болтовня скороговоркой. Таке якесь дріботання в його, що я й не розберу, що він і розказує. Новомоск. у.
Дрібота́ти, бочу́, чеш и дріботі́ти, бочу́, ти́ш, гл. 1) Говорить очень скоро. Оце було й дивиться він на тебе і дріботить тобі, а дума певно о чімсь другім. Сим. 199. Мовчки слуха, що дріботить йому вона. Греб. 357. 2) Мелко ступать, частить ногами. Цей кінь щось не дурно ногами дрібоче. Як було вдарять музики в струни, Марина не встоїть і не втерпить! Вже й б'є тропака і дріботить. Левиц. I. 12.
Дріботу́н, на́, м. Говорун, много и быстро говорящий, болтун. Дивиться він на тебе й дріботить тобі (дріботун був старий). Сим. 199.
Дріботу́ха, хи, ж. Говорунья, болтунья. Що вже й дріботуха вона, то й боже! Усе дрібоче, усе дрібоче! Новомоск. у.
Дрібо́чок, чка, м. Ум. от дрібок.
Дрібоши́ти и дрібуши́ти, шу́, ши́ш, гл. Делать быстро следующие одно за другим движения. Поэтому дрібошити = дріботати 2. Кінь… дрібошив ристю. Левиц. I. 484.
Дрібу́шечки, чок, ж. мн. Ум. от дрібушки.
Дрібуши́ти. См. Дрібошити.
Дрібу́шки, шок, ж. мн. 1) Род игры: берутся вдвоем за руки и поставив носки к носкам, кружатся, приговаривая: «дрібу-дрібу, дрібушечки!» 2) Танец, также мелкие па в танцах. Ті «дрібушки» танцювали, ті садили гопака. Сніп. 136. Настя вийшла у танець… виробляла дрібушки. Левиц. Пов. 111. 3) Мелко заплетенные косы. Гол. Од. 60. Поплела коси у самі маленькі дрібушки і вінком на голову поклала. Кв. I. 50. Не плети кісоньки утроє, заплети кісоньку в дрібушки. Мет. 205. Ум. Дрібу́шечки. Ив. 77.
Дрібцюва́ти, цю́ю, єш, гл. Делать мелкие па, частить танцуя. Який там він прудкий? Дробцює й ноги вкупі, і тільки гупотить, товче мов просо в ступі. О. 1861. VIII. 50.
Дрібча́тий, а, е. Большими крупинками (о соли и т. п.). Рк. Левиц. См. Дрібковий.
Дріб'язки́й, дріб'язко́вий, а, е. Мелочный.
Дрі́б'язок, зку, м. 1) Мелочь, мелкие вещи. Оце забув купити олії. Стільки дріб'язку було, що як його й не забути: купи солі, купи риби, меду, мила, олії, — от і забудеш щонебудь, випаде з голови. Киев. у. 2) Маленькие дети. Там того дріб'язку повен запічок. 3) Мелкий скот. В мене овець ватага, а дійнику без ліку, а дріб'язку як піску. Лавр. 77. 4) На дріб'язок, на дріб'язки поби́ти. Побить на мелкие кусочки. Грин. II. 243.
Дрівця́, ве́ць, с. мн. Ум. от дрова.
Дрігави́ця, ці, дрігва́, ви́, ж. = Дригавиця.
Дріжджи́ти, джу́, джи́ш, гл. Класть дрожди (в тесто и т. п.). Загадав Іван ся женити, з м'якини пиво варити, кропивою хмелити, а глиною дріжджити. Рк. Макс.
Дрі́жджі, джів, м. мн. Дрожжи. Росте, як на дріжджах. Ном. № 8611. Пішов, як рак по дріжджі. Ном. № 10981. Пухла така, наче на дріжджах зійшла. МВ. I. 113. А тут, не тобі кажучи, ростуть дочки як на дріжджах. Левиц. I. 140.
Дрі́жчі. См. Дріжджі.
Дрізд, дрозда́, м. = Дрозд. Вх. Пч. II. 15.
Дрі́зки, зок, мн. Щепки, черепки, кусочки, дребезги. Ум. Дрі́зочки. Строщити на дрізочки. Ном. № 3866.
Дрійну́ти, ну́, не́ш, гл. Толкнуть, лягнуть. Не підходь до коня близько, а то ногою дрійне. Херс. у.
Дрік, дро́ку, м. 1) Раст. дрок, Genista tinctoria. Лв. 99. А в городі чистоколі два кущики дроку. Мет. 70. Оці квітоньки так, каже, звуться, а оця травиця так… оце березка, оце чебрець, оце дрік. Сим. 2) Овод.
Дрі́ма, ми, ж. Род весенней хороводной игры.
Дріма́к, ка́, м. Соня. З дрімако́м ся віта́є. Он дремлет, спит. Вх. Лем. 411.
Дріма́ння, ня, с. Дремание. Хилив її сон якийсь, якесь невпокійне дрімання. МВ. (О. 1862. I. 91).
Дріма́ти, ма́ю, єш, гл. Дремать. Як спить, то не їсть, а як їсть, то не дрімає. Ном. № 5742. Зирнув місяць тихесенько зза чорної хмари: дрімай, дрімай… до нової кари. Морд. (Млр. л. сб. 66). Стали спочивати, став Марко дрімати. Мет. 100.
