мову, уверне словце й од себе. Мир. ХРВ. 352.
I. Уверта́тися, та́юся, єшся, сов. в. уверну́тися, ну́ся, нешся, гл. Успѣвать, успѣть, управляться, управиться. Меле так, шо і два чоловіка не ввернеться прибірати борошно. Ще не ввернулась справити нової (запаски). Г. Барв. 94.
II. Уверта́тися, та́юся, єшся, сов. в. уверті́тися, рчу́ся, ти́шся, гл. Завертываться, завернуться. Дівчина ввертілась у пір'ячко. Рудч. Ск. II. 35.
Уверті́ти, ся. См. Увертати, ся.
Уверши́тися, шу́ся, ши́шся, гл. Кончиться.
Увести́, ся. См. Уво́дити, ся.
Уве́сь, уся́, усе́, мѣст. Весь, вся, все. Задзвонили в усі дзвони по всій Україні. Шевч. 167. Цілувались, обнімались з усієї сили. Шевч. 145. Я ростікся всіма сторонами. К. Псал. 91.
Увесьде́нички, нар. Цѣлый день. Чоловік увесьденички в полі. Г. Барв. 197. Увесьденички усе говорили. Кв. I. 198.
Уве́чері, нар. Вечеромъ. Ум. Увечеро́чку. Ой нема та й не буде, хиба ввечері прибуде, а ввечері-ввечерочку, а уночі в холодочку. Грин. III. 197.
Увива́ти, ва́ю, єш, сов. в. уви́ти, в'ю́, є́ш и увину́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Заворачивать, заворотить, обвивать, обвить. Увила головку в рубок тонесенький. Гол. I. 64. 2) Сплетать, сплесть, свивать, свить. Марусенько, Марусенько, чому вінка нема? Боліла моя головонька, то я-м го не ввила. Гол. Не можеш.... гнізда ввити. МУЕ. III. 53. 3) Размахивать, махать, махнуть. Мечем ввиває, військо рубає. АД. 1. 28. 4) Только сов. в. въ формѣ увину́ти. Успѣть. Я як увину на своє мнісце, то добре, а як же не ввину, то й під піччу переночую. Грин. I. 54.
Увива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. увину́тися, ну́ся, не́шся, гл. Управляться, управиться, успѣвать, успѣть. Увивайся, гожий хлопче, коло курки швидко. Лукаш. 125. Ой матінко-утко, увивайся хутко. Мет. 132. Так багато вранці роботи, що навряд чи я увинусь. Рк. Левиц.
Уви́джуватися, джуюся, єшся, гл. = Увижатися. А він усе перед моїми очима ввиджується. Г. Барв. 381.
Уви́діти, джу, диш, гл. Увидѣть. Скоро ввиділи, пану доповіли. АД. I. 36.
Увижа́тися, жа́юся, єшся, гл. Мерещиться, представляться, казаться. Уночі мені таке страшне ввижається.
Увика́ти, ка́ю, єш, сов. в. уви́кнути, ну, неш, гл. = Звикати, звикнути. Вх. Зн. 72. Ввикай Христа сповивати. Грин. III. 32.
Увиля́ти. См. Увилювати.
Уви́лювати, люю, єш, сов. в. увиля́ти, ля́ю, єш, гл. Увиливать, увильнуть, ускользнуть. А вже ж тобі од того та не ввиляти, щоб старостам рушники не подавати. Мет. 124. В хазяйській роботі ввилює. Сим. 198.
Увину́ти, ся. См. Увивати, ся.
Уви́слий, а, е. Вертикальный. Шух. I. 154.
Увисну́ти, сну, неш, гл. Повиснуть, зацѣпиться. Шейк.
Увиха́тися, ха́юся, єшся, сов. в. увихну́тися, ну́ся, не́шся, гл. 1) Спѣшить, поспѣшить, быстро дѣлать, сдѣлать. Нас нива потомила, бо ми ся увихали, нивоньки дожинали. Гол. IV. 124. Жінка Хима чепуруха живо ся ввихнула. Грин. III. 564. 2) Только несов. в. ? Бродить, рыскать. Близше осель увихаються: лисиці, куниці, тхорі. Шух. I. 22.
Уви́шки нар. Въ вышину. См. Заввишки. Як земля вширшки, до неба ввишки. О. 1861. XI. Св. 64.
Уві. См. У.
Увібра́ти, уберу́, ре́ш, гл. = Убрати.
Увібра́тися, уберу́ся, ре́шся, гл. = Убратися. А надовго вашої роботи буде? — Та коли б у два тижні ввібралось. МВ. (О. 1862. I. 74).
Увігна́ти, ужену́, не́ш, гл. = Угнати.
Увігна́тися, ужену́ся, не́шся, гл. = Угнатися. Москалі в коршму увігнались. Рудан. I. 87.
Увігну́тися. См. Угинатися.
Уві́дати, даю, єш, гл. Узнать. Я вже знала, що Чайченко не любишь щиро Катрі — нехай же й вона ввідає. МВ. II. 130.
Увіз, увозу, м. Дорога въ ложбинѣ, оврагѣ. Их. Зн. 72.
Увійми́ти, млю́, ми́ш, гл. Отнять.
Увійти́. См. Увіходити.
Уві́к, нар. Вовѣки, никогда. Раз добром налите серце ввік не прохолоне. Шевч.
