Сторінка:Грінченко Б. Словник української мови. Том I. А-Ж. 1937.djvu/448

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Доли́ти, ся. См. Доливати, ся.

До́лище, ща, с. Увел. от доля? Чи таке долище, чи таке дворище? Ном. № 2134.

До́лі, нар. Внизу, на земле, на полу. Долі посідали. Млр. л. сб. 83. Хоч долі, аби в своїй волі. Ном. № 8915. А гайдамаки положили Дригу долі та насипавши йому на голу спину пороху, запалили і драли греблом. ЗОЮР. I. 248.

Долі́в, нар. 1) На землю, вниз. Нераз мі ся долів оком сльози покотили. Гол. IV. 453. 2) Вниз по течению. Ой пустимо ж ся на тихий Дунай, долів Дунаєм під Царгород. АД. I. 1.

Долі́вка, ки, ж. Земляной пол, вымазанный глиною. Вас. 194. Сим. 2. Чуб. VII. 383. Скриня… одчинена, розбитий замок лежить коло неї на долівці. Кв. Ум. Долі́вонька, долі́вочка.

Долівли́ць, нар. = Долілиць. Шух. I. 211.

Долі́вонька, долі́вочка, ки, ж. Ум. от долівка.

Доліга́ти, га́ю, єш, гл. = Долегати. Кінь знає, як му сідло долігає. Ном. № 2358. До кого долігає, там рукою сягає. Ном. № 9750.

Долі́гливий, а, е = Долегливий. А вже батько у позивах долігливий: поти гроші тратить, поти пнеться, поки свого доб'ється. Черном. Нужда доліглива, що їсти нічого. Валк. у.

Долігливість, вості, ж. = Долегливість.

Долі́жно, нар. Возможно вволю лежать. Чи доїжно, чи доліжно тобі? (питає наймичка наймичку). Ном. № 10387.

Долі́зти. См. Долазити.

Долі́лиць, нар. Лицом к земле, вниз.

Долі́ніж, нар. Ногами вниз к земле.

Доліпи́ти. См. Доліплювати.

Долі́плювати, люю, єш, сов. в. доліпи́ти, плю́, пиш, гл. Оканчивать, окончить лепить. Тим часом пирогів доліпили. Г. Барв. 158.

Долі́ський, а, е. Нижний, внизу находящийся. Kolb. I. 92. Шух. I. 36.

Доліта́ти, та́ю, єш, сов. в. долеті́ти, чу́, ти́ш, гл. Долетать, долететь. Хоть високо, невисоко, треба долітати. Мет. 7. Долетіти до сонця. Ком. I. 23.

Долітце́, ця́, с. Ум. от долото.

Долічи́ти, ся. См. Долічувати, ся.

Долі́чувати, чую, єш, сов. в. долічи́ти, чу́, чиш, гл. Досчитывать, досчитать. Пас волів та все лічив (зорі), а перед світом заснув, то й не долічив. ЗОЮР. I. 231.

Долі́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. долічи́тися, чу́ся, чишся, гл. Досчитываться, досчитаться. Однієї дружечки, однієї квіточки, однієї маківочки та й не долічаться. Г. Барв. 208.

Долі́шній, я, є. Внизу лежащий, нижний. См. доліський.

Долля́ти, ля́ю, єш, гл. = Долити. Що надцідять, то й долляють. Херс.

До́лник, ку, м. Мера жидкости в две осьмушки. Мнж. 179.

До́лов, нар. Низом. Ой долов, долов на полонині. Гол. II. 38.

Долови́ти. См. Доловлювати.

Доло́влювати, люю, єш, сов. в. долови́ти, влю́, виш, гл. Долавливать, доловить.

Доложи́ти, жу́, жиш, гл. 1) = Докласти. Рук добре доложить. Ном. № 9959. 2) Доложить. Щоб туди люди не ходили, із криниці води не носили, Івася та й не розбудили і батеньку та й не доложили. Бал. 68.

Доло́к, лку, м. Ум. от I. Діл.

Доломи́на, ни, ж. = Домовина. Чуб. II. 69. Мил. 168.

Доло́нечка, ки, доло́нька, ки, ж. Ум. от доло́ня.

Доло́ня, ні, ж. Ладонь. Свербить долоня проти чогось. Ном. № 306. Тоді, як на долоні волосся поросте. Никогда. Ном. № 5489. Ум. Доло́нечка, доло́нька, доло́шка. І в долонечки вже плеще. МВ. I. 98. Вони такі раді, що аж у долошки плещуть. Федьк.

До́лонько, ка, м. Ум. от I. Діл.

Долонько́вий, а, е. ? Долоньковий табак. Черкас. у.

Долото́, та́, с. Долото. Ув умілого і долото рибу ловить. Ном. № 6019. Довбав долотом на дриветні. Левиц. Пов. 150. Покочу я долото, всі дівочки в болото. Млр. л. сб. 351. Ум. долітце́. Шух. I. 277, 284.

До́лочко, ка, м. Ум. от I. Діл.

Доло́шка, ки, ж. Ум. от доло́ня.

Долуба́й, ба́ю, м. и долуба́йка, ки, ж. Огурец, выеденный курами. НВолын. у.

Долуба́ти, ба́ю, єш, гл. = Длубати. Почав долубать. Продолубав таку вже