, хустку) вбриндую. Чуб. III. 319.
Убру́с, са, м. = Обрус. А в тій світлиці тисові столи, а по тих столах тонкі убруси. Гол.
Убрьо́хатися, хаюся, єшся, гл. Забрызгаться грязью, замочиться.
Убува́ння, ня, с. 1) Обуваніе. 2) Обувь. 3) Убываніе. Ум. Обува́ннячко. Ні по чому не спізнаю (милу), лем по вбуваннячку. Гол. IV. 503.
Убу́ванці, ців, м. мн. Ремешки, которыми привязываютъ къ ногѣ ходаки. См. Волоки. Вх. Зн. 72.
Убува́ти, ва́ю, єш, сов. в. убу́ти, бу́ю, єш, гл. 1) Обувать, обуть, надѣвать, надѣть обувь. Чоботи помию — не вбує: ой вона багато гордує. Мет. 264. В постоли вбути. Ном. № 3093. 2) сов. в. убу́ти, бу́ду, деш. Убывать, убыть. Вода не вбула. Я хочу.... щоб цілий рік (гроші) не убували. Рудч. Ск. I. 65.
Убува́тися, ва́юся, єшся, сов. в. убу́тися, бу́юся, єшся, гл. Обуваться, обуться, надѣвать, надѣть обувь. Встав бурлака, не вмивався, нема свити — не вдягався, нема чобіт — не вбувався. Нп. В золоті черевички убулася. Рудч. Ск. II. 46.
Убуди́ти, жу́, диш, гл. Разбудить.
Убуди́тися, жу́ся, дишся, гл. Проснуться.
Убу́ритися. См. Убурюватися.
Убу́рюватися, рююся, єшся, сов. в. убу́ритися, рюся, ришся, гл. Испускать, испустить урину, замочиться. Ном. № 14298.
Убу́ти. См. Убувати.
Убу́тися. См. Убуватися.
Убу́хати. См. Убухувати.
Убу́хувати, хую, єш, сов. в. убу́хати, хаю, єш, гл. Много сразу чего наливать, налить. Шейк. О деньгахъ: много вкладывать, вложить въ какое либо дѣло, предпріятіе. Де він усі свої гроші туди вбухав. Харьк. у.
Ув.. См. У.
Ува́га, ги, ж. 1) Вниманіе. Що старше від розуму? — Увага. Ном. № 5810. Люде слухали з великою увагою. О. 1862. IX. 71. Бра́ти до вва́ги, зверта́ти ува́гу. Обращать вниманіе. На все сам увагу звертає. Рудч. Ск. II. 163. Да́ти, пода́ти до вва́ги кому́ що́. Обратить вниманіе чье на что. Да́ти ува́гу. Оказать вниманіе, уваженіе. Чи воно дасть увагу старому? — ніколи. НВолын. у. 2) Примѣчаніе, замѣчаніе.
Уважа́ння, ня, ср. 1) Обращеніе вниманія. 2) — за що. Приниманіе за кого, что..