Фу́кання, ня, с. 1) Дуновеніе (ртомъ). Шейк. 2) Крики (на кого), брань.
Фукати, каю, єш, гл. 1) Дуть (ртомъ). Шейк. 2) Браниться, кричать. Брат на брата та ворогує, сестра на сестру чари готує.... дочка до ненька сміло фукає. Чуб. III. 417, 418. — на ко́го. Бранить кого, кричать на кого. Іде наймит із панщини, на воли фукає. Гол. I. 220.
Фукнути, ну, неш, гл. 1) Дунуть (ртомъ). Шейк. 2) Крикнуть на кого. 3) — ким, чим. Бросить кого, что. Як ним фукне у провалу велику! Драг. 370.
Фукнутися, нуся, нешся, гл. = Фукнути 1. Обернімся і фукнімся, і дупнем ногою. Гол. III. 510.
Фунда́тор, ра, м. Основатель, учредитель. О, предки Вишневецьких і Корецьких, фундаторі монастирів спасенних! К. Бай. 17.
Фунда́ція, ції, ж. 1) Основаніе, учрежденіе. Желех. 2) Пожертвованіе капитала на основаніе чего. Шейк.
Фундува́ти, ду́ю, єш, гл. Основывать, учреждать. Монастир давний, Богом фундований, Почаєв названий. Млр. л. сб. 190 (Нп.).
Фуні́ти, (ню, ниш?), гл. Выдыхаться, терять запахъ; блекнуть, увядать. Угор.
Фу́раж, жа, м. Недоборъ. Як є посуха, то він має фураж — наб'є менче бриндзі, як обіцяв дати, тогди мусить готівкою доплатити. Шух. I. 209.
Фурдиґа́ти, ґа́ю, єш, гл. Вертѣть? (съ шумомъ?). Тікайте з хати, бо я буду веретеном фурдиґати. Ком. Пр. № 233.
Фу́рик, ка, м. 1) Тачка. Вх. Уг. 278. 2) Колясочка для дѣтей. Вх. Уг. 278.
Фу́рка, ки, ж. = Куделя 1. Вх. Лем. 478.
Фу́ркало, ла, с. 1) Игрушка: волчекъ. Шейк. 2) Родъ игрушки: состоитъ изъ а) палочки, б) орѣха свища, срѣзаннаго сверху и снизу и надѣтаго на палочку, в) нитки, намотанной на палочку и пропущенной сквозь дырку свища, г) картофелины, въ которую воткнутъ противоположный конецъ палочки. Держа орѣхъ тремя пальцами лѣвой руки, правою рукою тянутъ за нитку, а потомъ слегка ее пускаютъ, не выпуская изъ пальцевъ; отъ тяжести картофеля нитка сама наматывается на палочку. Шейк. 3) Снарядъ, съ помощью котораго вспугиваютъ въ саду или огородѣ птицъ или свиней: нѣчто подобное кнуту, къ короткой веревочкѣ котораго привязана дощечка. 4) Родъ женскаго платья. Левч. 103. Ум. Фу́ркальце. Дочка Лавися чепуруха в німецькім фуркальці була. Котл. Ен. IV. 27.
Фу́ркання, ня, с. 1) Звукъ, издаваемый фу́ркалом. Шейк. 2) Отлетъ, полетъ съ шумомъ крыльевъ.
Фу́ркати, каю, єш, гл. 1) Трещать фу́ркалом. Шейк. 2) Отлетать съ шумомъ крыльевъ. Желех.
Фу́ркнути, ну, неш, гл. Полетѣть, слетѣть съ шумомъ. Як черкне мене вгору (рогами підкинув), то я фуркнув, як з лука. МВ. (КС. 1902. X. 155).
Фурконі́ти, ню́, ни́ш, гл. = Фурчати. Шух. I. 23.
Фу́рнути, ну, неш, гл. = Фуркнути. Качка… фурнула. Рудан. I. 129.
Фурр! меж. = Фрр! Желех.
Фурцюва́ти, цю́ю, єш, гл. Танцовать, скакать. Тепер їй, бачу, не до соли, уже, підтикавши десь поли, фурцює добре навісна. Котл. Ен. II. 32.
Фурча́ти, чу́, чи́ш, гл. Шумѣть, жужжать. Фр. (Желех.).
Фуря́ти, ря́ю, єш, гл. = Шпуряти. Желех.
Фу́ста, ти, фусти́на, ни, фу́стка, ки, ж. = Хуста, хустина, хустка. Желех. Шух. I. 133, 137. Чуб. V. 621, 262.
Футэ́рко, ка, с. Ум. отъ футро.
Фу́тик, ка, футко́, ка, футок, тка́, м. = Худко, худок. Вх. Лем. 178.
Футі́ти, фучу́, ти́ш, гл. Сопѣть, пыхтѣть, дуть. Желех. На все фути́т. Онъ надутъ, спесивъ. Вх. Зн. 75.
Фу́ткати, каю, єш, гл. Кричать: фут, фут. Вх. Лем. 178.
Футра́рь, ря, м. = Кушнір. Желех.
Футри́на, ни, ж. 1) = Футро. Желех. 2) = Футринє. Желех.
Футри́нє, ня, с. Оконная коробка, облицовка оконнаго проема. Шух. I. 95.
Фу́тро, ра, с. 1) = Хутро. 2) Шуба, шубка. Гол. Од. 17. Треба було Орисі футро справити, — ще й не справити, а верх набрати, бо блам був готовий з Масіного футра. Св. Л. 183. Ум. Футе́рко. Гол. Од. 17.
Футрува́ти, ру́ю, єш, гл. Кормить? Чистить? Іди футруй (коні), бо зараз їдемо! — Фірман пішов, нафутрував, та й пішли упрігли коні. Гн. II. 244. См. Хутрувати.