Діди́зний, а, е. 1) Унаследованный от предков, родовой. Що ж було за добре, що ж було за любо у старій дідизній Морозовій хаті. К. Досв. 126. 2) Очень старый. А той Грива був старий дідизний чоловік. К. Орися. (ЗОЮР. II. 201).
Ді́дик, ка, м. 1) = Діду́нь. 2) Ручная метелка из соломы, травы, стружек и т. п. 3) Раст. Крестовая трава. 4) Насек. Медведка обыкновенная. Gryllotalpa vulgaris. Ум. Ді́дичок.
Діди́нець, нця, м. Двор. А взяв я їй за рученьку, взяв я їй за обі, запровадив чрез дідинець до покою к собі. Гол. III. 26.
*Діди́сько, ка, м. = Діди́ще.
Ді́дич, ча, м. 1) Помещик, владетель. Коли хочеш дідичем на Вкраїні сидіти, то перше всього вези сюди огненну бронь да сип замочок кругом будинків. Хата. 136. Оттам стояв дворець красний, а в ньому роскоші, там жив дідич дуже добрий — все роздає гроші. ЗОЮР. II. 85. *2) Наследник. Желех.
Ді́дичка, ки, ж. Помещица, владетельница.
Діди́чний, а, е. Доставшийся от деда, наследственный, помещичий. К. ЦН. 290.
*Діди́чність, ости, ж. Наследственность. Франко.
Ді́дичок, чка, м. Ум. от дідо́к.
Діди́ще, ща, м. Ув. от дід.
Ді́дів, ова, ве. Дедов, принадлежащий деду. Дідова дочка. Дідового сусіда молотники. Ном. № 9350. Пан глянув на дідів город. Чуб. Зробила дідовій дочці так, щоб вона козою побігла. ЗОЮР. II. 24.
Діді́вський, а, е. 1) Дедовский, предковский. Спом'яни на них дідівську, прадідівську славу. Хата. 108. Твій рід на срібло проміняв звичай дідівський, старосвітський. Сніп. 98. 2) Нищенский.
Діді́вщина, ни, ж. 1) Дедовщина, наследие, оставшееся после деда. 2) Время, в которое жили деды. Свідок слави дідівщини з вітром розмовляє, а внук косу несе в росу, за ними співає. Шевч. 48.
Ді́дко, ка, м. = Ді́дько. Нехай тебе не несе дідко, де людей рідко. Ном. № 5894.
Ді́до, да, м. 1) Дед. 2) То же, что пе́сик в ткацком станке. МУЕ. III. 24. Ум. Ді́донько.
Дідова́, ви́, ж. соб. 1) Старики. 2) Нищие.
Дідови́н, на, м. Нищий. За дідовином, за його сином тра рано вставати, торби латати. Гол. II. 688.
Дідові́д, во́да, м. Тот, кто водит слепых нищих. НВолын. у. Шух. I. 33.
Дідовни́к, ку, м. Раст. Arctium Lappa L. ЗЮЗО. I. 112. Cirsium lanceolatum Scop. ЗЮЗО. I. 118.
*Дідово́д = Дідові́д. Желех.
Дідо́к, дка́, м. 1) Старичок. Рудч. Ск. II. 108. Чуб. I. 155. 2) Жгут соломы, обмотанный ва́лом и прибиваемый по краям дверей от холода. Мнж. 179. 3) Деревянный шар величиною в куриное яйцо, употребляемый в игре, которая также называется дідо́к. Ив. 25. Ум. Дідо́чок. Чуб. V. 844. Задумав дідочок, задумав жениться. Нп.
Ді́донько, ка, м. Дедушка. Ум. от ді́до. Ой, дідоньку, дідоньку, шовковая борода. Нп.
Дідо́чок, чка, м. Ум. от дідо́к.
Дідува́ти, ду́ю, єш, гл. 1) Быть дедом; жить дедом. Ми будемо дідувати по пасіках тихо. К. Досв. 125. 2) Нищенствовать. 3) Быть сторожем на бахче. Оце ти дідуєш у Грицька на бакші? Волч. у. Оце я на баштані дідую. Лебед. у.
Дідуга́, ги́, дідуга́н, на, м. Ув. от дід. Ой ти — старий дідуга, ізігнувся як дуга. Нп. Старий уже був дуже дідуган той Грива. К. Орися. (ЗОЮР. II. 201). Зустрічає по дорозі діда. Такий сивий дідуган, а борода зовсім біла аж до пояса. Рудч. Ск. II. 79.
Діду́нь, діду́ньо, ня, м. 1) Дедушка. Св. Л. 274. Помолись, дідуню, за умершого татуня. Чуб. III. 28. Ум. Діду́нечко. Чуб. V. 1130. 2) Діду́нь. Насек. Dorcadion holosericeum. Вх. Зн. 78.
*Діду́ра, ри, м. Крепкий, здоровый старик. Там такий дідура, що й за молодого вправиться. Липов. у., Ситківці. Ефр.
Діду́сенько, діду́сечко, діду́сик, ка, м. Ум. от діду́сь.
