Палає кров надією відплати.
Смерть, люта кара злодію близька.
Не хочеш ти Зарастро покарати.
То відтепер ти не моя дочка.
Загубиш ти навіки,
Зламаєш ти навіки,
Покинеш ти навіки
Весь природний наш зв'язок.
Тa ні ! Ти вб'єш Зарастро цим кинджалом.
Вдар ! Вдар ! Вдар !
В певні руки я даю клинок!
(1956)
Палає кров надією відплати.
Смерть, люта кара, [злодію] близька.
Ти б не взялась Зарастро покарати, -
Тоді була б мені ти не дочка.
Забула б ти навіки,
Порвала б ти навіки,
Зломила ти б навіки
Той природний наш зв'зок.
Та ні! Ти вбє'ш Зарастро цим кинджалом!
Смерть! [Смерть! Смерть!]
В певні руки я даю клинок!
