растить. Дощі… землю промочають, траву вирощають. Нп. Виростив… як рідну дитину. О. 1861. VIII. 17.
Виро́юватися, ро́ююся, єшся, сов. в. ви́роїтися, роюся, їшся, гл. 1) Отроиться (о пчелах), вылетать, вылететь роем. Рій вироївся. МВ. (О. 1862. I. 72). 2) Высыпа́ть, вы́сыпать, выходить, выйти толпой (о людях). Люди вироїлися з церкви. МВ. (О. 1862. I. 91). Люди за ними купами вироювалися. МВ. (О. 1862. I. 102). 3) Возникать, возникнуть. Відсіля ж то й вироїлась приказка. Стор. I. 8. 4) Безл. Вообразиться. Тількищо задрімав, таке вироїлось, що аж страшно стало.
Вируба́ти, ба́ю, єш, сов. в. ви́рубати, баю, єш, гл. 1) Вырубать, вырубить. Вирубаю цей ліс. 2) Срубывать, срубить. Вирубав собі дубка на вісь. 3) Изрубливать, изрубить. Вирубано всіх ворогів.
Виру́бувати, бую, єш, гл. = Вируба́ти.
Вируго́вувати, вую, єш, сов. в. ви́ругувати, гую, єш, гл. Изгонять, изгнать кого из его владений.
Вируча́ти, ча́ю, єш, сов. в. ви́ручити, чу, чиш, гл. Выручать, выручить, освобождать, освободить, спасать, спасти. Ходжу по світу: з біди людей виручаю. Рудч. Ск. II. 79.
Ви́рушити, шу, шиш, гл. Отправиться, двинуться. Вирушу я так потужно, що безумством буде против мене воювати. К. МБ. XII. 266.
Виряджа́ти, джа́ю, єш, сов. в. ви́рядити, джу, диш, гл. Снаряжать, снарядить, отправлять, отправить. В велику дорогу вирядили. Мет. Виряджала мати дочку в чужу стороночку. Макс. Цар виряджає військо на війну.
Виряджа́тися, джа́юся, єшся, сов. в. ви́рядитися, джуся, дишся, гл. Отправляться, отправиться, снаряжаться, снарядиться. Мисливі люди (так) примовляють, виряджаючись до поля. Ном. № 14148.
Ви́рядити, ся. См. Виряджа́ти, ся.
Виря́дка, ки, ж. Снаряжение в дорогу. Отож як він їхав туди, то мати позичила у мене на вирядку грошей. Верхнеднепр. у. (Залюбовск.).
Вирято́вувати, вую, єш, сов. в. ви́рятувати, тую, єш, гл. Спасать, спасти, избавить от беды, выручать, выручить. Не загайся на підмогу, вирятуй з напасті. К. Псал. 94. А молодий Юрко та до бережечка, знайшов човна і веселечко, вирятував Марусю-сердечко. Мет. 129. Коли б у цьому лісі хоч одна душа найшлась така, щоб мене вирятувала. Рудч. Ск. II. 19.
Ви́рятуватися, туюся, єшся, гл. Спастись, избавиться от беды, выйти из затруднений. Рудч. Ск. II. 114.
Ви́рячити. См. Виря́чувати.
Вирячкува́тий, а, е. Пучеглазый; выпученный (о глазах). Чуб. II. 40. Очі такі стали вирячкуваті. О. 1862. VIII. 17.
Виря́чувати, чую, єш, сов. в. ви́рячити, чу, чиш, гл. — о́чі. Вытаращивать, вытаращить глаза. Яким знов вирячив очі на свою жінку. Левиц. I. 433.
Ви́са, си, ж. Что-либо висящее. Находится в загадке о висящем плоде и свинье: Виса висить, хода ходить, виса впала, хода з'їла. Ном., стр. 294. Заг. № 120.
Виса́джувати, джую, єш, сов. в. ви́садити, джу, диш, гл. 1) Высаживать, высадить. 2) Выставлять, выставить, выламывать, выломить. Висадив замкову браму. Стор. МПр. 145. 3) Поднимать, поднять; подняв сажать, посадить на что-либо. Висадив його на коня і сам сів. Грин. II. 55. Висадив її на дерево, посадив поміж гіллям. Чуб. II. 158.
Ви́садок, дка, м. Растение, оставленное на семена. Висадки пішли в кущі. Левиц. I. 28. Товаришки мої давно повиходили заміж, а мене старости кидають на висадки. Г. Барв. 234.
Ви́сапати. См. Висапувати.
Ви́сапатися, паюся, єшся, гл. Отдышаться.
Виса́пувати, пую, єш, сов. в. ви́сапати, паю, єш, гл. Выпалывать, выполоть.
Ви́сварити, рю, риш, гл. Добыть с бранью.
Ви́сваритися, рюся, ришся, гл. Перестать ссориться.
Ви́сватати. См. Висва́тувати.
Висва́тувати, тую, єш, сов. в. ви́сватати, таю, єш, гл. Сватать, посватать. Висватай мені царівну. Мнж. 26.
Ви́свиснути, ну, неш, гл. Свиснуть. А і сів на коня, та і висвиснув. Нп.
Ви́свистати. См. Висви́стувати.
