Доправля́тися, ля́юся, єшся, гл. 1) Требовать, добиваться. Свого доправляйся, роду не чужайся. Ном. № 9033. 2) — за що. Требовать уплаты. Стахова жінка доправляється за курчата. НВолын. у.
Доправува́тися, ву́юся, єшся, гл. Требовать. І горівки ся напиває, і їсти ся доправує, і на войну ся збирає. Гол. I. 11.
Допра́ти. См. Допирати.
Допріва́ти, ва́ю, єш, сов. в. допрі́ти, прі́ю, єш, гл. Свариваться, свариться вполне. Каша пріла, не допріла. Мил. 72.
Допрік, ку, м. Упрек, укор. Якими допріками палкими, якими гіркими його дорікала. МВ. II. 144.
Допріка́ти, ка́ю, єш, гл. Упрекать.
Допрі́ти. См. Допрівати.
Допрова́джувати, джую, єш, сов. в. допрова́дити, джу, диш, гл. Доводить, довести. К. ЧР. 380.
Допро́шуватися, шуюся, єшся, сов. в. допроси́тися, шу́ся, сишся, гл. Допрашиваться, допроситься. І не допрошуйся до мене в хату, бо не допросишся.
Допряда́ти, да́ю, єш, сов. в. допря́сти, ряду́, де́ш, гл. Допрядывать, допрясть. Ось допряду мички, та й будемо вечеряти. Харьк. у.
Допта́ти, пчу́, чеш, гл. = Топтати. Грин. III. 518. Взулася в черевички та й по хаті допче. Чуб. V. 156. Ми пів року допчемо, нім осьмак найдемо. Гол. I. 128.
Допуска́ти, ка́ю, єш, сов. в. допусти́ти, щу́, стиш, гл. Допускать, допустить. Тільки допусти його до коша, а сам не рад будеш. Ном. № 4840.
Допуска́тися, ка́юся, єшся, гл. Допускаться.
До́пуст, ту, м. Попущение, допущение.
Допусти́ти. См. Допускати.
Допуття́, нар. [ = До пуття.] Как следует.
Допха́тися, ха́юся, єшся, гл. Дойти с трудом, дотащиться. Сяк-так до слобідки хоч з горем допхався. Сніп. 162.
Доп'ясти́, ся. См. Допинати, ся.
Дора́, ри́, ж. = Паска. Шух. I. 106, 251.
Дора́дець, дця, м. Советник.
Дора́джувати, джую, єш, сов. в. дора́дити, джу, диш, гл. Советовать, посоветовать. Дорадила вража вдова, як жінку забити, — тепер порадь, вража вдово, где її подіти. Чуб. V. 630.
Дора́дниця, ці, ж. Советница. Мати моя, дорадниця в хаті, дорадила, як жінку карати, тепер дорадь, де її сховати. Чуб.
До́раз, дора́зу, нар. Сразу. Той і стихнув доразу. МВ. I. 133. А мати як ся дознала, дораз на гору біжала. Гол. II. 712.
Доразі́сінько, нар. Вдруг. Гадка прояснилася мені доразісінько.
Дорахува́тися, у́юся, єшся, гл. Досчитаться.
Дорва́ти, ся. См. Доривати, ся.
Дорегота́тися, гочу́ся, чешся, гл. Дохохотаться.
Дорека́ння, ня, с. и пр. = Доріка́ння и пр.
Доре́чі, нар. [ = До речі.]. Кстати.
Дорива́ння, ня, с. Дорывание. Богодух. у.
Дорива́ти, ва́ю, єш, сов. в. дорва́ти, ву́, веш, гл. Дорывать, дорвать. Дорву відра (вишень) та й ітиму в хату. Богодух. у.
Дорива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. дорва́тися, ву́ся, вешся, гл. Дорываться, дорваться.
Дори́патися. См. Дорипуватися.
Дори́пуватися, пуюся, єшся, сов. в. дори́патися, паюся, єшся, гл. Отворять и затворять дверь до тех пор, пока… Дорипався, що зовсім вихолодив хату. Харьк. у.
Дорі́бок, ро́бку, м. Заработок, прибыток. Щоб ти дорібку не мав. Чуб. III. 89.
Дорі́д, ро́ду, м. Урожай.
Дорі́дливий, а, е = Дорідний. Сльози такі дорідливі, як дощ перед градом. Св. Л. 98.
Дорі́дний, а, е. 1) Урожайный. 2) Рослый, крупный. Дорідне жито. Канев. у. 3) Прирожденный, врожденный. Дорідна відьма, а єсть відьми роблені, — мати дочці так поробе, що вона й відьмою стане. Александрийск. у. Слов. Д. Эварн.
Дорі́женька, дорі́жечка, ки, ж. Ум. от доро́га.
Дорі́жка, ки, ж. 1) Ум. от доро́га. 2) Род узорной резьбы, которой украшается ярмо. Чумак у дорозі, гуляючи, вирізує (на ярмі) складаним ножем то
