важу. Грин. III. 70. На віщо ж ти важиш: чи на мою ясненькую зброю, чи на мого коня вороного, чи на мене, козака молодого? АД. I. 170. Де я мірю, там я вцілю, де я важу, — там я вражу. Гол. I. 2. Хто на моє здоров'я важить, той (сам його) не має. Ном. № 3823. Він уже давно важив на нас: на новий рік мав хату запалити, а це от обікрав таки. 5) — чим. Рисковать. Не раз, не два через плоти лазив, не раз, не два здоров'ям важив. Чуб. V. 79. 6) — ле́гко. Придавать мало значения, не придавать особого значения. Не годилось так легко важити тієї сили. Куліш. ЦН. 161.
Ва́житися, жуся, жишся, гл. 1) Веситься, взвешиваться. 2) Отваживаться, решаться. Ніхто з них не важивсь озватись до його словами. К. Іов. 7. На дівчину дивитися не важусь. К. Іов. 65. 3) Покушаться, умышлять. Не бийтеся, не лайтеся, ви на мене не важтеся. Нп. А в дівчини чорні брівоньки, ти, козаченьку, не важся. Нп.
Ва́жіль, ля, м. В нижнем мельничном жернове: деревянное приспособление в средине его, которым можно, при помощи простого механизма, поднимать и опускать этот жернов. Мнж. 481. См. Варжіль.
Ва́жка, ки, ж. Снаряд, которым ткач придерживает ши́нки. Состоит из деревянного крюка и привязанной к нему веревочки с тяжестью на конце. МУЕ. III. 22.
Важкеле́нний, а, е. Веский, тяжелый. Левч. 24. См. Важе́нний.
Важке́нький, а, е. Ум. от важкий.
Важке́нько, нар. Ум. от важко.
Важки́, ків, мн. Весы небольшие. Угор.
Важки́й, а́, е́. Тяжелый. Лучче ж тобі, брате, важкий камінь підняти, аніж тобі, брате, з сиротою вік провожати. Мет. 81. Я в тебе гуляла, важкого діла не знала. Мет. 225. Важкий день. Важкий віз. Важка година настала. Важка туча налягає. Макс. Важкий дурень. Важки́м ду́хом ди́хати. Злиться. Дитя плаче, ти не поколишеш, — все на мене важким духом дишеш. Макс. Важка́ жі́нка. Беременная женщина. Ум. Важе́нький, важкенький. Баран важенький і орлу. Греб. 381. Маленьке, але важкеньке. Ном. № 7329.
Ва́жко, нар. Тяжело. Будуть підпрягать, як де буде на волів важко. Рудч. Ск. I. 180. Не розливай, мати, води, бо важко носити. Нп. Тяжко-важко убогому багату любити. Нп. Тяжко-важко заспіває, як Січ руйнували. Шевч. 8. Коні уже важко йдуть. Грин. II. 104. Ва́жко бре́ше. Сильно врет. Ум. Важе́нько, важке́нько. А ненька зачула, важенько здихнула. Макс.
Важли́вий, а, е. 1) Тяжелый, веский. Серце, що ворушиться од жалю гнівного та од туги важливої. МВ. (О. 1862. I. 75). 2) Важный. Желех. Те зілля дуже важливе од порухи.
Важли́во, нар. 1) Тяжело. 2) Важно.
Ва́жний, а, е. 1) Веский. 2) Важный. Він там важний, де маленькі вікна. Ном. № 3043. 3) Очень хороший. Поставив важну хату на дві половини. Стор. I. 127. Сьогодні важний задамо бенкет. Стор. I. 219. Ум. Важне́нький. Червінець хоць маленький, але важненький. Ном. № 1386.
Ва́жниця, ці, ж. Важность, важная особа, дело. А що він за (або: от яка, не велика) важниця. Ном. № 5542.
Важни́ця, ці, ж. 1) Подставка, подставляемая под шест (вагови́й дрюк) для поднятия воза, чтобы подмазать колеса. Рудч. Чп. 246. Чуб. VII. 404. Стеле чумак собі постілоньку, зелену травицю, а в голови замість подушечки — кленчасту важницю. Нп. 2) Торговые весы на базаре; весы. Рудч. Чп. 246. О, зваж мене на праведній важниці. К. Іов. 66.
Ва́жність, ності, ж. 1) Вескость. 2) Важность. Желех.
Ва́жно, нар. 1) Веско. 2) Важно. 3) Хорошо, отлично.
Важню́щий, а, е. Очень важный. Мати і взяла собі в голову, що Антосьо важнюща персона, коли й Тимоха проти його нічичирк. Св. Л. 283.
Ва́жня́, ні, ж. Важня, помещение или место для весов на торговых площадях. Желех.
Важо́к, жка́, м. Гирька в ватерпасе; тяжесть, привязываемая к концу веревки (напр. при опускании в воду и пр.).
Важу́чий, а, е. Очень тяжелый, тяжеловесный. Та хай їм лиха година, оцим грошім! які ж бо вони важучі. Лебед. у. Мушкет важучий. Щог. В. 98.
