2) = Гайстра. ЗЮЗО. I. 113. Котл. Ен. VI. 43.
Га́йстра, три, ж. Астра. Aster chinensis L.
Гайстру́к, ка, м. Род женского головного убора: белый платок, вышитый по концам. Борз. у.
Гайта́! меж. При управлении лошадью: направо. Желех.
Га́йта, ти, ж. Распутная девка. Желех.
Гайта́н, на, м. Пояс с гамано́м, большим шилом, ножом и пр. (у пастухов). О. 1862. V. Кух. 37.
Гайта́ра, ри, ж. [= Гітара.] Гитара. Екатериносл. у. Слов. Д. Эварн.
Га́йти, ж. Детск. Гулять. О. 1862. IX. 118.
Гайти́на, ни, ж. Жердь. Киев. г.
Га́йтів, това, м. 1) Полевой сторож. Желех. 2) = Гайник. Вх. Лем. 401.
Гайтове́, во́го, с. Охота. Желех. То же: гайто́ви, мн. Шух. I. 235.
Гайтта! меж. Гайта́. Kolb. I. 65.
Гайтува́ння, ня, с. Охота с гончими. Галиц.
Гайтува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Охотиться, особенно с гончими. Вх. Зн. 9. Шух. I. 235. 2) Распутничать? См. Га́йта. Коли мати гайтує, то й дівка. Ном. № 13984.
Гайту́сь. — ходи́ти Детск. Испражняться. На чорнім хліб ся родить, а на біле гайтусь ходять. Ном. № 12206.
Гак, ку, м. 1) Крюк. Рудч. Ск. I. 69. Грин. III. 412. Возьміть Байду добре в руки, на гак ребром зачепіте. АД. I. 146. 2) Род багра для ловли рыбы. Вх. Пч. II. 25. 3) Крючок для удочки, но чаще употребляется ум. гачо́к. 4) Шип подковы. Треба перекувать коня, бо вже гаки позбивались. Аф. 353. 5) Орудие для обтягивания бочки обручем. 6) Тут тобі́ й гак! Тут тебе и конец; тут тебе и аминь! 7) З га́ку плоди́ти ота́ру. Браться досматривать стадо овец, получая за это от хозяина тридцатую овцу (о личманах). О. 1862. V. Кух. 37. 8) З гако́м. С лишним, с небольшою прибавкою. По дві десятині й вісім аршин та трошки й з гаком. Вас. 208. Ум. Гачо́к, гаче́чок.
Га́кало, ла, м. и с. Часто повторяющий меж. га.
Га́кання, ня, с. Частое повторение вопросит. меж. га.
Га́кар, ря, м. Ствол молодого дерева, которым связывают вместе две тальби, два плота, сплавляемого дерева. Шух. I. 181.
Га́кати, каю, єш, гл. Часто повторять вопросит. меж. га́; чтокать. І доки ти будеш усе тільки гакати? — Такий вже гакало!
Гаківни́ця, ці, ж. Длинное крепостное ружье. КС. 1882. X. 142. Три рушниці-гаківниці і три самопали. Шевч. 450.
Га́кнути, кну, неш, гл. Крикнуть га. Га! Та як гакне, то аж зорі на небі заворушились. МВ. (КС. 1902. X. 149).
Гакс, меж. Крик, которым прогоняют свиней. Вх. Лем. 447.
Гакува́тий, а, е. Крючковатый.
Гал, лу, м. 1) Небольшой шар. 2) Поляна в лесу. Сураж. у. Ум. Га́лець, гале́чок.
Гала́, меж. 1) = Гиля. Дробу, дробу, дробушечки, наївшися петрушечки, наївшися лободи, гала, гала до води. Чуб. III. 88. 2) Гайда! Сів на коня та й гала на той плац. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. 3) Піти́ гала́ світа. = Світ-за-очі піти́. См. Світ. Щоб ти пішов круга̀ світа та гала̀ світа. Ном. № 3677. Забіжи гала світа. Чуб. VII. 575. 4) Припев. Ой чук та гала, а я в церкві була. Чуб. V. 1166.
Галабу́рда, ди, 1) ж. Дебош, дебоширство, буйство. Волынск. 2) М. = Галабурдник. Желех.
Галабу́рдити, джу, диш, гл. Дебоширствовать, производить беспорядок. Волынск.
Галабу́рдник, ка, м. Буян, дебошир. Желех.
Галабу́та, ти, ж. Надменность. Вх. Зн. 9.
Галага́н, на́, м. 1) Искра, головня. Ще ж не згасло галаганом козацькеє сонце. К. Досв. 219. 2) Большой медный горшок. Желех. 3) Старинная медная монета в 4 крейцера. ЕЗ. V. 91. Вообще медная монета. У Марка тілько грошей, що ним ліку не знати: два слупа золота, два слупа деямантів, а три срібла, а ціла гора галаганів. Драг. 331. 4) Икра из белой рыбы. Поп. 102. 5) Поплавок в рыболовных сетях. Браун. 9 и 10. Вас. 186. МУЕ.
