Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/1025

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

теніи. К череді йшла — задрімала, на пеньки ноги позбивала,… на шпички очі повиймала. Чуб. III. 230. 3) Заноза.

Шпіа́льтер, ру, м. Цинкъ. Купив міди та шпіальтеру до дзвону. Черняхов.

Шпіг, га, м. = Шпиг. К. ЧР. 142. Прийшли у наше село два шпіги підослані від ляхів. Овруч. у.

Шпігува́ти, гу́ю, єш, гл. 1) Шпиговать, втыкать мелкіе куски сала въ мясо. Печеня салом шпігована. 2) = Шпигувати. Він давно вже шпігує, може що й довідавсь. Кіев. у.

Шпік, ку, м. Мозгъ въ костяхъ. Вх. Пч. I. 15. Гн. II. 25. Чорт його бери з кісткою, аби мені шпік був. Ком. Пр. № 3.

Шпі́клір, ра, м. = Шпихлір. Винниц. у.

Шпі́нка, ки, ж. = Шпонька. Гол. Од. 43, 47.

Шпинь, ня, м. = Шпеник.

Шпірува́ти, ру́ю, єш, гл. Сѣчь, мучить. Паничі Йвася шпірують — не догодив. МВ. 1. 45.

Шпол, лу, м. Совокъ, которымъ виливаютъ воду изъ лодки. МУЕ. I. 40. См. Шпола.

Шпо́ла, ли, ж. Совокъ. Черняхов.

Шпо́лик, ка, м. Ковшъ деревянный для отливанія воды изъ лодки (на Днѣпрѣ). Слов. Д. Эварн.

Шпо́нька, ки, ж. Запонка. Мирг. у., Лебед. у.

Шпо́ня, ні, ж. 1) Шипъ въ деревянномъ столбѣ. Слов. Д. Эварн. 2) Коготь хищной птицы. Слов. Д. Эварн.

Шпори́х, ху́, м. = Шпориш. Там за річкою, там за бистрою, там шпорихи з травою. Чуб. V. 221.

Шпори́ш, шу, м. Раст. Polygonum aviculare L.

Шпори́шки, шок, ж. = Порічки. Канев. у.

Шпри́х, ху, м. Спица въ колесѣ. Подольск. г.

Шпря́ха, хи, ж. = Шприх.

Шпо́ртання, ня, с. 1) Ковырянье. 2) Возня съ чѣмъ либо. Екат. г.

Шпо́ртати, таю, єш, гл. Ковырять. Голкою потроху шпортаю. Екат. у.

Шпо́ртатися, таюся, єшся, гл. Копаться, рыться въ чемъ, возиться съ чѣмъ.

Шпортну́ти, тну́, не́ш, гл. Пырнуть, кольнуть. Шпортнув ножем. Лохв. у.

Шпортону́ти, ну́, не́ш, гл. Съ силой пырнуть, кольнуть. Як шпортоне його ножакою. Лохв. у. Пріську наче хто ножем шпортонув при тому слові. Мир. Пов. I. 122.

Шпотатися, таюся, єшся, гл. Спотыкаться. Вх. Зн. 83.

Шпува́ти, шпую́, є́ш, гл. 1) Дуть съ силой, бурно. Зімою у нас добре буря шпує. Волч. у. 2) Волноваться, бушевать. В Італію ми не доїдем, бо море дуже щось шпує. Котл. Ен. II. 7. 3) Брызгать, вспрыскивать. Од пристріту знахарка бере шклянку чи кухлик води, кида туди жарину, витира хорого сіллю, шпує тією водою і дає й хлиснуть її. Ном. № 13927. 4) Искать (объ охотничьей собакѣ). От уже почала шпувати: може зжене перепелицю або що. Брацл. у.

Шпу́га, ги, ж. 1) Планка деревянная или желѣзная, связывающая доски дверей, ставень и пр. Козелец. у., Лебед. у., Уманск. у., Гайс. у., Каменец. у. 2) Желѣзная полоса, служащая для оковки сундука. Вас. 150.

Шпу́йний, а, е. О вѣтрѣ: пронзительный, рѣзкій.

Шпу́ля, лі, ж. Цѣвка, шпулька, катушка въ самопрялкѣ, — на нее наматываются при пряденіи нитки. Я вже шпулю напряла. Пирят. у.

Шпуля́р, ра, м. У ткачей: инструментъ для наматыванія нитокъ на шпульку. Уман. у. Въ восточной Галиціи шпуляр то же, что и ремісник. Части его: слупкиремісника лаби), верете́но, замахове колесо, лучо́к. МУЕ. III. 14, 15.

Шпу́ндра, ри, ж. Родъ кушанья: кусочки поджаренной съ лукомъ свинины и бураковъ, сваренные въ бураковомъ квасѣ. Чуб. VII. 443. Маркев. 164.

Шпу́ндрі, рів, м. мн. = Шпундра. Був борщ до шпундрів з буряками. Котл. Ен. IV. 31.

Шпунт, та, м. Пуншъ. Сим. 143. Там пани чаї та шпунти п'ють. Ном. № 10380.

Шпу́нтуш, ша, м. = Шпунт. Сим. 143.

Шпу́рити. См. Шпурляти.

Шпурля́ння, ня, с. Бросаніе, швыряніе. А нащо каміння шпурляв? От тобі за шпурляння й маєш. Константиногр. у.

Шпурля́ти, ля́ю, єш, сов. в. шпу́рити, рю, риш, гл. Бросать, швырять, бросить, швырнуть. Драг. 231. Кацап почав грудками шпурляти. Св. Л. 193. Та й шпурив острий палаш. Федьк. 1. 85.

Шпурля́тися, ля́юся, єшся, гл. Бросать (чѣмъ). Чого ти шпурляєшся? Лохв. у.