Перейти до вмісту

Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/936

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
 
Ц.
 

Цаба́ни́ти, ню, ниш, гл. 1) Поднимать. Желех. 2) Говорить нѣчто ни съ чѣмъ несообразное, чудовищное. Желех. — ціну. Запрашивать непомѣрную цѣну. Желех. 3) Бранить, ругать. Фр. (Желех.).

Ца́бати, блю, леш, гл. = Цібати. Угор.

Ца́батися, баюся, єшся, гл. Метаться. Вх. Лем. 479.

Цабе́, 1) меж., которымъ направляютъ воловъ направо. От він за батіг та й: „Гей, соб! цабе!“ Рудч. Ск. II. 142. Цабе, худий, у ворота, яка харч, така й робота. Ном. № 10363. 2) нар. Направо. Наші студенти повернули цабе та й перелізли в Сухобрусів садок. Левиц. Пов. 26. 3) Какъ существ. с. р. Важная, значительная особа. Ото велике цабе до волости приїздило. Лубен. у. Він дума, що тепер уже дуже велике цабе. Канев. у.

Цале́вий, а, е. Дюймовый. Желех.

Цалі́вка, ки, ж. 1) Мѣра въ 24 дюйма. МУЕ. III. 29. 2) Шалевка въ дюймъ толщиною. НВолын. у.

Цаль, ля, м. Дюймъ. Та як бехнуло (кинуло), то аж трохи не на три цалі у землю мене втрощило. МВ. (КС. 1902. X. 156). Одрізав на три цалі.

Цані́стра, ри, ж. = Таністра. Вх. Уг. 273. Ум. Цаністерка.

Цап, па, м. 1) Козелъ. Ном. № 13428. Військового цапа за хвіст скубни, от тобі і рукавиця. Ном. № 959. 2) Родъ игры, чехарда. Грати в цапи. 3) Ца́па ста́ти. Стать на дыбы. Ном. № 3393. Ум. Цапо́к, цапо́чок, ласк. цапу́сенька. Ув. Цап'ю́га. А кізонька в ополонку, а цапочок за головку. Грин. III. 553.

Цапа́р, ра, м. Снарядъ для ношенія сѣна: часть тонкаго ствола смере́ки съ однимъ кругомъ очищенныхъ сучьевъ на концѣ, которые здѣсь называются кальбуки, стволъ наз. шинар; сѣно накладывается на сучья до верху шинара, на концѣ котораго закрѣпляется палкой — роскіпом. Шух. I. 171.

Цапеня́, ня́ти, с. Козленокъ. Цап, пап по полю басує, з цапенятами гарцює, поти буде гарцювати, поки вовк буде спати. Ном., заг. № 30. Ум. Цапеня́тко, цапеня́точко.

Цапе́рка, ки, ж. Заступъ. Пирят. у.

Цапи́на, ни, ж. 1) Козлятина, козлиное мясо. 2) Козлиный запахъ. Воня цапиною.

Цапи́ний, а, е. Козлиный. Ой у тебе, вражий діду, цапиная борода. Нп. Ріжки цапині. Г.-Арт. (О. 1861. III. 104). Цапиний голосок. Кв.

Ца́пів, пова, ве. Козлиный. Пропа́в ні за ца́пову ду́шу. Ни за что пропалъ. Ном. № 1887. Рудч. Ск. II. 18.

Цапі́на, ни, ж. = Сапіна. Шух. I. 176.

Ца́пки, цапком, нар. На дыбы, на заднія ноги. Кінь став цапки. Чуб. VII. 576. Цапком став. Ном. № 3391.

Цапле́ний, а, е. Сумасшедшій. Скаче з переляку, мов цаплене. Сим. № 213. Цаплений, відчепись. Черк. у. Цаплена ти голова! Маркев. 53.

Цапля́чий, а, е = Цапиний. Цапляча борода. Камен. у.

Цапня́, ні́, ж. собир. Козлы.

Цапо́к, пка́, м. 1) Ум. отъ цап. Козликъ, козленокъ. Шух. I. 211. Бігла кізонька льодком, льодком, а за нею цапок слідком, слідком. Грин. III. 553. 2) Волъ такой же, какъ и орел (см.), но съ меньшими рогами. КС. 1898. VII. 45. 3) = Обіручний столець. Вх. Лем. 441. См. Обіручний.

Цапу́р, ра, м. = Цап 1. Вх. Уг. 273.