Ці́вка, ки, ж. 1) Стволъ дерева. Обчухрав гілля, тільки цівка зосталась. Увесь дуб почорнів од диму, кругом цівки роскидалися головешки. Стор. М. Пр. 105 2) = Ціва 1. Черк. у. 3) Шпулька для наматыванія нитокъ (въ ткацкомъ челнокѣ, самопрялкѣ, шпулері и пр.). Шух. I. 257, 258. МУЕ. III. 14, 15. Вас. 166, 167. См. Ціва 2. Щука-риба сукно ткала, а рак-неборак цівки сукав. Мет. 312. 4) Трубка. Вас. 205. У пневматичної машини дві цівки або дудки. Ком. II. 72. 5) Ружейный стволъ. Шух. I. 284. МУЕ. I. 229. 6) Дымовая труба. Угор. 7) Трубчатая кость въ ногѣ животныхъ: ве́рхня цівка — выше колѣна, ни́жня цівка — ниже колѣна. Богод. у. 8) Плечевая кость. Конст. у. 9) Часть олійниці. См. Шух. I. 163. 10) мн. цівки́. Родъ ловушки для звѣрей: веревочныя петли, при которыхъ остальная часть веревки скрыта въ дерев. трубкѣ, чтобы пойманный звѣрь не могъ перегрызть веревки (Кубань). О. 1862. II. 62. 11) Струя. Левиц. I. 294. Котл. Ен. IV. 20. Дощ іде, як відром іллє, а зо стріх біжить, як цівкою. Ном. № 572. Кров цівкою б'є. Добре цівкою смикнув. (О сильно пьяномъ). Ном. № 11752. Ум. Ці́вочка. Пішла за ткачика цівочки сукати. Гол.
Ці́вкати, каю, єш, гл. Кричать (о птицѣ білогруд, Cinclus agnaticus). Шух. I. 23.
Цівку́н, на́, м. Птица зуекъ, Charadrius. Вх. Пч. II. 9.
Цівува́тий, а, е. О цилиндрѣ: полый (напр. о стебляхъ растеній). Борз. у.
Цід, ду, м. Ферментъ для тѣста, приготовляемый изъ отрубей. Черк. у. Ми проскурки було на ціду печемо. Пирят. у.
Ціди́вко, ка, с. = Цідилко. Желех.
Ціди́ло, ла, с. Кусокъ полотна, сквозь который процѣживаютъ творогъ. Шух. I. 213.
Ціди́лка, ки, ж. = Ціди́лок. Чуб. VII. 387. Зоста́вся на ціди́лці. Попался во лжи. Ном. № 6786.
Ціди́лко, ка, с. 1) = Ціди́лок. Желех. 2) Большой узелъ, въ который завязаны спереди концы женскаго платка. Гол. Од. 26. Ум. Ціди́льце. Желех.
Ціди́лок, лка, м. Цѣдилка; ситечко, кисея или полотно, для процѣживанія молока. Богод. у. Черк. у.
Ціди́ти, джу́, диш, гл. 1) Процѣживать, цѣдить. А я тиї корови співаючи дою, а я теє молоко танцюючи ціжу. Чуб. V. 493. 2) Наливать струей.
Ціди́тися, джу́ся, дишся, гл. Струиться, течь. Тільки й чути, що через греблю на лотоках водиця цідиться. Кв.
Цідіння, ня, с. Процѣживанье.
Ціду́ла, ли, ж. Записка. Прочитай оцю цідулу. Шевч. 447. Ум. Ціду́лка, ціду́лочка.
Ці́жби, бів, ж. Сапоги. Тепер усе мі грайте! Чорні ціжби попраскали, червени мі дайте. Гол. IV. 528.
Цізю́ и цізю́-на́! меж. Призывъ для коровы. Вх. Лем. 474. Вх. Уг. 250.
Ці́к! меж. Крикъ, которымъ понуждаютъ овецъ идти. Вх. Лем. 480.
Ціка́вий, а, е. 1) Любопытный, интересующійся, любознательный. „Хто се, хто се?“ спитаєте цікаві дівчата. Шевч. 19. Що люди собі про нас балакают, — не цікавий я знати. Гн. II. 28. На все цікавим оком спозирає. МВ. (О. 1862. III. 35). 2) Бойкій, живой, шустрый. Яке цікаве! Ном. № 5443. 3) Смыслящій, искусный. Цікавий козак, та босий. Ном. № 6328. Цікавий, як циган до бджіл. Ном. № 6515. В єднім селі був бардзо цікавий коваль; бувало як вистригне плуга, рало, сокиру, або окує вола, то на чудо, аж сміється. Чуб. I. 154. 4) Интересный. Се дуже цікава річ. Ум. Цікаве́нький.
Ціка́вити, влю, виш, гл. Интересовать, занимать.
Ціка́витися, влюся, вишся, гл. Интересоваться.
Ціка́вість, вости, ж. 1) Любопытство. 2) Интересъ. Ти б мені росказав хоч для однієї цікавости. Левиц. Пов. 69.
Ціка́во, нар. 1) Любопытно, интересно. Се дуже цікаво. 2) Съ любопытствомъ, съ интересомъ. Цікаво слухали його. Ком. II. 68.
Ці́ле, нар. Дѣйствительно, въ самомъ дѣлѣ. Угор. Та бо й ціле! Конечно. Фр. (Желех.).
Ціле́ць, льця́, м. 1) Тотъ, кто прицѣливается. Бери вила та будеш ставить віхи: ти цілець добрий, то попадеш прямо. Павлогр. у. 2) Большая каменная глыба. Вх. Лем. 480.
Ці́лечкий, а, е = Цілі́сінький. Вх. Лем. 480. Василько буде хоч цілечку ніч
