Уважа́ти, жа́ю, єш, сов. в. ува́жити, жу, жиш, гл. 1) Принимать, принять во вниманіе, обращать, обратить вниманіе, смотрѣть, взирать. Ой, мати, мати, серце не вважає, — кого раз полюбить, з тим помірає. Мет. 71. Вони на сльози не вважали. Рудан. I. 28. Не вважайте, люде добрі, що я швець: говоріть зо мною, як з простим. Ном. № 2597. Вважайте, що чуєте. Єв. Мр. IV. 24. Чи добра кобила? — Вважайте сами. Канев. у. 2) — за ко́го, що. Считать кѣмъ, чѣмъ, принять за кого, что. Ми тебе за святого вважаємо. К. Бай. 112. Дума, що дурень його вважає за чорта. Чуб. 3) Полагать, думать, подумать. То їхав чоловік волами і питав у них: „А що, волики, як уважаєте, де будемо ночувати? Драг. 2.
Уважа́тися, жа́юся, єшся, сов. в. ува́житися, жуся, жишся, гл. 1) Приниматься, приняться во вниманіе, быть принятымъ во вниманіе. Хоч і невлюбима вона була, так нелюб'є забулося — лиха доля тільки на той час уважилася. МВ. О. 1862. I. 102). 2) — за що. Считаться чѣмъ.
Ува́жка, ки, ж. Уступка при покупкѣ. Уважка буде. Волч. у.
Ува́жливий, а, е. 1) = Уважний. Знайшов уважливого слухача. Левиц. Пов. 261. 2) Съ удар. на 3-мъ слогѣ: уважли́вий. Важный, серіозный. Класти сіно в стоги, — се діло уважливе: можно й без обіду перебути, бо як дощ піде, а стіг не вивершений буде, то погано, — треба поспішаться. Волч. у. (Лобод.).
Ува́жливість, вости, ж. = Уважність. Шейк.
Ува́жливо, нар. = Уважно 1. Дививсь пильно та вважливо округи. МВ. II. 153.
Ува́жно, нар. 1) Внимательно. 2) Внушительно. Мовчи, стара, промовили батько уважно. Федьк.
Ува́жний, а, е. Внимательный.
Ува́жність, ности, ж. Внимательность.
Ува́жувати, жую, єш, гл. Замѣчать, примѣчать. Вх. Лем. 476.
Ува́л, лу, м. Склонъ? Стоїть сонце увалом, увалом, заходить за хмару. Грин. III. 386.
Ували́ти, ся. См. Увалювати, ся.
Ува́лювати, люю, єш, сов. в. ували́ти, лю́, лиш, гл. 1) Вваливаться, ввалиться. Всі так і ввалили в хату. 2) Проваливать, провалить, пробить. Так торкнув келепом, що й черепа ввалив.
Ува́люватися, лююся, єшся, сов. в. ували́тися, лю́ся, лишся, гл. Проваливаться, провалиться. Чуб. V. 1109. Ой не ходи по льоду, бо й увалишся. Мил. 100.
Уваля́ти, ля́ю, єш, гл. Обмарать, обпачкать въ пыль, грязь. Шейк.
Ува́пнитися, нюся, нишся, гл. Запачкаться известью. Шейк.
Увари́ти. См. Уварювати.
Уварува́тися, ру́юся, єшся, гл. Уберечься.
Ува́рювати, рюю, єш, сов. в. увари́ти, рю́, риш, гл. 1) Уваривать, уварить. 2) Заваривать, заварить. У понеділок і у четвер не слід сирівцю уварювати. ХС. VII. 418.
Уведе́ння, ня, с. Праздн. Введенія во Храмъ 21 ноября.
Уве́зти́, ся. См. Увозитися.
Уве́ра, ри, об. Упрямый человѣкъ. Вх. Зн. 476.
Уверга́ти, гаю, єш, гл. Вбрасывать.
Увере́д, ду, м. увере́да, ди, ж. Поврежденіе, поврежденіе отъ натуги. О, Боже! не прощай тому, хто ввередив єхидним увередом нам духа. К. Дз. 176.
Увере́ди́ти, джу, диш, гл. 1) Повредить. 2) Тронуть рану, коснуться больного мѣста.
Увере́ди́тися, джуся, дишся, гл. Надорваться, повредить себѣ здоровье. Котл. Ен. I. 20. Не дуже греби, увередишся. Стор. II. 139. Це й кравці увередяться, шиючи на кожного по 100 жупанів. Лебедин. у.
Уве́рий, а, е. 1) Кривой (о деревѣ). Увере дерево. Вх. Лем. 476. 2) Упрямый (о человѣкѣ). Вх. Лем. 476.
Уверну́ти, ся. См. Увертати, ся.
Уверта́ти, та́ю, єш, сов. в. уверну́ти, рну́, неш и уверті́ти, рчу́, ти́ш, гл. 1) Заворачивать, завертывать, завернуть. Бери хусточки, ввертай ніженьки. Мет. 30. Виложив з печі хліба, в рядно ввернув. Рудч. Ск. I. 180. 2) Ввинчивать, ввинтить. 3) Сов. в. только въ одной формѣ: вверну́ти. Обращать, обратить (въ вѣру). Кішку Самійла в щоку затинає, в турецьку віру ввертає. АД. I. 212. 4) Замѣшивать, запутывать, запутать. Як мені таке терпіти, та він мене буде в такі діла (крадіжка) ввертати. Г. Барв. 178. 5) Вставлять, вставить слово отъ себя въ разговорѣ, вмѣшаться въ разговоръ. Мотря, слухаючи їх жартовливу роз-
