Благу́знити, ню, ниш, гл. Поговаривать, болтать. Благузнять люде, що у Київ царь приїде. Канев. у.
Благу́нка, ки, ж.? Встрѣчено въ заговорѣ. Коровки благунки спали собі у своїго ґазди в кошарах. ЕЗ. V. 62.
Благу́щий, а, е. Умоляющій.
Блаже́нний, а, е. Блаженный. Блаженний муж на лукаву не вступає раду. Шевч.
Блаже́нство, ва, с. Блаженство, счастье. Св. Л. 22. Не доймаємо віри ніякому блаженству на землі. К. Гр. Кв. 23.
Блажи́тися, жу́ся, жи́шся, гл. Соглашаться. Оттой блажиться їхать, а ці то не хотять.
Бла́жчий, а, е. Сравн. ст. отъ благи́й. Кость блажчий за Григора. Каменец. у.
Бла́зен, зна, м. = Блазень. Ном. № 1327.
Блазе́нство, ва, с. Шутовство, дурачество. Ном. № 8108. Йому все блазенство в голові. Гордуєш хирного ума блазенством. К. Дз. 21.
Блазе́нський, а, е. Шутовской, дураческій. К. Дз. 175.
Бла́зень, зня, м. 1) Молокососъ; дуракъ, дурачина, глупецъ, олухъ. І морду на плече схиливши, як блазень цмокавсь та лизавсь. Котл. Ен. VI. 35. Чи не сором такому блазневі горілку пить? Блазень який, ще й він тут цвірінька. Черк. у. 2) Шутъ. Ум. Бла́зник. Вх. Лем. 392.
Блазеня́, ня́ти, с. Избалованный ребенокъ. Ум. Блазенятко.
Бла́зник, ка, м. Ум. отъ блазень.
Блазни́ти, ню́, ни́ш, гл. Соблазнять, вводить въ соблазнъ. Коли блазнить тебе рука твоя, — відотни її. Ев. Мр. IX. 43.
Блазни́тися, ню́ся, ни́шся, гл. 1) Ребячиться, шалить. 2) Соблазняться. Як настане горе, зараз блазняться. Ев. Мр. IV. 17.
Блазнува́ти, ну́ю, єш, гл. Дурачиться. Желех.
Блазню́к, ка́, м. = Блазень.
Блазня́, ня́ти, с. = Блазеня.
Блазню́ха, хи, блазню́чка, ки, ж. Небольшая дѣвочка, молокососка; дурочка.
Блаки́т, ту, м. = Блакить 2. А зорі на́ небі з блакиту виринають. К. Дз. 145. Блакит на небі був такий, що й написать його не можна. Щог. Сл. 69.
Блаки́тний, а, е. Голубой; лазурный. Котл. Ен. III. 14. У нас червоні (стьонжки), а тут — дивись — усе блакитні. К. ЧР. 334. Орлом сизокрилим літає, ширяє, аж небо блакитне широкими б'є. Шевч.
Блакитні́ти, ні́ю, єш, гл. Голубѣть. Жита колосіють, волошки блакитніють. Г. Барв. 352. Небо блакитніє. О. 1862. ІХ. 112.
Блаки́ть, ті, ж. 1) Голубой цвѣтъ. 2) Синева, лазурь.
Блам, му, м. Мѣхъ. Гол. Од. 28. Треба було Орисі футро справити — ще й не справити, а верх набрати, бо блам був готовий з Масіного футра. Св. Л. 183. См. Шлям.
Бламанка, ки, ж. = Ласощі. Аби думки не мучили, а без бламанки (без ласощів) засну. Ком. Пр. № 545.
Бла́нений, а, е. Опушенный барашкомъ. На нему сардак чорний бланений. Федьк.
Бла́ня, ні, ж. Мѣхъ. Галиц. Бо моє серце, браття, сардаком ся крило, під бланев ся ховало, під ременем крило. Федьк. I. 32.
Бланя́р, ра, м. = Скляр. Вх. Лем. 392.
Блатна́рь, ря́, м. Гвоздь. Так го (Христа) тяшко ростігали на крест і блатнар'ями прибивали. Гн. I. 65.
Блевіт, ту, м. = Блават 2. Вх. Пч. I. 9.
Блеву́знити, ню, ниш, гл. = Блягузкати. Що на рот налізе блевузнить. Ном. № 13047.
Блезно́, на́, с. Изъянъ въ ткани отъ неправильности при тканьѣ. Полотно таке, що блезно на блезні, самі блезна. Черк. у.
Бле́йвас, су, м. Свинцовыя бѣлила, бѣлила. Бо щоки терли манією, а блейвасом і ніс, і лоб. Котл. Ен. III. 49.
Блейвасо́вий, а, е. Бѣлильный.
Блеки́тець, тця, м. Раст. Euphorbia esula. Лв. 98.
Бле́кіт, коту, м. Раст. а) Цикута, бѣшеница, Cicuta. Угор. б) Conium maculatum. Вх. Пч. I. 9.
Бле́клий, а, е. Поблекшій, увядшій.
Бле́кнути, ну, неш, гл. Блекнуть, увядать.
Бле́кот, ту, м. Раст. Hyosciamus niger L, белена. Васильк. у. ЗЮЗО. I. 125. Од зубів блекотом підкурюють. Грин. II. 317.
Блекота́, ти́, ж. Раст. а) Conium maculatum. Шейк. б) = Блекот. ЗЮЗО. I. 125.
Блекота́ти, чу́, чеш, гл. 1) = Белькотати. 2) Клокотать. Беру воду з переводу, а вода блекоче. Гол. I. 176.
