Працюва́тися, цю́юся, єшся, гл. Трудиться, стараться, употреблять усилія. Треба було вдвох зважувати вуліки на віз, бо вони не повироблювані, а я сам працювався. Зміев. у.
Пра́ця, ці, ж. Трудъ, работа. Шевч. 133. Котл. Ен. VI. 87. Кричитъ пробі її мати, щоб дівчину рятувати, каже, що за працю тую я дівчину подарую. Чуб. V. 1117. Ум. Пра́ценька. ЕЗ. V. 109.
Прач, ча́, м. = Праник. Козел. у., НВолын. у. Отто тобі, мати, і прач на загаті: як будеш прачем прати, будеш мене споминати. Мет. 227. Ум. Пра́чик.
Пра́чечка, ки, ж. Ум. отъ прачка.
Пра́чик, ка, м. 1) Ум. отъ прач. 2) Головастикъ. НВолын. у.
Пра́чити, чу, чиш, гл. Бить валькомъ бѣлье, полотно. Я думав, що прачки прачуть, а то по Марусі малі діти плачуть. Грин. III. 241.
Пра́чка, ки, ж. Прачка. Чуб. V. 1133. І швачка, і прачка, і пряха. Мил. 27. Літом і качка прачка. Ном. № 552. Ум. Пра́чечка. Мил. 217.
Прачка́рня, ні, ж. Прачешная. Васильк. у. (Рк. Левиц.). Кіев.
Прачку́н, на́, м. Помощникъ прачки, занимающійся катаньемъ и глаженьемъ бѣлья. Кіев. (Рк. Левиц.).
Прачува́ти, чу́ю, єш, гл. = Прачити. Вас. 169.
Прашови́ння, ня, с. Полотье, мотыженье.
Пра́шпорт, та, м. Испорч. вм. пашпорт. Паспортъ. Перестріва його на дорозі становий… „Прашпорт є?“ — Ні, нема. — „Як же ти без прашпорта ходиш? Ти блудяга якийсь“. Рудч. Ск. II. 161. Узяв вовчий прашпорт. Его выгнали. Ном. № 10402.
Прашува́ти, шу́ю, єш, гл. Полоть, мотыжить. Я оце дуже втомилась, бо в таку спеку дуже погано прашувати: земля розсипається. Кіев. у. Прашують кукурузу. Бессар.
Пращикува́ти, ку́ю, єш, гл. = Пащекувати. Лебед. у.
Пра́щур, ра, м. Пращуръ, отецъ прадѣда. МУЕ. III. 171.
Пра́щурка, ки, ж. Пращурка. МУЕ. III. 171. Увесь рід її, всі баби й прабаби з пращурами і пращурками. Г. Барв. 366.
Пре… въ сочетаніи съ прилагательными и нарѣчіями усиливаетъ качество. (пребагатий, предобрий, пребезмірний, пребідний, пребісовий; прегарно, превесело). Слова, которыя въ большей или меньшей мѣрѣ составляютъ исключеніе изъ этого правила (напр., гдѣ слово съ пре, рядомъ съ усиленіемъ степени качества, получило и особый оттѣнокъ значенія), перечислены ниже. Иногда пре, какъ приставка при глаголѣ или существительномъ есть сокращенное пере: преброди́ти = перебродити, пребувати = перебувати; всѣ такія слова см. на пере.
Превеле́бний, а, е. Высокопочтенный, высокодостойный, — главнымъ образомъ титулъ духовнаго лица. У Шевченка о козацкой радѣ: Превелебную громаду докупи скликали. Шевч. 233.
Превся́кий, а, е. Всяческій; всевозможный. Там він бачив — крий Боже — яку тьму-темряву всякої-превсякої птиці. Стор. МПр. 167.
Пре́двік, ку, м. = Передвік. З предвіку. Съ незапамятныхъ временъ. Ой давно, давно, та із предвіку. Гол. IV. 27.
Предві́чний, а, е = Передвічній. Шевч. 665. У тебе, предвічний царю, ми шукаєм оборони. К. Псал. 170.
Пре́дківський, а, е. Доставшійся отъ предковъ. К. Досв. 88. Єремія на диво обновив предківський замок. Стор. МПр. 65.
Предківщи́на, ни, ж. Старина; унаслѣдованное отъ предковъ. Моя се предківщина по варягах. К. ПС. 134.
Пре́дків'я, в'я, м. мн. Предки. Ной. № 865. Не ми, Діво Маріє, мучили Христа, мучили Христа наші предков'я. Чг. 57. См. Предок.
Предкове́цький, а, е. Предковскій. Радом. у.
Пре́дковий, а, е. Предковскій. Це земля предкова. Черк. у.
Предковіко́вий, а, е = Предковічний. О, слово рідне! Ти стоїш на чаті предковікових пам'яток святині К. ХП. 97.
Предкові́цький, а, е = Предковічний. Се земля наша предковіцька. НВолын. у.
Предкові́чний, а, е. Древній. К. Чг. 88. Гори предковічні. Шевч. Зассяєш знову духом предковічним. К. ХП. 54.
Предміща́нин, на, м. Житель предмѣстья. АД. I. 15. Вийшли до його усі міщане, усі міщане, всі предміщане. Нп.
Предозві́лля, ля, с. Приволье, раздолье, удобное мѣстоположеніе. У вас тут гарне предозвілля і вода близька, над річкою городи… Волч. у.
Пре́док, дка, м. Предокъ. З предків хазяїн. Мнж. 67. Ви, жидове, Христа за-
