Ви́кишкати, каю, єш, гл. Выгнать, прогнать (от киш!). Упросились злидні на три дні, та чорт їх і довіку викишкає. Ном. № 1538.
Ви́кінчити. См. Викінчувати.
Викі́нчувати, чую, єш, сов. в. ви́кінчити, чу, чиш, гл. Оканчивать, окончить, закончить. Викінчити роботу. Вх. Уг. 230.
Ви́клад, ду, м. 1) Изложение. 2) Испражнение. Ані ладу, ані складу, із'їж собачого викладу. Ном. № 13066.
Ви́кладаний, а, е. О воротнике шубы: отложной. Гол. Од. 18.
Виклада́ння, ня, с. 1) Выкладывание. 2) Инкрустации из дерева, рога или кости. Шух. I. 306. См. Викладати 2. 3) Раскладывание. 4) Изложение.
Виклада́ти, даю, єш, сов. в. ви́класти, ду, деш, гл. 1) Выкладывать, выложить. Як позичає, то всі боги викладає. Ном. № 10629. 2) В художественных гуцульских работах: делать инкрустации из дерева, рога или кости. Шух. I. 309. 3) Только сов. в. Положить убитыми многих, убить многих. Виклав ляшків, виклав панків у чотирі лави. Нп. 4) Раскладывать, разложить. Сидить мила в загороді, карти викладає. Гол. III. 430. 5) Излагать, изложить. От я й викладаю все теє небозі. МВ. II. 21. 6) Сочинять, составлять. Не хапайсь пісні співать — повагом! бо не ти її виклав. Ном. № 9650. 7) Испражнять, испражнить. Ані ладу, ані складу, із'їж те, що я викладу. Ном. № 13066. 8) = Валашити, вивалашати. 9) Смішки си (собі) з ко́го виклада́ти. Трунить, смеяться над кем, подтрунивать. Вх. Лем. 397.
Викла́дний, а, е. Понятный, ясный (о языке). Вх. Лем. 397.
Викла́дування, ня, с. = Викладання.
Викла́дувати, дую, єш, гл. = Виклада́ти.
Ви́кладчастий и ви́кладчатий, а, е. Отложной. Викладчатий комір (у сорочці). Левиц. Пов. 181. См. Викладаний.
Ви́класти. См. Викладати.
Ви́клеїти. См. Виклеювати.
Ви́клесуватися, суюся, єшся, гл. Развиться, возмужать. Іноді малим і не хороше, а потім, як виклесується, до такий тобі стане парубок або дівка. Черниг.
Викле́ювати, кле́юю, єш, сов. в. ви́клеїти, клею, їш, гл. Выклеивать, выклеить.
Ви́клик, ка, м. 1) Вызов. 2) Крик, восклицание. Виклик, вигук розкотився, і полетів турчин легкими кіньми на козаків. МВ. III. 56.
Виклика́ння, ня, с. Вызывание.
Виклика́ти, ка́ю, єш, сов. в. ви́кликати, чу, чеш, гл. Вызывать, вызвать. Листи читали, козаків у похід викликали. Макс. Виклич мені дівча з хати. Мет. 19.
Виклина́ти, на́ю, єш, гл. Проклинать. Желех.
Ви́клисувати, сую, єш, гл. Выглянсировать (у сапожников).
Ви́кличка, ки, ж. Оглашение о браке. Тепер без трьох викличок і не вінчають. Черниг. у.
Ви́клопотати, чу, чеш, гл. Выхлопотать.
Ви́клюнути, ну, неш, гл. = Виклювати.
Викльо́вувати, вую, єш, сов. в. ви́клювати, клюю, єш, гл. Выклевывать, выклевать. Клюнув бабу в око, та виклював око. Рудч. Ск. I. 38.
Ви́кобзати и ви́ковзати, заю, єш, гл. Скользя по льду, проделать дорожку. Аф. 330.
Ви́ков, ву, м. Выковка.
Ви́коверзувати, зую, єш, гл. Проделать что интригами. Сам сатана не вигадає, іскушаючи праведників, що виковерзують ті єзуїти. Стор. М. Пр. 69.
Ви́ковтати, таю, єш, гл. Выдолбить, выклевать (углубление). Вх. Лем. 398.
Вико́вувати, вую, єш, сов. в. ви́кувати, кую, єш, гл. 1) Выковывать, выковать. З того заліза він викував плуга. Грин. II. 73. 2) Кричать, прокричать (о кукушке). Що викувала вже зозуля, — проживай, а більше — шкода, що й бажаєш. Г. Арт. (О. 1861. III. 112).
Вико́вуватися, вуюся, єшся, сов. в. ви́куватися, куюся, єшся, гл. Выковываться, выковаться. Аф. 330.
Ви́колоти. См. Виколювати.
Ви́колупати, ви́колупнути. См. Виколупувати.
Виколу́пувати, пую, єш, сов. в. ви́колупати, паю, єш, ви́колупнути, ну, неш, гл. Выковыривать, выковырять. Хоч ізза нігтя виколупни, та дай. Ном. № 2691.
Вико́лювати, люю, єш, сов. в. ви́колоти, лю, леш, гл. 1) Выкалывать, вы-
