Обігра́ти. См. Обгравати.
Обігрі́ти, рі́ю, єш, гл. Обогрѣть.
О́бід, о́боду, м. Ободъ. Рудч. ЧП. 250. Ум. Обіде́ць.
Обі́д, ду, м. 1) Обѣдъ. Ой був Сава в Немирові в ляхів на обіді. Макс. Станови́ти обід. Устраивать поминальный обѣдъ. 2) мн. Обі́ди. Обѣденное время. Уже обіди. Сонце гріє. Греб. 352. Були вже пізні обіди, а люде з церкви ще не вийшли. Левиц. I. 25. 3) До-обід. До обѣда. Як би поспав до обід, так приснився б ведмідь. Ном. № 11308. Ум. Обі́дець, обі́донько. Рудч. ЧП. 205. Для тебе тещенька обідець готує. Грин. III. 526.
Обі́дання, ня, с. Обѣданіе. Ой снідання, обідання, гіркий мій обіде. Грин. III. 312. — Чом не обідаєш, моя душечко? — Біс тебе бери з обіданням. Чуб. V. 1133.
Обі́дати, даю, єш, гл. Обѣдать. Чи обідала, чи не обідала, аби рід одвідала. Ном. № 7274.
Обі́ддя, дя, с. соб. Ободья. Вози добрі кінські і чумацькі, обіддя міцне. Левиц. I. 106.
Обі́дець, дця, м. Ум. отъ обі́д.
Обіде́ць, дця́, м. 1) Ум. отъ о́бід. Ободокъ. 2) Кольцо, колечко. Ой там Павлусь з крамом стане, з хорошим крамом — обідцями. Усім дівочкам роспродає, дівці Галочці даром дає. Чуб. III. 127.
Обіди́тельно, нар. Обидно. Зміев. у.
Обі́дити. См. Обіжати.
Обі́дник, ка, м. = Обидник. Грин. I. 22.
Обідни́ти, ню́, ни́ш, гл. Сдѣлать бѣднымъ.
Обідни́тися, ню́ся, ни́шся, гл. Обѣднѣть.
Обі́дній, я, є. Обѣдній. Та збудила мене мати в обідню годину. Мет. 20.
Обідні́ти, ні́ю, єш, гл. Обѣднѣть. Обіднів один чоловік. ЗОЮР. I. 46.
Обі́дняшній, я, є.Обѣденный. І вечері ніколи не варила, усе обідняшню юшку тьопали. Г. Барв. 505.
Обі́донько, ка, м. Ум. отъ обі́д.
Обі́дранець, нця, м. Оборванецъ. Обідранці пішли в танці, голобокі пішли в скоки. Ном. № 12485.
Обі́дранка, ки, ж. Оборванная женщина.
Обідра́ти, ся. См. Обдирати, ся.
Обіжа́ти, жа́ю, єш, сов. в. обі́дити, джу, диш, гл. Обижать, обидѣть. Старший брат обіжає меншого. Стор. I. 21. Обідив я тебе бідненьку вчора. Г. Барв. 282.
Обіжда́ти, да́ю, єш, гл. = Обіжати. Г. Барв. 439. МВ. (О. 1862. III. 36). Тяжкий гріх обіждати і всякого чоловіка не то що сироту. Кв. I. 188.
Обі́з, обо́зу, м. = Обоз. За татарми обіз іде, за обозом — кінь турецький. Гол. I. 97.
Обізва́тися. См. Обзиватися.
Обіздрі́ти, дрю́, ри́ш, гл. 1) Увидѣть. Борз. у. 2) По́ки со́нце обіздрі́є. Пока роса спадетъ. Мнж. 187.
Обіздрі́тися, рю́ся, ришся, гл. Оглянуться. Федьк.
Обізнава́ти, знаю́, є́ш, сов. в. обізна́ти, зна́ю, єш, гл. 1) Знакомить, познакомить, ознакомить. 2) Узнавать, узнать кого. Більш обізнали мене люде, стали наймати. Г. Барв. 315.
Обізрі́тися, рю́ся, ришся, гл. = Обіздрітися.
Обійма́ння, ня, с. Обниманіе. Левиц. I. 184. К. ЦН. 270.
Обійма́ти, ма́ю, єш, сов. в. обня́ти, німу́, меш, гл. 1) Обнимать, обнять, обхватывать, обхватить. Обніміте ж, брати мої, найменшого брата. Шевч. Одну ручку в головоньку, а другою обіймала. Лукаш. 238. 2) Охватывать, охватить. Страх обняв його. Єв. Л. I. 12. Журба обняла. Чуб. V. 154. Стала їх темна нічка обіймати. АД. I. 118. 3) О водѣ: заливать, залить. Уже лужки-бережки вода й обняла. КС. 1883. II. 378.
Обійма́тися, ма́юся, єшся, сов. в. обня́тися, німу́ся, мешся, гл. Обниматься, обняться. Ой сидять вони (голуби) та й цілуються, сивими крильцями обіймаються. Лукаш.
Обі́йми, мів, с. мн. Объятія. Маруся сама була в хаті, сиділа на лаві, хитаючи в обіймах недужу свою дитину. МВ. II. 178.
Обійми́ти, му́, меш, гл. = Обняти. Сам так го обіймив. Федьк.
Обі́ймище, ща, с. Обхватъ. Такі дуби верга, що по півтора обіймища. Рудч. Ск. II. 106.
Обійня́ти, йму́, меш, гл. = Обняти. Стара як обійняла її, то й з рук не пускає. МВ. (О. 1862. III. 35).
Обі́йстя, тя, с. = Обийстя. Св. Л.
Обійти́, ся. См. Обіходити, ся.
О́бік, нар. Рядомъ, возлѣ. Здорова була, дівчинонько! — як на струні брязнуло обік мене. МВ. (О. 1862. III. 54). Виступає. Обік його жіночка небога. Шевч. II. 21.
Обікла́сти, ся. См. Обкладати, ся.
Обікра́сти. См. Обкрадати.
