домочок і садок. МВ. I. 17. Домичок в неї біленький. Чуб. V. 328.
Дімени́ця, ці, ж. Нарыв подкрыльцовой впадины. Екатер. у. Слов. Д. Эвар. См. Ди́миниці.
Дімо́к, мка́, м. Ум. от дім.
Ді́нниця, ці, ж. Огорожа. I. 73, 76, 187.
*Діпну́ти = Допну́ти, см. Допина́ти 2, 4. Хот. Нік.
Діпра́вди, нар. В самом деле, *действительно. Сл. Нік. Чи Калина любить діправди мого брата? Федьк. Пов. *Черемш.
Діптя́нка, ки, ж. Проститутка. Мандрьохи, хльорки і діптянки, що продають себе на час. Котл. Ен. III. 48.
Діра́, ри́, ж. Дыра. Забий діру — собака не полізе. Ном. № 5903.
Ді́ра́вий, а, е. Дырявый. Дірава верета все поле закрила. Ном., стр. 300. № 371. Діравого горшка не наллєш. Ном. № 4756.
Діра́вити, влю, виш, гл. Дырявить.
Діра́вка, ки, ж. = Друшля́к 1. Вх. Уг. 236.
Ді́рка, ки, ж. Дырка. Будь мудрий: налатай маленьку латку на велику дірку. Ном. № 9909. *У чарочці дірка, витікає горілка. Херс. Нік. Ум. Ді́рочка. Мет. 298. Без мене і дірочки малої нікому затулить. Ном.
Діркува́тий, а, е. Имеющий много дыр, дырчатый, ноздреватый. НВолын. у. Дуже діркуватий хліб з сеї муки, — не знати, чого воно так. Каменец. у.
Ді́рочка, ки, ж. Ум. от ді́рка.
Дірча́віти, вію, єш, гл. Ноздреватеть. Сніг мнякшає, лід дірчавіє… весною дише. Мин. ХРВ. 292.
*Дірча́стий, а, е. Дырчатый. Сл. Дубр.
*Дірчува́тий, а, е. Ноздреватый. Сл. Яворн.
Діря́вий, а, е = Діра́вий. Пазуха була дірява. Грин. III. 655. Рудч. Ск. I. 153.
Діскува́тися, куюся, єшся, гл. Искать, хлопотать. Пропав віл, не дуже за ним і діскуються. Черкас. у.
Ді́сне, нар. = Ді́йсне (Действительно, именно). Так воно дісне єсть, як вони тобі сказали. МВ. II. 12
Ді́сний, а, е = Ді́йсний.
Дістава́ти, таю́, є́ш, сов. в. діста́ти, та́ну, неш, гл. Доставать, достать, добывать, добыть. Найшла відьму і трути дістала. Шевч. 22. Не дістане він язика. Ном. № 6547. Ой перестань до мене ходити! — Ой не перестану, доки не дістану білих рук, чорних брів, дівочого стану. Каменец. у. 2) Получать, приобретать. *Він дістав горя та лежить, а нам клопіт. А. Вержб. Катер. Діста́ти жі́нку. Взять жену. Дістав собі добру жінку. Камен. у. Діста́ти в лице́. Получить удар по лицу. Сьогоднє йому і не наводи таки нічо, бо можеш ще й в лице дістати. Федьк. Пов. *Діста́ти в шку́ру. Отведать побоев. Сл. Нік. *Діста́ти в спадщину. Унаследовать. Сл. Нік. *Діста́ти в ру́ку, в ла́пу. а) Получить удар линейкой по руке. б) Получить взятку. Діста́ти ла́ски. Приобресть, найти расположение, милость. Сеї ласки я і в жида дістану. Ном. № 4768. Такої ласки дістану і в Параски. Ном. № 4770.
Дістава́тися, ю́ся, є́шся, сов. в. діста́тися, нуся, нешся, гл. 1) Доставаться, достаться. Закаблукам лиха дам, дістанеться й передам. Шевч. 2) — до. Добираться, добраться, доезжать, доехать. Через вороги тяжко до пекла дістатися. Ном. Як би його дістатися додому? Могил. у.
*Дісто́ді-то. 1) Как-будто бы. 2) Казалось бы. Дістоді-то забагато в тебе, діду, добра, розтовстієш занадто. Франко.
*Дість, нар. Достаточно, довольно Дість наробила нам шкоди, дість напакостила! Черемш.
Дітва́, ви́, ж. соб. = Дітво́ра. К. ПС. 48.
Дітва́к, ка́, м. Мальчуган. Мн. Дітваки́. Детишки. Нема у нього дітваків. Лебед. у.
Дітва́ччя, чя, с. соб. Подростки, детвора. Вх. Зн. 15.
Дітво́ра, ри, *дітворня́, ні́, ж. соб. Дети, детишки, ребятишки. К. Досв. 158. Лихо з дітворою та ще з малою. Васильк. у. Дітвора сокоче, дітвора клекоче, а мати раденька дітворі маленькій. Хата. 19.
Ді́ти, те́й, с. мн. от дитя́. Дети. Діти! діти! Добре з вами в літі, а зімувати — горювати. Ном. № 557. Прийми,
