Головна сторінка

Ласкаво просимо у Вікіджерела,

вільну бібліотеку!

Зараз у Вікіджерелах 226 121 текст.

Календар

10 травня

1521 — помер Себастіан Брант, німецький письменник
1760 — народився Клод Жозеф Руже де Ліль, автор «Марсельєзи»
1872 — народився Юрій Павлович, український вчений-етнограф, художник, ілюстратор
1940 — помер Станіслав Булак-Балахович, білоруський військовий діяч, генерал

Вибрана проза

Володар. (Нью-Йорк, 1976) Нікколо Мак'явеллі
… Ті, що лиш при помочі фортуни з звичайних громадян стають володарями, осягають це з малими труднощами, але вдержуються з великими. На свому шляху не натрапляють на ніякі перепони, бо вони летять, мов на крилах. Та всі ці турботи зявляються пізніше, коли вже там усадовилися. Це ті володарі, що дістали державу або при помочі гроша, або з ласки того, що цю державу їм дає. Таке сталося багатьом у Греції у містах Йонії і Гелєспонту, де Дарій, для своєї безпеки і слави, посадив своїх володарів. Таке було і з тими цісарями, що з звичайних людей, через здеморалізованих вояків, доходили до влади. Ці володарі звичайно опираються на волі і щасті тих, що зробили їх великими, а ті обі речі є найнестійніші і найхимерніші. Ці володарі не вміють і не можуть утриматися на тому щаблі: не вміють, бо хто не є людиною великого розуму і прикмет, той не потрапить командувати; не можуть, бо не мають військових сил, які були б їм віддані і вірні. Врешті, держави що творяться зненацька, як усі інші речі природи, які родяться і швидко ростуть, не можуть мати таких звязків і коріння, щоб їх не змів перший буревій. Отож ті, — як сказано, — що зненацька стали володарями, не мають стільки сприту, щоб уміти затримати те, що їм фортуна дала, ані щоб створити згодом ті підстави, які інші мали вже передтим, поки стали володарями.

читати далі…

Вибрана поезія

Клод Жозеф Руже де Ліль

Червоний Кобзар. (Монреаль, 1914)

МАРСЕЛЬЄЗА.

(Гимн з часїв великої французкої революції 1792 р.)
Вперед, вперед, сини родини!
Славутний день вже наступив!
Супроти нашої країни
Злий ворог прапор розпустив (2)
Чи вам не чуть, які по селах
Усюди стони роздались?
На наших крівавих, невеселих
Ворожі спіси піднялись.
До збруї громадо! Ставаймо у ряди!
Щоб вражою кровію залити борозди!

Чого шука отся ватага
Рабів обурених на нас?
Чому лякає їх зневага?
На кого пута ті? На нас! (2)
На нас, бездольні громадяни,
Хотять сей сором нанести,
Щоб знов надїти нам кайдани
Та у неволю завести.
До збруї, громадо! Ставаймо у ряди!
Щоб вражою кровію залити борозди!