Цапу́ра, ри, ж. Коза. Вх. Уг. 273. Ум. Цапу́рка.
Цапу́сенько, ка, м. ласк. отъ цап. Купила бабусенька собі цапусенька. Чуб. V. 1130.
Цап'ю́га, ги, м. Ув. отъ цап.
Ца́ра, ри, ж. Чужая сторона. Блукає царами. Шух. I. 37. Шух. I. 145.
Ца́ргати, гаю, єш, сов. в. ца́ргнути, гну, неш, гл. Дергать, дернуть. Вх. Зн. 77. Царгнув пес за ногу. Вх. Зн. 77.
Царе́ва, вої, ж. = Цариця. Цар і царева на спацир йшли. Гн. I. 38.
Царедво́рець, рця, м. Придворный. Осідлали царедворці коня царевичу. Рудч. Ск. I. 98.
Царе́вич, ча, м. = Царенко. Рудч. Ск. II. 101.
Царе́нків, кова, ве. Принадлежащій царевичу. Мнж. 25.
Царе́нко, ка, м. Царевичъ. ЗОЮР. II. 49. Мнж. 25. Як його (царя) не було дома. — народились царенко і царівна. Рудч. Ск. I. 116.
Цареня́, няти, с. Дитя царя. Де царь подівав царенята. Чуб. II. 152.
Ца́рик, ка, м. 1) Ум. отъ царь. 2) = Мишачок 2. Вх. Уг. 252, 273.
Ца́рина, ни, ж. 1) Застава въ селѣ, ворота при входѣ въ село. 2) Пахатная земля, засѣянное поле. Харьк. Одесс. Угор. Огороженное поле. Вх. Лем. 479. Ум. Ца́ринка, цариночка. ЕЗ. V. 230.
Ца́ринка, ки, ж. 1) Ум. отъ ца́рина. 2) Огороженное мѣсто при усадьбѣ, предназначенное для сѣнокоса. Шух. I. 21. 165.
Ца́ринний, а, е. Относящійся къ царині. Ца́ринний дід = Цари́нник. О. 1862. I. 28. Ца́ринні пісні. Пѣсни, которыя поютъ при обходѣ поля на Тройцынъ день.
Цари́нник, ка, м. Сторожъ „царини“. Лохв. у. Він був у нас царинником, доглядав царини, — щоб ніхто не шкодив. Новомоск. у.
Цариночка, ки, ж. Ум. отъ ца́рина.
Цари́ночок, чку, м. = Царина 2. На зеленім цариночку пили турки горілочку. АД. I. 301.
Цари́ха, хи, ж. = Цариця. Убираються їхать до царихи. Чуб. II. 271.
Цари́цин, на, не. Царицынъ. Царицине військо. Сторож. II. 206.
Цари́ця, ці, ж. Царица. Рудч. Ск. I. 81, 86.
Царі́в, ре́ва, ве Царевъ, царскій. Боюсь царевих собак. Ном., заг. № 134.
Царі́вна, ни, ж. Царевна. Була я у царя, за тебе царівну сватала. Рудч. Ск. II. 11. Ум. Царі́вночка. Возьми у мене дочку да царівночку. Грин. III. 583.
Царі́вний, ного, м. = Царенко. Kolb. II. 231.
Царі́внин, на, не. Принадлежащій царевнѣ. Менча сестра царівнина. Грин. II. 252.
Царівни́ця, ці, ж. = Цариця. Як ударив Байда з лука та царя між уха, а царівницю да у потилицю. Грин. III. 584.
Царі́вночка, ки, ж. Ум. отъ царівна. АД. 145.
Царі́вство, ва, с. = Царство 1, 2. Господоньку, прийми їх до царівства блаженного. ЕЗ. V. 107.
Царігра́д, ду, м. Константинополь, Царьградъ. Червоного вина з Царіграду відер з троє у барилі. Шевч. 116.
Царігра́дський, а, е. 1) Константинопольскій. 2) —ка лоза́. Раст. Elaeagnus hortensis L. ЗЮЗО. I. 121.
Ца́рок, рка, м. 1) Загороженное мѣсто подъ печью или подъ поло́м крестьянской хаты, гдѣ держатъ дом. птицу. Вх. Зн. 77. 2) Вообще огороженное мѣсто, загородка, напр. для телятъ. Вх. Зн. 77. Ум. Царочок. Повний царочок білих курочок. Вх. Лем. 4 79.
Ца́рствечко, ка, с. Ум. отъ царство.
Ца́рство, ва, с. 1) Царство. Царевич осідлав свого коня, сів з нею і поїхав у своє царство. Рудч. Ск. I. 97. 2) Спасеніе, блаженство, небесное царство. Въ этомъ значеніи, также съ прилаг.: Бо́же, небе́сне ца́рство. Ном. № 6973. Помершим царство, а нам на здоров'я. Ном. № 11607. Хто за віру умірає, той собі царство заробляє. Ном. № 1. Царство небесне їм! (пожеланіе умершимъ). Ном. № 11607. Я такого був пана, що царство небесне та й годі. Ном. № 1242. 3) Титулъ: Величество. Царь.... давай йому загадки загадувать; а цей і каже: „Ніт, підождіть трохи, ваше царство: ви загадуєте загадки, треба й вам загадати“. Рудч. Ск. II. 181. Ум. Ца́рствечко. ЗОЮР. II. 32. Я твоє царствечко да коником витопчу. Чуб. III. 270.
Царствува́ти, ву́ю, єш, гл. 1) Царст-
