Як узяв мені догонить. Черк. у. Він кожному догонить. Каменец. у. Він не повинен догонити. Каменец. у.
Дого́ня, ні, ж. = Догонь. Рудч. Ск. I. 88.
Дого́нь, ні, ж. = Догін. Змій як прокинеться, як пішов удогонь; нагнав, одняв. Рудч. Ск. I. 86.
Догори́, нар. Вверх. Як летіла ворона догори, то й крякала; а як на діл, то й крила опустила. Ном. № 1462. Колос повний до землі гнеться, а пустий догори стирчить. Ном. № 2472. Догори́ нога́ми. Вверх ногами. Ном., стр. 63. Догориче́рева. Навзничь. Крутнувсь догоричерева. Ном. № 1833. Лягти́ догориче́рева. Лечь на спину. Підеш собі у сад, ляжеш долі догоричерева під грушею. Греб. 402.
Догорі́лий, а, е. Догоревший.
Догорі́ти. См. Догоряти.
Догорюва́ти, рю́ю, єш, гл. Дожить с горем пополам. І коли вже я свого віку гіркого догорюю? Славяносерб. у.
I. Догоря́ти, ря́ю, єш, сов. в. догорі́ти, рю́, ри́ш, гл. Догорать, догореть. Дещо. 60. Сосонка горить, дівчина говорить; сосна догоряє, дівчина вмирає. Чуб. V. 394.
II. Догоряти. См. Догаряти.
До́грабки, ків, мн. Конец сгребания, уборки сена. Вх. Лем. 410.
Дограва́ти, граю́, є́ш, сов. в. догра́ти, гра́ю, єш, гл. Доигрывать, доиграть. Дід до вечора дограв, а увечері став іти додому. Грин. II. 59.
Дограва́тися, граю́ся, є́шся, сов. в. догра́тися, гра́юся, єшся, гл. Доигрываться, доиграться.
Догребти́, ся. См. Догрібати, ся.
Догри́матися, маюся, єшся, гл. Докричаться на кого-нибудь. Догримаєшся ти, що й я на тебе гримну.
Догріба́ти, ба́ю, єш, сов. в. догребти́, бу́, бе́ш, гл. Догребать, догресть.
Догріба́тися, ба́юся, єшся, сов. в. догребти́ся, бу́ся, бе́шся, гл. Догребаться, догресться.
Догріва́ти, ва́ю, єш, сов. в. догрі́ти, грі́ю, єш, гл. Достигать, достигнуть своим теплом. Та хатонька (труна) без дверей і без віконець: туди вітер не довіє і сонечко не догріє. Мил. 182.
Догрі́ти. См. Догрівати.
Догрома́джувати, джую, єш, сов. в. догрома́дити, джу, диш, гл. Оканчивать, окончить сгребать (сено).
Догрома́джуватися, джуюся, єшся, сов. в. догрома́дитися, джуся, дишся, гл. Сгребать, догрести до чего-либо.
Догря́катися, каюся, єшся, гл. Достучаться, а в переносном смысле: добиться, достичь, добыть. Де ж то він догрякався? Бач, прохав, і таки здобувся. Екатериносл. у. Слов. Д. Эварн.
Догука́тися, ка́юся, єшся, гл. Дозваться, докричаться. Ані достукаєшся, ані догукаєшся. Киев. Насилу догукався хлопця. Васильк. у.
Догу́лювати, люю, єш, сов. в. догуля́ти, ля́ю, єш, гл. Догуливать, догулять. Що у батька да й одна дочка, да не дали люди да догуляти, русою косою да домаяти. Грин. III. 122.
Догу́люватися, лююся, єшся, сов. в. догуля́тися, ля́юся, єшся, гл. Догуливаться, догуляться. Вже козачка в корчмі догулялась, що шинкарка в потилицю виганяла. Догуляються так до четверга. Грин. III. 453.
Догуля́ти, ся. См. Догулювати, ся.
Догу́ркатися. См. Догуркуватися.
Догуркоті́тися, чу́ся, ти́шся, гл. = Догуркатися.
Догу́ркуватися, куюся, єшся, сов. в. догу́ркатися, каюся, єшся, гл. Достукиваться, достучаться. Їде милий на коні, під вікно він під'їжджає та й достукується, та й догуркується. Лавр. 26.
Додава́ння, ня, с. Прибавление.
Додава́ти, додаю́, є́ш, сов. в. дода́ти, да́м, даси́, гл. Прибавлять, прибавить, добавлять, добавить; придавать, придать. До цього кожуха він мені додає п'ять карбованців. Сей мені хміль не буде заважати, а буде моєму серцю смілості додавати. Макс. (1849). 85. Додава́ти ра́ди. Советоваться. Стали ради додавати, відкіль Варни доставати. Гол. I. 3. — ре́шту. Доконать. Піп йому додав решту: аж у Сібір завдано. Лебедин. у. — рук. Употребить усилие, приложить старание. Додай рук, то вимиєш до діла. Полт. у. — словами. Донимать речами. Нажене Немерівну, то й не б'є, та все її словечками додає: чи ти в мене служаночки не маєш? Чуб. V. 894.
Додава́тися, даю́ся, єшся, сов. в. дода́тися, да́мся, даси́ся, гл. Прибавиться, приложиться.
