Гайдама́ха, м. = Гайдамака. Желехівський.
Гайдама́цтво, ва, с. Гайдамачество. См. Гайдамака. Левиц. I. 535.
Гайдама́цький, а, е. Гайдамаческий. См. Гайдамака. Ном. № 4258.
Гайдама́чити, чу, чиш, гл. = Гайдамакувати. Аф. 353.
Гайдама́ччина, ни, ж. Восстание гайдамаков, время восстания гайдамаков. КС. 1884. VIII. 721.
Гайдама́шок, шка, м. Ум. от гайдама́ка. Желех. Грин. III. 601.
Гайда́р, ря́, м. 1) Пастух овец. Змиев. у. Ум. Гайда́рик. 2) Музыкант, играющий на волынке. Вх. Зн. 13.
Гайда́рик, ка, м. Ум. от гайда́р.
Гайда́рка, ки, ж. Длинная пастушеская палка. Лубен. у.
Га́йдати, даю, єш, гл. Играть на флейте. Угор.
Гайдачо́к, чка́, м. Особый род орнамента на писанке. МУЕ. I. 104.
Гайде́й, дея, м. У гуцулов: пастух рогатого скота. См. Гайдай, бовгар. Шух. I. 189.
Гайди́ця, ці, га́йдичка, ки, ж. Ум. от I. Гайда 1, 2.
Гайдува́ти, ду́ю, єш, гл. Играть на волынке. Вх. Лем. 407.
Гайду́к, ка́, м. 1) Высокорослый служитель; солдат надворной стражи. Ой ви, війти, отамани, панськії гайдуки. Нп. Ой крикнув цар на свої гайдуки: «Возьміть Байду добре в руки!» Гол. I. 2. 2) Особого рода танец. 3) Гайдука́ сади́ти, уда́рити. Танцовать вприсядку. Ударила б гайдука, та боюся мужика. Чуб. V. 687. Еней, матню в кулак прибравши, і «не до солі» примовлявши, садив крутенько гайдука. Котл. Ен. I. 20. 4) Ніс гайдука́ ска́че. Выражение для указания чьего-нибудь страшного аппетита, усиленной работы челюстями. Лупить (= їсть), аж ніс гайдука скаче, — танцює. Ном. № 12206. Ум. Гайдучо́к. Чуб. V. 1075. Ув. Гайдучи́ще. Чуб. V. 686.
Гайду́цький, а, е. Принадлежащий, свойственный гайдуку́ 1.
Гайдучи́ще, ща, м. Ув. от гайду́к.
Гайдучо́к, чка, м. Ум. от гайду́к.
Га́йка, ки, м. 1) Гайка. 2) Замедление, проволочка, трата времени. Коли б не гайка трапилася у дорозі, може б і вистиг на обід. Екатериносл. у. Ум. Га́єчка.
Га́йкати, каю, єш, гл. Кричать гай!
Гаймін, на, м. Множество. У місті сьогодні гаймін огірків. НВолын. у.
Гайна́р, ря, м. Работник, пригоняющий на ярмарку скот. Шух. I. 84.
Га́йний, а, е. 1) Мешкотный, медленный. Гайна робота. Вх. Зн. 9. 2) = Гайовий. Повій, вітре гайний. Гол. II. 793.
Гайни́к, ка́, м. Лесник. Вх. Зн. 9.
Гайні́в, нова, ве. Принадлежащий, свойственный гайну́. Бранное слово: гайнів брат. Ном., стр. 285, № 3349.
Га́йно, нар. Мешкотно, медленно.
Гайно́, на́, с. 1) Навоз, испражнения. Ном. № 7916; № 6572. 2) Подстилка соломы для скота. О. 1862. VIII. 49. 3) Медвежья берлога. Шух. I. 22. 4) Беспорядок. Гайно́м стоя́ти. Быть в беспорядке. Казала, що все прибрала в хаті, аж бачу, що все такечки й стоїть гайном.
Гайнува́ння, ня, с. Небрежение, небрежность, бездельничанье.
Гайнува́ти, ну́ю, єш, гл. 1) Небречь, растрачивать, мотать. Ти ж і сам колись був таким, як ми, дукою. Хто тобі, пеському синові, звелів гайнувати батьківщину. К. Бай. 47. Хто в літі гайнує, той в зимі голодує. Ном. № 558. Заробить гроші, та й гайнує їми, — нічого не зостається в його. Новомоск. у. 2) Кутить, гулять. А кум з кумою в корчмі гайнує. Чуб. № 1099. 3) Производить беспорядок. Ну бігать, гомоніть, гайнувати, — аж усе піде жужмом. МВ. II. 10.
Гайну́ти, ну́, не́ш, гл. Побежать, кинуться, махнуть, удрать. Г. Барв. 314. Десь так гайнув, що й не видно. Ой гайну я до дівчат та й на вечерниці. Нп.
Гайня́ний, а, е. Грязный, скверный.
Гайо́ви́й, а, е = Гаєвий. Гарна, як квітка гайова. Ном. № 8425.
Гайови́й, во́го, м. Лесной сторож.
Гайови́к, ка́, м. Леший. Уман. II. 84.
Гайо́к, йка́, м. Ум. от гай.
Гайо́чок, чка, м. Ум. от гай.
Гайса́ння, ня, с. = Гасання.
Гайса́ти, са́ю, єш, гл. = Гасати.
Га́йстер, ра, м. 1) = Чорногуз. Ciconia nigra. Вх. Пч. II. 9. Пирят. у.
