Словник української мови (1927)/Вої–Вон
| ◀ Б | Словник української мови В |
Г ▶ |
|
воїн • воїнство • вой • войдування • войдувати • войдуватися • война • войний • войовитий • войовник • войовниця • войовничий • войтуватися • воко • воларити • воларь • воластий • волати • волеваха • воленька • волик • волинка • волинський • Волинь • волиняк • волинянин • волити • воличок • волів язик • волівня • волісь • воліти • волічка • волічковий • воло • воловарь • воловий • воловик • воловина • воловід • воловник • воловня • воловодик • воловодити • воловодитися • воловодіння • воловодник • воловодня • волога • вологість • вологнути • волод • володарство • володарський • володарь • володарька • володати • володити • володіння • володіти • воложати • воложити • волок • волока • волокита • волокінник • волокнистий • волокниця • волокно • волокнувати • волокнуватий • волокнуватість • волокнуватіти • волоком • волокти • волоктися • волокуша • волонтирь • волонцюгувати • волонько • волоочок • волос • волосення • волосень • волосець • волосина • волоситися • волосичка • волосінка • волосінь • волосне • волосний • волосник • волосниця • волоснуватися • волосня • волосовий • волосожар • волосок • волосся • волость • волосувати • волоський • волосяний • волосяниця • волосянка • волосянки • волот • волота • волотка • волотистий • волоття • волох • волохатий • волохатість • волохатіти • волохач • волоцюга • волоцюжник • волоцюзство • волочаний • волочащий • волочба • волочебник • волочини • волочити • волочитися • волочище • волочільне • волочільник • волочінник • волочіння • волочка • волочок • волошечка • волошин • волошити • волошка • волшебниця • вольний • вольність • вольно • вольнувати • вольовий • вольовач • воля • воляка • воляр • волячий • вомісто • воміт • вомітувати • вомпити • вон • вона • вонечник • вонітувати • вонка • вонливий • воно • вонпити • вонючий • вонючка • воня • воняти