Чарівна флейта (1965)

Чарівна флейта
автор: Вольфганг Амадей Моцарт

Мова оригіналу: німецька. Назва в оригіналі: Die Zauberflöte Перекладач: Євген Дроб'язко
Створення: 1791 р.

ДІЯ ПЕРША[ред.]

Скеляста місцевість, де-не-де заросла квітам; обабіч круч - для проходу гора; неподалеку - круглий храм. Зі скелі сходять Таміно в коштовному японському ми одязі, мисливському луком, але без стріли; його переслідує змій.

І. Інтродукція[ред.]

Таміно. Де меч мій ?

Зламався !

Я зброї не маю !

Де поміч ? Нікого !

Безлюдні у гаї !

Звертаюсь до неба ! От-от дожене ! /2/

візьми мене, під захист свій,

Дами. / з'являються, вбивають змія і розрубують на три частини /

Зараз умри, жорстокий змій !

Хвала ! Хвала ! навік забитий лиходій !

Живе юнак ! /2/

Загинув лютий злий хижaк !

Перша. Яке ганесеньке хлоп'я!

Друга. Таких не бачила ще я!

Третя. Любісіньке яке хлоп'я !

Дами. Якби когось могла кохать.

Йoгo б воліла я обрать. Ходімо швидше до цариці,

Вона вістями звеселиться:

Можливо хлопченя оце

Їй давній спокій принесе.

Перша. Вам випаде цей труд -

Я буду з ним отут.

Друга дама. Нема потреби в Вас

Я лишусь з ним весь час.

Третя дама. Потреби в Вас нема

Я лишуся сама

Дами. Я маю йти? Гей, гей, піти мені!

Вони лишаться з ним одні.

Ні, ні! Думки страшні!

Якби могла я тут зостатись

Якби могла із ним зостатись

Одній належав би мені!

Вони не йдуть! Ото нудні!

Тоді піду найкраще я!

Ах мій красунь, бувай здоров!

Ясний красунь, бувай здоров!

Вернусь, краса моя!

/виходить /

Таміно. /опритомнів. здивовано озирається/.

Де я? Чи справді я ще живу? /Підводиться, оглядається /

Як? Він мертвий ? /здаля чутно звуки сопілки/. Xто це ? Якась людина ! / Ховається за дерево /.

/Під час музичного вступу стежкою входить Папагено за спиною у нього - величезна клітка, що стирчить над головою, повна різних птахів, у руках - мисливська дуда, він дудить і співає/.

№2 Арія[ред.]

Папагено. Який я птахолов - краса!

Моторний хлопець, гоп-са-са

У нас в окрузі знає всяк,

Моторний хлопець, гоп-са-са

У нас в окрузі знає всяк,

Що я до ловів цих мастак.

Дотепне в мене є сильце,

Приманюю пташок на це: / Дудить /

І досить дуду з руки взять,

Отак пташки мої й летять.

Такий собі я птахолов,

Здоровий хлопець — будь здоров !

І, певне, бачить в залі всяк,

Що птахолов я - не співак.

Було б ще нa дівчат сільце,

Приманював би їх на це: / Дудить/.

Якби таке сильце я мав,

Усіх дівчат би я спіймав.

На цукор я б усіх зміняв,

Щрб тій, хто найдорожча з них,

Я десь би цукор дати зміг.

Любилися б із нею вік:

Жона - вона, я — чоловік.

А сон її вночі б змагав,

її б я любо колисав. / Хоче піти /.

Папагено. Це що таке ?

Таміно. Хто ти, веселий друже ?

Папагено. Хто я?/ До себе/. Дурне запитання ! /Голосно/. Людина, звичайно. А якби ж тебе запитав, хто ти ?

Таміно. Я б тобі відповів, що я принц.

Папагено. А що воно за птиця - принц ? Розтлумач, щоб я міг второпати.

Таміно. Мій батько - вельможний володар, він панує над багатьма землями і людьми, тому я й принц.

Папагено. Землі? Люди? Принц? Хіба, крім оцих гір, ще є десь землі й люди ?

Таміно. Багато тисяч !

Папагено. A скажи, будь ласка: птахами та. у вас, торгують?

Таміно. Не бачив

Папагено. Тоді я своїх он як спекульну !

Таміно. Тепер ти мені скажи, де ми?

Папагено. Як де ? Tут?

Таміно. Яка це місцевість ?

Папагено. Яка місцевість? /озирається/ Гарна місце вість, серед долин та гір.

Таміно. Дуже добре ! Але як власне вона зветься ? Хто тут владарює ?

Папагено. На це так само не можу відповісти, як і на запитаня, ЯКз'явився на світ.

Таміно. Як ? Та не знаєш, де ти народився ? Не знаєш, хто твої батьки ?*

Папагено. А ніні.. Знаю тільки , що якийсь старий, але дуже веселий дідусь мене виховав та вигодував.

Таміно. То ти не знав і своєї матері?

Папагено. Чув я, що вона служила тут у у могуьньої царицi ночі.

Таміно Але як ти живеш?

Папагено. А я їм і п'ю як усі люди

Таміно. Звідки ти береш свою поживу ?

Папагено. Ціною. Я ловлю для цариці та її дівчат piзних птахів і за це одержую від них їжу і вино.

Таміно / до себе /. Цариця ночі ? Якби вона виявилась великою володаркою ! /Голосно/. Скажи мені, любий друже, чи бачив ти її ?

Папагено. Тепер я остаточно переконався, що ти-таки з чужої країни.

Таміно. Не сердься на це, любий друже ! Я тільки гадав...

Папагено. Побачити? Нашу царицю? Та ти з глузду з'їхав чи що? Коли ти ще раз скажеш таке, то не будь я Папагено, як не замкну тебе в свою клітку,наче ту папугу, хай та-бе цариця чи зварить чи засмажить.

Таміно. / до себе/. От хижак !

Папагено. Побачити ? Царицю ? Який смертний мiг би похвалитися, що бачив її ?

Таміно''/. до себе/. Тепер ясно. Це саме та нічна цариця, про яку розповідав мені батько. А це, либонь, один з духів, які їй прислужують.

Папагено. Чого вилупився на мене?

Таміно. Бо... я не певен, чи людина ти.

Таміно / підходить до нього /. Та я тебе вважаю...

Папагено. Сподіваюсь, не ха птаха ? Одійди назад, і не зачіпай мене, бо в мене велетенська сила, і коли я на когось розсерджусь / до себе / ..a вiн зapaз же злякається.

то завжди тікаю я.

Таміно: Велетенська сила ? / Дивиться на змія/. Чи не ти мій рятівник ?

Ти вбив цього отруйного змія?

Папагено Змія? / Озирається і тремтячи задкує / Що це ? А він мертвий чи живий ?

Таміно. Я навіки буду тобі вдячний за такий відважний вчинок.

Папагено. Нe треба про це балакати. Будемо вдоволені з тoго, що він щасливо здох.

Таміно. Але, друже, як ти переміг це страховище ? У тебе теж немає зброї !

Папагено. А навіщо мені тая зброя ? От м'язи, — бачиш? Фізкультура - запорука здоров'я.

Таміно. Отже, ти його задавив ?

Папагено. . 3адавив. / До Себе/. Ніколи ще в житті я не

6ув такий дужий, як сьогодні.

Дами. /з'являються і кажуть водночас погрожуючи й кличучи/. Папагено!

Папагено. Ага! До мене прийшли ! - Поглянь-но, друже!

Таміно. Хто ці жінки?

Папагено. вони забирають у мене птахів і приносять вина,

солодкого хліба і хвиг.

Таміно. Вони, мабуть, дуже вродливі ?

Папагено. Не думаю. Якби вони були вродливі, то нe закривали б собі обличчя.

Дами / погрозливо/. Папагено !

Папагено. Тихше ! Вони мені погрожують ! Ти питаєшся, чи вродливі вони, a я на це нічого не можу відповісти , тo я в житті нічого кращого не бачив. - Тепер вони зараз же подобрішають.

Дами /погрозливо/. Папагено !

Папагено. Чого вона на мене гнівається ? Підходьте сюди, мої красунечки, я віддам вам своїх пташочок. / До себе/. А може, зажену їм і цього змія ?

Перша. / передає йому гарну пляшку води /. Наша володарка

сьогодні посилає тобі замість вина чистої свіжої вода.

Друга. А замість солодкого хліба оцей камінець.

Папагено. Як ? Я мушу жерти каміння?

Третя. А замість хвиг я маю честь навісити тобі на рот

оцей золотий замок. Вішає йому замок/.

Папагено /мусить виявляти своє горе жестами/.

Перша. Ти, мабуть, хочеш знати, чому цариця сьогодні

так дивовижно покарала тебе ?

Папагено /стверджує/.

Друга. Це за повсякчасні твої зайві балачки.

Третя. І щоб ти ніколи не приписував собі чужих подвигів.

Перша. Це ти подолав змія ?

Папагено /показує «ні»/.

Друга. А хто ?

Папагено. /показує, що не знає /.

Третя. Це ми, юначе, врятували тебе. Ось наш цариця

посилає тобі портрет своєї дочки. Вона сказала, щоб ти не був

байдужий до цього обличчя, бо тобі судилося щастя, пошана і

слава. Бувай здоров! /Виходить/.

Друга. Адйо, мосйо Папагено! / Виходить/.

Перша. Неввічливо занадто швидко Пити! /Сміючись, виходить/.

Папагено /Весь час німа гра/.

Таміно. /взявши портрет, уважно вдивляєтьоя в нього, у ньому сплахуе кохання, так що він здається глухим до всього навколишнього/.

№3. Арія[ред.]

Таміно. Прекрасні риси чарівні; Засяяли з небес мені.; І чую /2/, я тепер чолом; Схиляюсь перед божеством. /2/; Не знаю, що це промайнуло,; Та серце все вогнем спахнуло.; Може, узнав кохання я ? /2/; Ах, так. Кохання - це чуття !; Кохання /3/ - це чуття !; 0, якби я зустрівся з нею,; 0, якби я пішов із нею !; Я став би, став би ...; Що я став тоді робить?; Та я б обняв, щастям повний,; Її у пристрасті любовній,; Моя була б на все життя! /3/; Ах, моя на все життя! /2/; Дами /увіходять/. Будь мужнім, юначе ! Наша Цариця...; Друга. Доручила мені сказати тобі...; Третя. ... що шлях до твого майбутнього щастя відкрито.; Перша. Вона слухала кожне твоє слово і ...; Друга. ... читала в твоєму серці,навіть більше - вона своїм материнським серцем...; Третя. ... ухвалила зробити тебе щасливим. Коли цей юнак, сказала вона, такий самий мужній та відважний, який він ніжний, ході мою дочку напевне буде врятовано.; Таміно. Врятовано ? A що з нею ?; Перша. її вкрав могутній лихий демон.; Таміно. Вкрав ? О боги І Скажіть, як це сталося ?; Перша. Одного дня вона сиділа на самоті... Коли непомітно підкрався лиходій...; Друга. ... і схопив Паміну...; Третя. Це ім'я царської дочки, яку ви обожнюєте.; Таміно. 0 Паміно, тебе вкрадено в мене ! Ти у власті жорстокого лиходія І Може, якраз цієї миті... Жахлива думка !; Третя. Мовчи, юначе !; Перша. Вона не змінюється, незважаючи на всі катування, які терпить її невинність. Ні присилування, ні лестощі не можуть повести її шляхом пороку.; Таміно. О! Скажіть, дівчата, скажіть, де живе цей тиран ?; Друга. Дуже близько від нашої гори, у красивій і чарівній долині. Його замок розкішний, дбайливо оздоблений.; Таміно. Ведіть мене ! Хай Паміна буде вільна І Лиходій впаде від моєї руки, присягаюсь у цього своїм коханням, своїм серцем ! / Навальний, потрясаючий акорд/. О боги, що це таке ?; Третя. Будь мужнішим !; Перша. Це наближається наша цариця ! / Грім /.; Друга. Вона йде ! /Грім/. Вода йде І /Грім/. Вона Йде ! /Грім/.
Зміна декорацій.

/Гори розходяться, і сцена обертається аа розкішну кімнату. Цариця ночі сидить на троні, оздобленому просвітчастими зірками/.

№4. Арія[ред.]

О сине мій, ти не тремти!; Невинний, скромний, чесний ти.; У світі ти один, о мій юначе.; Розрадиш матір, що давно вже плаче.; Ростила я єдину доню,; Красиву, лагідну, тонку.; Давно душа від мук холоне /2/; Бо ворог мій, мій ворог злий украв дочку.; Нещасна боролась.; Кричала уголос,; Даремно ридала; І марно благала,; І зникло все передо мною; Рятуй! Рятуй! Луна сама гула.; Та всею силою міцною; Я наздогнати /2/ не змогла.; Ти, ти, ти, відважний, міцний герою; Вернеш мені моє дитя /2/.; І порятовану тобою; Тобі віддам назавжди я. /Зникає з дамами/.
Зміна декорації.: /Сцена набирає попереднього вигляду/; Таміно. /після паузи/ Невже це все не сон? О, боги, дайте сил витримати всі випробування! /Хоче йти. Папагено заступає йому стежку /.

№ 5. Квінтет[ред.]

Таміно. Зазнав, сердешний, ти відплати; І цвенькать вже не можеш ти.; У силах я лиш співчувати,; Не маю сил допомогти.; Перша. / знімає замок з губ Папагено/; Цариця з доброті свої!; Почула бідний голос твій.; Папагено. Балакай, Папагено, знову !; Друга. Балакай, тільки без обмови.; Папагено. Ні, ні, без зайвих балачок.; Дами. А то в в нас важкий задок.; Папагено. На те є в нас важкий замок.; Всі. Всім брехунам отак замкнуті; Мерзенний і брудний язик,; І ворожнеча зникне люта,; Любов злетить до нас навік.; Перша. 0 принц, дарунок цей прийми,; Прийшли ми од цариці з ним; Чудесна флейта всяке горе; І перешкоди всі поборе.; Дами. Ти з нею будеш всемогутній,; Вгамуєм пристрасті незбутні І з нею сум ти звеселиш,; В любов злобу перетвори.; Всі. О, чудесна флейта дорожча нам понад усе.; Флейта ця для всіх людей; І любов і мир несе.; Всім дружбу і мир несе.; Папагено. Ну, гарнесенькі служниці.; Можу попрощатись я.; Дами. В нас веління в цариці -; Хоч прощайсь на все життя,; Принца маєш проводжати; До Зарастро у палати.; Папагено. Ні, я щиро вдячний вам,; Бо від вас чував я сам:; Він же наче хижий звір !; А коли мене він скаже,; Той Зарастро, та й підсмажить,; Та й засмажить, пересмажить.; Потім кинуть псам на двір !; Дами. Тебе цей принц оборонить.; І будеш ти йому служіть.; Папагено. Та хай ваш принц іде в болото,; Провалиться нехай !; А що, коли втече, сволота,; Десь од мене, шахрай !; Перша / подає йому скриньку /. Оце тобі - воно твоє.; Папагено. Гей - гей ! А що у ньому є ?; Дами. Дзвіночків срібних там багато,; Папагено. І можу я на них заграти ?; Дами. Звичайно, так. /2/; Всі. Ця от Флейта, ці от дзвони; Стануть вам / нам / до охорони.; Час іти ! В дорогу час ! Ще зустрінемось не раз.; Таміно Чи не дізнаюся у дам...; Папагено. Як в замок той дістатись нам.; Дами. Зам троє хлопчиків вродливих; Предстануть на стежках жахливих,; Вони вас далі поведуть, мудрі поради вам дадуть.; Всі. То вам / нам / іти з дорогу час; Зустрінемося де не раз /Всі входять/.
Зміна декорацій.

/ Розкішна єгипетська кімната. Двоє рабів виносять гарні подушки, пишші турецькі дивани, розстеляють килими, Увіходить третій paб/.

Третій. Xa-xa-хa !

Перший. Цить ! Цить! Цить !

Другий. /Другий/ Чого ти смієшся ?

Третій. Нашого мучителя, оцього мавра, який усіх і все підслухував, завтра напевне чи повісять, чи заколють... Паміна..., Ха-ха-ха !

Перший. Ну?

Третій. Чарівна дівчина !.. Ха-ха-ха !

Другий. Нy?

Третій. Втекла.

Перший і другий. Втекла?

Перший. І зникла без сліду ?

Третій. Обов'язково ! Принаймні, це моє щире бажання.

Перший. Хвала вам, добрі боги ! Ви почули мої моління.

Третій. Чи не казав я вам завжди, що настане такий день, коли нам покращає, о чорного собаку Моностатоса буде покарано ?

Другий. А мавр знав про цю подію ?

Третій. Звичайно ! Вона зникла у нього перед очима. Маврові рятунку немає, навіть якби Зарастрові люди повернули Паміну...

Перший і другий. Як же це сталося ?

Третій. Bи знаєте цього собаку та його хтиві звичаї, але дівчина виявилась розумніша, ніж я гадав. 7 ту

мить, коли він уже святкував свою недалеку перемогу, вона вигукнула ім"я Зарастро. Мавр остовпів, а вона побігла до гайка.

Перший. 0, як поспішить кізонька до палацу ніжної матусі !

Моностатос / за лаштунками/. Гей, раби

Перший. Він !

Моностатос. Гей, раби ! Приготуйте кайдани !

Усі. Кайдани ?

Перший / біжить до бічний дверей/. Невже для Паміни ? 0 боги! Гляньте, брати, дівчину спіймано.

Другий і третій. Паміну ? Страшне видовище !

Перший. Подивіться, як безжальний диявол тримає її за ніжні рученятка, - я не можу цього терпіти !

/ Виходить в інший бік/.

Другий. А я - тим більше. / Теж виходить/.

Третій. Чи можна дивитися на такі пекельні муки !

/ Виходить /. / Увіходять Моностатос, Паміна, яку приводять раби /.

№6 Тріо[ред.]

Моностатос. Сюди, голубонька моя !

Паміна. Ой, бідна я, нещасна я !

Моностатос. Ти зараз маєш вмерти !

Паміна. Боюся я не смерті,

За рідну матір жаль бере,

Вона, мабуть, в журбі помре.

Моностатос. Раби, кайдани ви носіть !

Ти спробуй лють найтяжчу І

Паміна. 0, вбий мене ти краще !

Своїм життя себе насить !

Моностатос. Всі геть звідсіль !

Нас залишить одних ! / Раби виходять /.

Папагено / зазирає в вікно на сцену/

Та де це я ? Я збився з ніг !

Ага ! Людей там бачу |

Сміліш зайду до них.

Дівчатко наче сніг,

Та видно кров гарячу.

Обидва. та це сам чорт !

Не дасть господь !

Спокійно ! Не підходь !

Ух ! Ух / Обидва виходять /.

Паміна / наче уві сні /. А Мамо, мамо, мамо ! / Опритомнює, озирається/. І я ще живу ?!

Папагено. / знову увіходить/. Чи не дурень я, що так злякався ? Є ж на світі чорні птахи, то чом не може бути чорних людей ? Ах, що я бачу ? Тут зображення нашої прегарної панночки ! Ти дочка цариці ночі ?

Паміна. Цариці ? Хто ти ?

Папагено. Її посланець.

Паміна / радісно/. Моєї матері ? 0 щастя ! Твоє ім'я ?

Папагено. Папагено.

Паміна. Папагено ? Папагено... Я згадую, ім'я я чувала

часто, а самого тебе ніколи не бачила.

Папагено. Уяви собі, і я так само.

Паміна. Так ти знаєш мою добру, ніжну матір ?

Папагено. Якщо ти дочка цариці ночі - звичайно.

Паміна. Пак, це я.

Папагено. Тоді я повинен зробити маленьку перевірочку.

/ Дивиться на портрет, який принц недавно одержав, а Папагено носить на стрічці на шиї /. Очі чорні... правильно, чорні. Губи червоні. Біляве волосся.... біляве волосся... Усе збігається, крім рук та ніг. Ні - не вона. За малюнком виходить, що в тебе ні рук, ні ніг не повинно бути... Тут їх немає.

Паміна. Повір мені... Це я ! Як воно потрапило тоді до рук ?

Папагено. Із рук в руки.

Паміна. Але ж як саме до тебе ?

Папагено. Я йoгo спіймав.

Паміна. Спіймав ?

Папагено. Я тобі докладно все розповім, сьогодні вранці.

як звичайно, я йшов до палацу твоєї матері з приставками...

Паміна. З приставками ?

Папагено. Атож. Я вже багато років приставляю твоїй матері усяких гарних птахів. Коли побачив перед собою якогось чоловіка,і він назвав себе принцем. Так оцей принц так припав де вподоби твоєї матері, аж вона дала йому твій портрет і наказала врятувати тебе. Він вирішив так само швидко, як і закохався в тебе...

Паміна. Закохався ? /Радісно/. Отже, він кохає мене ? 0. скажи мені ще раз, я дуже люблю слухати про кохання.

Папагено. Справжня панночка ! На чому я зупинився ?

Паміна. На коханні.

Папагено. Цілком правильно, на коханні! Оце я називаю-мати пам'ять ! Отож, коротше, це величезне кохання до тебе стало вдаром, що пришвидшив наші кроки. І ми вже тут, щоб сказати тобі тисячі приємних і гарних слів, взяти тебе в свої руки і, коли тільки буде можливо, так само швидко, якщо не швидше ніж дісталися сюди, перенести тебе в палац твоєї матері.

Паміна. Це дуже добре. Але чому ж цей принц, якщо він мене кохає, так бариться визволяти мене ?

Папагено. Уже спіймалась ! Прощаючись з нами, дівчата

сказали, що три гарні хлопчики будуть нашими провідниками і що вони вас навчать , як саме ми маємо поводитись.

Паміна. І вони навчали вас ?

Папагено. Нічого вони нас не навчали, бо ми анічого не бачили. Отже, заради обережності принц послав мене вперед гетити тебе про наші прибуття.

Паміна. Друже, ти тут занадто рискуєш. Якщо Зарастро тебе помітить ...

Папагено. То він звільнить мене від зворотної подорожі, - це можу собі уявити.

Паміна Твої муки були б жахливі.

Папагено. Щоб уникнути цього, ходімо вчасно звідси.

Паміна. Ми не можемо гаяти ні хвилини. На цей час

Зарастро звичайно повертається з полювання.

Папагено. То Зарастро немає вдома? Тоді ми виграли гру.

Ходімо, прекрасна дівчино ! От зробиш ти очі, як побачиш

вродливого юнака!

Паміна. Гаразд, наважимося. / Вони йдуть: Паміна повертається /. А коли все це обман, коли це - злий дух з почту Зарастро ? /Уважно дивиться на нього/.

Папагено. Це я - злий дух? Що ви собі гадаєте, панночко? Та я - найдобріший дух у світі.

Паміна. Та ні! Портрет доводить, що я не помилилась, він прямо з рук

моєї ніжної матері.

Папагено. Прекрасна панночка, нехай ніколи в жмене не буде як і досі жодної завалящої

Папагеночки, коли я тебе обдурив.

Паміна. Бідолаха ! То в тебе немає жінки ? ПАПАГЕНО. Ще ні разу нe було навіть двічини, нe те, що жінки ! Це все сумно.

Паміна. Потерпи, друже! Небо ще подбає за тебе й пришле тобі подругу раніше, ніж тж сподіваєшся.

Папагено. хай би воно швидко подбало !

№7 Дует[ред.]

Паміна. У хлопця, що кохати має,

Палка повинна бути кров.

Папагено. Все в нього жінка переймає,

І кров палає в неї знов.

Обоє. Кохання тішимось огнем.

Тільки одним всі ним живем.

Паміна. Воно гамує нам страждання,

Приносить радість самітним !

Папагено. Bсі люди люблять раювання,

Чоло схиляють перед ним.

Обоє. Мета кохання чарівна.

Що краще слів: він - вона,

Муж - жона ?

В"яже іх любов одна.

Зміна декорації.

/ Гай. Прямо в глибині сцени - красивий храм з написом «Храм мудрості» ; колони од нього ведуть до двох інших, на правому з яких напис: «Храм розуму», на лівому - «Храм природи». Троє хлопчиків з пальмовими гілками в руках ведуть Таміно/.

№ 8. Фінал[ред.]

Хлопці. Цим шляхом досягнеш мети.

Та слухай наш наказ уважно

І лиш його виконуй ти:

Будь чесний, скромний і відважний,

Таміно. Але скажіть, ясні брати:

Мені Паміну де знайти ?

Хлопці. Ти знаєш вже, куди іти;

Послухай нас: витязя жде ясний вінець,

Вінець звитяжний, світлий вінець,

Вінець звитяжний /Зникають/.

Таміно. Слова розумної поради

Я заховаю в серці радо.

Але куди я залетів ?

Чи не оселя де богів ?

Читаю на стінах, на брамах читаю.

До мудрість, мистецтво і праця тут сяє. Тут квітне робота, гультяйства нема, Земного пороку шугати дарма,

До брами піду не вагаючись я:

Шляхетна і чиста ця справа моя. Тепер хай лиходії тремтить !

Віднять Паміну /2/ честь велить.

/Іде до правої брами /

Голос. Назад !

Таміно. Назад ? Назад ?

Піду до тих палат. /Іде до лівої брами /

Голос. назад !

Таміно. І тут велять назад ?

0, брама ще там одна !

Мабуть, відчинена вона/. Стукає, входить старий жрець/.

Жрець Що хочеш у святих місцях ? І

По що, чужинцю, ти прийшов ?

Таміно. Добро шукаю та любов.

Жрець. Високий зміст в твоїх словах.

Та як ти будеш їх шукати?

Бо ні добра, ні добрих дій -

Ти прагнеш смерті і розплати.

Таміно. Pозплати вартий цей крадій

Жрець. Такого тут не відшукати.

Таміно. Зарастро мав тут царювати ?

Жрець. Атож. Зарастро наш владар. ТАМІНО. Хто ж служить мудрості святій ?

Жрець. Він тут верховний жрець і цар.

Таміно. Отож тут фальш, один обман ! / Хоче iти /.

Жрець. Ти хочеш геть піти ?

Таміно. Хочу піти. Хай ваш храм щезне мені з путі.

Жрець. Ти краще поясни ці помилки сумні.

Таміно. Зapacтро цар у вас, і досить вже мені.

Жрець. В ім'я життя свого спинися і скажи:

Його не любиш ти?

Таміно. Нeнавиджу його.

Жрець. Чим завинив тобі наш пан ?

ТAMІHO. Він дикий нелюд і тиран.

Жрець. І є підстави так гадати ?

Таміно. Мені розкрила очі мати Зів'яла у гіркій журбі.

Жрець. Це жінка мовила тобі ?

Гострить жіноцтво язички,

І віриш ти в їх балачки ?

0, пояснив Зарастро б сам Повірив ти б його словам.

Таміно. Яке пояснення б він дав ?

Хіба не він в лиху годину

Украв у матері Паміну ?

Жрець. Ти правду, сину мій, сказав,

Таміно. Скажи хоч, чи жива вона ?

Чи вбита жрецьким ти ножем ?

Жрець. Мій сину, скоро доживеш,

Що стане істина ясна.

Таміно. Як таїну цю розгадать ?

Жрець. Я обітницю дав мовчать.

Таміно. Коли ж її я розгадаю ?

Жрець. Коли твій друг тебе введе у храм,

Де вічно щастя жде . / Виходить/.

Таміно. Всюди пітьма і ніч безкрая.

Де ж ясний день мені засяє ?

Хор / за лаштунками/.

Тут, тут тільки чи ніде.

Таміно. Тут, ту, ту, тут, чув я, чи ніде.

Незримі духи, ви скажіть,

Чи ще вона жива ?

Хор. Паміна, Паміна ще жива.

Таміно. Жива ? Жива ? У ній моє життя ! /Виймає флейту/

0, цілий вік не перестану,

Прославлені, я вам пошану

В подячній пісні возносить,

Бо серце палко так, так горить. / Грає на флейті /.

Співуча флейта чарівна !

Чудесна флейта, ніжна флейта ,

Як заграє, то диких звірів підкоряє.

Співуча флейта чарівна !

Чудесна флейта як заграв,

Ніжна як заграв,

То звірів підкоряє....

Та лиш Паміну... де вона ?

Паміно ! Паміно' ! Чуєш, чуєш? Дарма, дарма ! Де ? Де ?

Де/ ах, де тебе знайти ?

Га, Дає Папагено знак !

Мабуть зустрів Паміну там,

Мабуть сюди її веде !

Мабуть він там на мене жде ! /Вибігає /.

Паміна І Папагено / увіходять/.

Спритні ноги, ум швидкий -

Вірні нам помічники.

Нам знайти Таміно враз

Або знову схоплять нас !

Паміна. Гей, юначе !

Папагено. Тихше / 4 /, краше вмію. / Дудить.

Паміна відповідає /.

Обоє. Наші справдились надії!

Знак подав Таміно сам.

Він іде назустріч нам.

Позабуду з ним я горе.

Тільки б скоро / 7 /.

Моностатос / увіходить, передражнює /.

Тільки б скоро /3/

Га ! Знову спіймав я вас.

Ланцюги сюди й окови!

Інша з вами буде мова !

Отакі зі мною жарти!

Гей, раби і збройна варта !

Всі збирайтеся сюди !

Обоє. Ах, ні, ні! не збуть біди !

Моностатос. Всі збирайтеся сюди !

Папагено. Хтo рискне /3/, той виграє.

Гей, дзвівочки ви мої,

Ви заграйте на всю сяду,

Щоб у вухах їм дзвеніло /Грає ва дзвіночках/.

Моностатос і раби.

І звідки дзвоніння співуче й тонке,

На світі ніколи не чув я таке ! / Виходять/.

Папагено і Паміна.

От якби мудрець який

Ці дзвівочкв мав би,

Він би зло й порок людський

Легко розігнав би.

І навік би світ знайшов

Тихий спокій, мир, любов.

Тільки дружба і любов

Виженуть напасті;

Як немає цих умов,

То немає й щастя.

Хор /за лаштунками/.

Будь славен Зарастро, Зарастро слава !

Папагено. Куди тут сховатись ? Куток де чи лава ?

Паміна. Це друже, йде загибель нам.

Це йде сюди Зарастро сам.

Папагено. Ой, як зробити так,

Щоб з мене стала миша,

Одсидітись би в тиші,

Немов малий черв"як.

Дитя, що ми сказати хочем ?

Паміна. Всю правду /2/, хоч би був то злочин, / Увіходить Зарастро і хор/.

Хор. Будь славен, Зарастро, Зарастро, о слава !

Йому наша радо слугує держава !

Хай суде щасливий великий мудрець!

Паміна. 0 пане, хоч і винна я,

Бо я тікала без пуття,

Не вся вина моя була;

Негідний раб жадав кохання,

Я, пане мій, тому й втекла.

Зарастро. Устань спокійно, о кохана !

Мені не варто й питати:

В твоїй душі читаю я

До іншого палке чуття, вогняне чугтя.

Я вам не буду заважати,

Та не пущу в житло ніжне /2/.

Паміна. Додому мати зве мене,

І сила в неї ...

Зарастро. Влада тут моя.

Я долю погублю твою,

Коли тебе їй поверну я.

Паміна. Я волю матер і шаную,

Бо мати - це мати.

Зарастро. Сповнена пихи, вона ніколи не бажає

Звертать на вказані шляхи

І без стежок весь час блукає.

Моностатос / вводить Таміно/.

Юначе гордий, увійди !

Зарастро тут, ваш володар.

Паміна. Це він !

Таміно. Вона !

Паміна. Це сон мені !

Таміно. Вона !

Паміна. Це він!

Таміно. Не сон то, ні !

Паміна. Його я хочу обійняти,

В обіймах любого сконати !

Таміно. І! я хочу обійняти,

Б обіймах любов сконати !

Хор. Що все це значить

Моностатос. Наче дурні якісь !

Ні, це занадто ! Гей,розійдись !/Розтягує їх/.

Твій раб лежить в ногах у тебе,

Злочинцю кари дати треба,

Поглянь, який зухвалий він.

Убравшись в одяги пташин,

Хотів Паміну він украсти,

Та я зашкодив тій напасті.

Ти знаєш відданість мою ...

Зарастро. Я по заслузі віддаю.

Дать найвірвішому з рабів...

Моностатос. З твоєї ласки збагатів !

Зарастро. Лиш сімдесят сім по п"ятах київ !

Моностатос. А,ай,ай, пане мій, не цього ждав.

Зарастро. Он як ? Належне я віддав.

Хор. Будь славен, Зарастро, премудра людина.

Ти винних караєш в єдину хвилину.

Зарастро. Обох чужинців ви ведіть

В ваш іспитовий дальній храм.

Нехай, замкнувшись.

Очистяться спочатку там.

Хор. Де слава правді віддав

Велике сяєво своє /2/.

Земля сіяє раєм там

І люди рівні всім богам !

ДІЯ ДРУГА[ред.]

/ Пальмовий ліс; усі дерева сріблясті, квіти з золота. 18 квіткових підставок, на копій - піраміда і величезних чорний ріг, оздоблений золотом . Попередині - найбільша піраміда і найбільші дерева. Зарастро і жерці увіходив урочистім кроком, кожен а пальмової) гілкою в руці. Марш духового оркестру супроводить процесію/.

№ 9. Марш жерців[ред.]

Зарастро /після паузи/. О ви, слуги богів! Царевич Таміно блукає перед північною брамою, бажаючи вступити до лав посвячених у вашому храмі, і ми повинні подати йому дружню руку.

Перший жрець / підводиться/. Він чеснотливий ?

Зарастро. Честнотливий.

Другий. І мовчазний ?

Зарастро. Мовчазний.

Третій. Доброчинний ?

Зарастро. Доброчинний. Прийміть його, як достойного, що

слідує по моїх стопах. /Вони тричі сурмлять у роги/.

№ 9-а. Триразовий акорд[ред.]

Зарастро. Дякую вам в ім"я людськості. Хай темні нічні сили поширюють собі свої докори проти нас, посвячених, - мудрість і розум подолають підступи їхні, як тільки Таміно осягне всю велич нашого важкого мистецтва. Боги призначили цьому гарному юнакові Паміну ніжну, чеснотливу дівчину, і в цьому полягає, головна причина того, що я розлучив її з її пихатою матір'ю. Ця нерозсудлива жінка уявляє собі, ніби вона велика людина, намагається здобути сонячний диск, хоч її вмерлий чоловік; знаючи силу цього талісмана, не зважився їй довірити його; вона сподівається засліпленням та забобонами перетягти на свій бік весь народ. Та не буде цього. Таміно разом з нами ще більше зміцнить віру з розум , і як посвячений стане славою чесноти і карою пороку!/Знову потрійний акорд рогів/.

Оратор / підводиться/. Великий Зарастро, ми ознайомилися з твоїми словами і дивуємось їх мудрості. Проте, чи подолав Таміно жорстокі випробування, яв сподівається ? Даруй, що я так вільно відкриваю перед тобою свої сумніви. Я побоююсь за цього юнака. Що,як у гіркій скруті він втратить дух і в жорстокому бою буде переможений ? Він же - принц.

Зарастро. Більше - він людина. / Знову потрійний акорд/. Таміно з його супутником вводять у храмові присінки. / До Оратора, який схиляє перед ним коліна/. І ти, друже, якого боги через нас призначили бути захисником істини, справ свою священну службу і своєю мудрістю навчи обох, у чому обов'язок людства, навчи їх взнати владу богів !

/Оратор і один з жерців виходять, інші з пальмовими гілками збираються докупи/.

№ 10. Арія з хором[ред.]

Зарастро. Нехай Озіріс та Ізіда; Простягнуть руки юнакам !; Хай посланець із небо зійде,; Вкаже їм шлях до нас у храм ! /2/; Хор. Вкаже їм шлях до нас у храм,; Зарастро. Хай пощастить ім в і опитаннях,; Хай днів сягнуть своїх останніх; І, як не знали тут вагань,; То хай не знають там страждай» ! /2/; Хор. Нехай не знають хам страждань / Всі виходять/.
Зміна декорацій.

/ вузьке підвір'я перед храмом; гора повалених колон тa лірамід; кілька кущів терну. Обабіч - високі єгипетські ворота, що вистають більше за прибудови. Оратор і жрець вводить Таміно і Папагено, які знімають свої мішки; жерці виходять. Ніч, здалека грім/.

Таміно. Яка жалива віч! Папагено, ти ще зі мною?

Папагено. Звичайно.

Таміно. Яв ти гадаєш, де ми зараз ?

Папагено. Де ? Якби не було так темно, я б тобі сказав, але ... / Грім/. Ой, лишечко !

Таміно. Що таке ?

Папагено. Нічого доброго. ТАМІНО. Ти бо їжся, як я чую.

Папагено. Я не боюсь, тільки мороз біжить по спині. /Сильний грім./. Ой, лишенько ! :Таміно. З чого б це ?

Папагено. Вважаю, що я трохи занедужав.

Таміно. Фі, Папагено! Будь мужчиною !

Папагено. Хочу, але не можу !/ Дуже сильний грім/. 0 ! 0! 0! Це моя остання мить!

/ Оратор і жрець увіходять із смолоскипами/.

Оратор. Чужинці, чого шукаєте, чого хочете ви тут ? Що привело вас до наших мурів ?

Таміно. Дружба і любов.

Оратор. Чи готовий ти відвойовувати їх ?

Таміно. Так.

Оратор. Навіть якби тобі судилося вмерти ?

Таміно. Так.

Оратор. Принц, ще є час відступитися - за одну мить буде пізно.

Таміно. Учення мудрості хай буде моєю перемогою. Паміна, люба дівчина, - моєю долею !

Оратор. Ти витримаєш кожне випробування ?

Таміно. Кожне !

Оратор. Дай мені руку !/ Подають руки один одному/. Отак !

Жрець. Перед тим. як далі говорити, дозволь мені сказати кілька слів цьому чужинцеві. Чи хочеш ти завоювати любов до мудрості ?

Папагено. Воювати - діло не мов, та й не потребую я ніякої мудрості. Я - людина натуральна.

Жрець. Розтлумач, чужинцю, ці слова свої.

Папагено. А це дуже просто: я задовольнявсь спанням, їдінням та питанням, а коли ще б я та знайшов гарненьку жіночку...

Жрець. Якої ти ніколи не матимеш, коли не пройдеш наших випробувань.

Папагено. А в чому полягають оці ваші випробування ?

Жрець. Найперше - не боятися само! смерті.

Папагено. Лишаюсь холостим.

Оратор. А коли б ти раптом зустрів чеснотливу, гарну дівчину ?

Папагено. Лишаюсь холостим.

Жрець. А коли Зарастро дасть тобі дівчину, і виглядом і одягом цілком схожу на тебе ?

Папагено. Схожу на мене ? Таку х красиву ? А вона молода ?

Жрець. Юна і вродлива.

Папагено. А звати ?

Жрець. Папагена.

Папагено. Папагена ? І я міг би паобачити її, з одної лише сліпої цікавості ?

Жрець. Ти можеш побачити її,

Папагено. Пішли! ... А після того, як я її побачу, я що ? Мушу вмерти ?

Жрець / робить двозначний жест /.

Папагено. Ах так? Лишаюсь холостим.

Жрець. Побачити її ти можеш, але певний час не розмовляти з нею ані слова. Чи вистачить у тебе непохитності тримати в межах свій язик?

Папагено. Дивне запитання! Звичайно.

Жрець. Ти побачиш її.

Оратор. І тобі, принц, боги теж наказують додержувати рятівної мовчанки; інакше ви загинете обоє. Ти побачиш Паміну, але ви не смієте розмовляти, Це початок вашого випробування.

№11 Дует.[ред.]

Оратор і Жрець. Жінок цурайтеся лукавих -

От заповіт найперший в нас.

Мудрець, попавши їх в забавах

Втрачає розум свій ураз.

Які суворі кари й муки.

Тоді готує він собі !

Даремно він ламає руки

Бо підпаде людській ганьбі. /Обидва виходять/.

Папагено. Дайте світла! Дайте світла ! Я нічого не бачу!! Навіть власного носа !

Таміно. Зноси и терпляче і вважай, що на все воля богів.

/з'являються ри дами/

№12. Квінтет.[ред.]

Дами. Ах! Ах!Ах! Як в цю яму ти зайшов? Ні, ні, ні! Повертай у гору знов! Таміно, згубу тут зустрінеш!; Ти, Папагено, тут загинеш!; Папагено Ні, ні, ні! не хочу я!; Таміно. Папагено, ні слівця !; Де присяна іспотова,; Щоб з жінками ані слова ?; Папагено. А як чортиха ця грозить ?; Таміно. Цить, тобі кажу я цить!; Папагено. Завше цить! /4/; Дами. Цариця зовсім близько тут.; Вона у храмі крадькома.; Папагено. Як? Що? Отут вона сама?; Таміно. ЦИть же, чуєш, чуєш, цить!; Ти чого безперестанку; Зневажаєш обіцянку?; Дами. Таміно, де ж у тебе очі?; Ти до лихого йдеш кінця !; Народ погане щось шепоче; Про любого твого жерця.; Таміно. Для мудреця тяжка ганьба; Вслухатись, що верзе юрба.; Дами. Мовляв, хто слідує йому,; Ті прямо в пекло попадуть.; Папагено. Цe чорту в лапи /4/ аж у тьму !; Скажи, Таміно, як нам буть ?; Таміно. Язик жіночий повторив; Зловисні брехні ворогів.; Папагено. Цариця каже так сама.; Таміно. Вона того ж таки ума.; Мовчи, мені лиш довіряй,; Даних присяг не забувай.; Дами Чого на нас ти так лютуєш ?; Ти Папагено, тeж не чуєш ?; Папагено. Та ж б охочe... так...; Таміно. Цить !; Папагено. Ізнов ця річ пустa !; Таміно. Цить !; Папагено. Ніяк не справлюся з собою,; Ніяк не можу замовчать !; Таміно. Ніяк не справишся з собою,; Ніяк не можеш замовчать !; Дами. Назад самі йдемо з ганьбою,; Не хочуть з вами розмовлять.; Таміно. Назад вони йдуть з ганьбою.; Папагено. Нe хочем з ними розмовлять.; Всі. В мужчини мудpa голова,; Шанує він свої слова.; Хор /за лаштунками/; Безчестя святому порогу!; Жінки розшукали дорогу!; Дами. Ой, ой! /Провалюються/.; Папагено. Ой, ой! /Падає./; / Увіходять Оратор і Жрець з смолоскипами/.; Оратор. Вітаємо, юначе! Твоя непохитна, мужня поведінка перемогла. Правда, перед тобою ще лежить нерівний і небезпечній шлях, який ти з допомогою богів повинен подолати щасливо. Отже, ми з чистим серцем вирушаємо в дальшу подорож. /Подає йому мішок./ Отак! Тепер іди ! /Виходить/.; Жрець. Що я бачу ! Друже, підведись ! Що ти робиш ?; Папагено. Нічого, ліг перепочити.; Жрець. Підведись 1 Зберися силами ! Будь мужчиною !; Папагено / підводиться/. Але скажіть мені, панове, чого це я мушу терпіти усі ці муки і страхіття ? Якщо боги призначили мені якусь там Папагену, хай дають і так.; Жрець. На це відповість твій розум. Іди !; Папагено. Ще один такий стусан - і любов розсиплеться !; / виходять/.
Зміна декорацій.: / Сад; дерева посаджені у формі підкови; посередині альтанка аг квітів і троян, де спить Паміна; місяць освітлює їй обличчя. На передньому плані - лава з дерну. Увіходить Моностато після паузи сідав/.; Моностатос. Ось де вона І І за цю дрібнесеньку лялечку мене бито по підошвах! Ой! А за що гласне ? Та який же справжній мужчина лишиться холодним при такому видовищі, особливо, коли він з гарячого півдня ? Подивлюся ще раз. Красота! От старомодна дівчина ! Тепер же біленькі дівчата дуже полюбляють чорних женихів. А що як я спробую її поцілувати ?

№ 13. Арія[ред.]

Моностатос. Людство все на світі знає

Всякі ніжні почуття.

Лиш для мене їх немає,

Бо негарний дуже я.

У мені б'є серце кров'ю

І тріпоче кожен м'яз.

Без жіночої любові

Наче в пеклі я весь час.

Раз живу я, хоче серце

Всяких ніжних почуттів.

Любий місяць, не сердься,

Що красу я полюбив.

Ось її я поцілую,

В хмарку, місяцю, тікай!

А коли тебе дратую,

Краще очі заховай ! /Іде до Паміни/.

Цариця ночі /увіходить з середнього люка, так, щоб опинитися перед Паміною/. Назад !

Паміна / прокидається/. О боги !

Моностатос / відстрибує назад /. Ой-ой-ой! Це... коли не помиляюсь, богиня ночі !/ Застигає на місці/.

Паміна. Мамо ! Мамо ! Люба мамо ! / Падає їй в обійми/.

Моностатос. Мама ? Гм, треба послухати, що там далі буде. / Виповзає/.

Цариця. Де юнак, якого я тобі послала ?

Паміна. А, мамо, його відібрали в мене світ і люди. Він прийняв посвяту.

Цариця. Посвяту ! Бездольна доцю, я навіки відірвана від мене !

Паміна. Відірвана ? О, люба мамо, тікаймо ! Під твоїм захистом я зневажаю всяку небезпеку.

Цариця. Захистом ? Люба дитинко, твоя мати вже не може тебе захищати. Моя влада пішла з могилу з твоїм батьком.

Паміна. Мій батько...

Цариця. ... добровільно передав посвячений сонячний диск, який Зарастро і носіть у себе на грудях. Твій батько сказав: « Жінко, настала ноя остання година, усі скарбі, що я тут маю, - твої і доччині». « А диск ?...»- не стрималась я. «... належить посвяченим, - відповів вів. - Зарастро буде так само мужньо володіти ним, як я досі...» І ні слова більше.

Паміна. Люба мамо, невже я навік втратила свого юнака?

Цариця. Втратиш, якщо зараз же ве умовив його втекти. Перший сонячний промінь вирішить, чи твій він цілком, чи посвячених.

Паміна. Люба мамо, а чому я не зможу кохати юнака, як тепер, коли вів буде серед посвячених? Мій батько сам був пов'язаний з ними, він завжди з захопленням говорів про їх розум, чесноту. Зарастро не менше честнотливий...

Цариця. Що я чую ! Ти, моя дочко, можем обороняти цих варварів ? Так кохати чоловіка, який у компанії з моїм смертельним ворогом ? Ти бачиш цей кинджал ? Він нагостренні на Зарастро. Ти вб'єш його і повернеш мені могутній сонячний диск.

Паміна. Але, люба мамо !..

Цариця. Ні слова!

№ 14. Арія[ред.]

Цариця ночі. Палає кров надією відплати.

Смерть, люта кара злодію близька.

Не хочеш ти Зарастро покарати.

То відтепер ти не моя дочка.

Загубиш ти навіки,

Зламаєш ти навіки,

Покинеш ти навіки

Весь природний наш зв"язок.

Тa ні ! Ти вб'єш Зарастро цим кинджалом.

Вдар ! Вдар ! Вдар !

В певні руки я даю клинок /Зникає/.

Паміна / з кинджалом у руці/. Я мушу стати вбивцею ? Але ж, боги, я не можу ! Не можу! / Замислюється/.

Моностатос / увіходить, швидко, крадькома і дуже весело/. Отже, сонячний диск, вплинув-таки на Паміну. І він розповість Зарастро. що дівчисько мусить стати його вбивцею ?

Паміна. Але мама заприсягалася всіма богами зректися

мене, якщо я не вб'ю Зарастро ! Боги, що я маю робити ?

Моностатос. Ввірити себе мені. /Бере у неї кинджал/.

Паміна. Ах !

Моностатос. Чого ти злякалась ? Моєї чорної шкіри, чи вбивства ?

Паміна / боязно/. То ти знаєш ?..

Моностатос. Усе. Ти й твоя мати у мене в руках. Отже, в тебе тільки один шлях порятунку.

Паміна. Який ?

Моностатос. Покохати мене !

Паміна / тремтячи до себе/. 0 боги!

Моностатос / весело/. Буря хилить юне деревце в напрямі до мене. Ну, дівчатко ? Згода чи ні ?

Паміна / рішуче/. Ні.

Моностатос /розлючено/. Ні ? А чого ? Бо в мене чорна шкіра ? Ні ? То вмри ! /Схоплює її за руки/.

Паміна. Моностатос, бачиш мене на колінах перед тобою ! Зглянься !

Моностатос. Кохання чи смерть ?

Паміна. Своє серце я віддала юнакові.

Моностатос. Кохання чи смерть ?

Паміна / рішуче/. Краще смерть.

Моностатос. То кінець тобі ! /Зарастро, увійшовшії швидко опиняє його/. Пане, я не винен ! Вона тебе хотіла вбити а я хотів відомститися.

Зарастро. Я знаю, все, що в тебе душа така ж чорна, як обличчя. Геть звідси, гидото !

Моностатос /до себе/. Треба тепер відшукати матір, бо з дочкою ні не домовились. / Виходить/.

Паміна. Пане, не карай моєї матері, горе зa моє зникнення.

Зарастро. Я знаю все... знаю, що вона тут і готує замах на мене і на людство. Але небо дарує Таміно мужність і непохитність , і ти зазнаєш щастя з ним, a мати твоя буде посоромлена.

№15 Арія[ред.]

Зарастро. В святому тут чертогу; Про помсту слід зaбуть,; А хто забув дорогу,; Любов укаже путь,; І дружні виведе рука; В блаженний край мандрівники,; В наш край мандрівника.; В святому цьому домі; Любов і благодать,; Тут зради невідомі,; Тут ворогу не мстять.; Завіт хто здійснює оцей,; Достойні імені людей,; Так, імені людей. /Обоє виходять/.
Зміна декорацій.: /Зала, в яку можна ввійти з тераси, оздобленої трояндами квітами. Двері відчинені. На першому плані дві лави з дерну, Оратор і Жрець уводять Таміно і Папагено без мішків/.; Оратор. Лишайтесь тут. Далі рушите, як тільки пролунає сурма. Не забувай: мовчання ! /Виходить/.; Жрець. Папагено, хто порушить мовчанку в цьому місці,; ого боги скарають громом і блискавкою /Виходить/.; Таміно /сідає на лаву/.; Папагено /після паузи/. Таміно.; Таміно /докірливо/. Tсс !; Папагено. Веселеньке життя ! Навіть у лісі веселіше,; І там хоч птахи співають !; Таміно /докірливо/. Tсс !; Папагено /співає /. Ла-ла-ла-ла ! У цих людей не діста-; неш навіть» краплинки води, не кажучі вже про більш; / 3 люка входить стара жінка з великим кухлем води на блюді/.; Папагено / помітивши ії /. Це мені ?; Стара. Атож, моє пташевятко.; Папагено / знову обдивляється її, п'є /. Вода !...; Скажи мені, красунечко, у вас тут так завжди частують гостей ?; Стара. Звичайно, пташенятко.; Папагено. Так, так. У такому разі гостей бачити не сподівайся. Сідай, стара, побалакаємо. Скільки тобі років ?; Стара. Хіба у дівчат таке питають ?; Папагено. Теж мені дівчисько !; Стара. Вісімдесят років і дві хвилині.; Папагено. Ха~ха-ха ! То ти ще зовсім молода пташенятко. Слухай, а в тебе коханий є ?; Стара. Звичайно.; Папагено. І такий же молодий, як ти ?; Стара. Ні, він на десять років старіший.; Папагено. Оце так коханнячко ! А як звати твого коханця ?; Стара. Папагено.; Папагено'' /переляканий, помовчавши/. Папагено? А де ж він, отой твій Папагено ?; Стара. Та ось поруч мене, моє пташенятко.; Папагено. Та це щоб я був твоїм коханцем ?; Стара. Егеж, моє пташенятко !; Папагено / хапає воду і прискає їй в обличчя/. Скажи ж мені як тебе звати ?; Стара. Мене звати.... / Сильний грім, на швидко шкутильгає геть/.; Папагено. Ой-ой-ой !; Таміно / підводиться, погрожує пальцем/.; Папагено. Ніколи не вимовлю ані словечка більше!; /Три хлопці входять на оздоблену трояндами терасу. Посередині стоїть накритий стіл. Один хлопець - з флейтою, другий - з коробкою дзвіночків/.

№16 Тріо[ред.]

Хлопці, Вдруге сюди ми втрьох явились,

Він повертає, що згубилось:

Вам - Флейта і двзіночки - вам.

Ви тут повинні сил набратись,

Сміливо принц ! Ще одна мить !

А Папагено треба цить ! / Зникають /

Папагено. Тамімо, ти не хочеш підзакусити ?

Таміно /грає на флейтi.

Папагено. Ти тiльки граєш без відпочинку на cвоїй флейті,

і я хочу грати на своїх зубах. У пана 3арастро гарна кухня.

Тепер я згоден весь час мовчати /П'є/ A тут що ? Га ! Божествeнно ! П'ять зірочок !/ флейта мовчить/.

Паміна / швидко увіходить, радісно/. Ти тут ? О добрі боги ! Я почула твою флейте, і ось я з собою. Але хи сумуєш ? Чому ти мовчиш ?

Таміно / зітхав /. Ах ! /Робить їй знак піти геть/.

Паміна . Як ? Я мушу покинути тебе ? Ти мене більше не кохаєш ?

Таміно/ зітхав/. Ах ! /Знову робить їй знак той же /

Паміна. Таміно, любий юначе, я хобі набридла ? О, не роби серцю так боляче !

Таміно / зітхає/.

Паміна . Пaпагено, скажи хоч ти мені, скажи, що і моїм любим ?

Папагено /з шматком у роті, з шматками їжі в обох руках, робить їй знак іти геть/.

Паміна. Як ? І ти теж ? Чого її обидва мовчите ?

Папагено. От ! / Той же жест/.

Паміна. Любий, єдиний мій Таміно !

17. Арія[ред.]

Паміна. Ах, навік yсе пропало !; Одлітай, моя любов!; назавжди прощай, любов !; Все недоля зруйнувала,; Не побачу щастя знов!; Нe побачу /2/ щастя знов.; О Таміно ! Ти вгадаєш; Почуття оце сумне.; Самітне !; Як мене ти не кохаєш,; та розрадить смерть мене ! /Виходить/.; Папагено. /квапливо їсть / А правда , Таміно, я теж умію мовчати, коли треби ? Атож, з такою підтримкою я-таки мужчина. /П'є/. Ваше здоров"я, пане кухарю, ваше здоров'я, пане виннику ! /Потрійний акорд сурм/.; Таміно / вказує жестом, щоб Папагено пішов/.; Папагено. Ти йди попереду, а я надійду пізніш.; Таміно / хоче примусити його піти /.; Папагено. Дужчий лишається.; Таміно / погрожує йому і виходить праворуч, але повертається з лівого боку/.; Папагено. Тепер я тим паче залишаюсь. Коли в мене якраз розігрався апетит, я звідси не врушу, нехай навіть пан Зарастро напускає на мене свого лева. /Увіходить лев, вів лякається/.; Рятуйте! Таміно, рятуй мене ! Пане леве, ви ж культурна людина, покуштуйте краще цього пиріжка !; Таміно / грає на флейті, швидко виходить, лев іде за ним, Таміно повертається, знову робить знак Папагено/.; Папагено. Нема цього банькуватого ? Назви мене падлюкою, коли я відірвусь од тебе хоч на крок. /Потрійний звук сурм/.; Це ждуть на нас. Та ми вже йдемо ! Але послухай, Таміно, що тепер буде з нами ?; Таміно / вказує на небо/.; Папагено. Я маю питати богів ?; Таміно / робить ствердний жест/.; Папагено. Атож, вови можуть, звичайно, сказати нам більше, аніж ми знаємо.; /Потрійний звук сурм /.; Таміно / примушує його йти/.; Папагено. Та нe дудіть ! Сигнали заборонено ! Mи встигнемо якраз на сковорідку. / Виходять/.
Зміна декорації.: / Підземелля пірамід. Зарастро, Оратор, кілька жерців.Двоє вносять на плечах освітлену піраміду; кожен у руці тримає просвітчасту піраміду завбільшки з ліхтар/.

№ 18. Хор жерців[ред.]

Жерці. Ізіда та Озіріс ! Мить блаженна !

Похмуру віч змінило сяйво денне!

Нове життя Таміно починає,

Свій голос він із нашими єднав.

Ясний це ум, міцний це дух,

Нам вряд ставе назавше вірний друг !

/ Жерці уводять Таміно/.

Зарастро. Принц, ти досі поводився мужньо, як личить мудрецеві, до якого прихильні боги. Лишились останні випробування. Уведіть Паміну. / Тиша серед жерців, уводять Паміну в такому ж покривалі, як у посвячених. Зарастро роз'язує стрічки на її покривалі/.

Паміна. Де я ? А що з Таміно ?

Зарастро. Він чекав тебе, щоб сказати останнє прощай.

Паміна. Останнє прощай ? О, де ж він ? Проведіть мене до нього !

Зарастро. Він тут.

Паміна. Таміно !

Таміно. Назад !

№19. Тріо[ред.]

Паміна. Навік кажу тобі прощай.

Зарастро. Розлуці вашій скоро край.

Паміна. Тебе пригоди ждуть жахливі !

Таміно. Боги пошлють шляхи щасливі !

Паміна. Ти не уникнеш злої долі.

Боюся лиха, милий мій.

Таміно. і Хай вища здійснюється воля.

Зарастро. Я скорюся їй.

Паміна. Не був би ти такий байдужий,

Якби кохав би так, як я.

Таміно. Тебе кохаю серцем дужим

Зарастро і Таміно. І ти моя / його/ на все життя.

Зарастро. Година б'є для вас розлуки.

Паміна і Таміно. Які сумні прощання муки !

Зарастро. Таміно мусить вирушать.

Таміно. Паміно, мушу вирушать.

Паміна. Таміно, мусиш вирушать.

Зарастро. Мерщій їм дав слово ти.

Паміна. Ах, любий,

Таміно. Спокій знов настане ! /Всі виходять/.

Папагено / за сценою/. Таміно ! Таміно ! / З'являється./

Таміно. Скільки житиму, я більше від тебе не відстану. Тільти не кидай на цей раз мене, бідного свого супутника ! /Підходить до дверей, якими вийшов Таміно/.

Голос. Назад ! /Удар грому, вогонь з дверей, сильний акорд/.

Папагено. Милосердні боги І Куди я потрапив ? Якби я тільки знав, куди я потрапив ! /Підходить до дверей, якими він зайшов/.

Голос. Назад ! / Знову грім, вогонь, акорд/.

Папагено. То я так само можу йти назад, як уперед !

/Плаче/. Мабуть, мушу-таки загинути тут а голоду. Так тобі й треба. Навіщо було йти в компанії !

Оратор / увіходить зі своєю пірамідою/. Людино ! По своїх заслугах ти мала б увесь вік блукати по темних про аллях земних; добрі боги, проте склали покарання з тебе. Але за це ти ніколи не знатимеш небесних розваг посвячених.

Папагено. Ну, що ж, хай так ! A як на мене, найбільша розвага зapаз була б - добряча склянка вина.

Оратор. Інших бажань у цьому світі в тебе немає ?

Папагено. Досі - ні.

Оратор. Зараз матимеш вдоволення. / Виходіть, повертається, бере з землі великії келих з червоним вином/.

Папагено. Ура ! Оце вже щось ! / П'є. /

Царське ! Небесне ! Божественне! Столичне ! Я зараз такий натхненний, маю таку реактивну силу, що злетів би аж до сонця! Дай , я тебе поцілую !

№ 20. Арія[ред.]

Папагено / грає на дзвіночках/.; Заміжні чи дівчатка -; Тут Папагено жде .; Чи скоро.голуб'ятко; З розвагами прийде ?; Я буду весь день об'їдатись,; Мов князь той вельможний, пишатись,; Радітиму завше життю.; Гулятиму наче в раю.; Як нікому пломінь носити,; То мушу пал серця вгасити,; Коли ж поцілують мене.; Салют на душі спалахне,; Невже отакого дівчати; Не можна ніде розшукати,; І пущу свій вік самітній; Кінчати і пустелі сумній ?; Стара / підтанцьовуючи і припадаючи иа власний кийок/. Я тут мoє пташенятко !; Папагено. Тo не тільки ти й відгукнулась на заклик моєї душі ?; Стара. Я, моє пташенятко !; Папагено, Оце так щастячко !; Стара. І коли ти мені обіцяєш бути вічно вірним, то побачив сам, як ніжно кохатиме тебе твоя жіночка.; Стара. O, як Я хочу обійняти тебе, приголубити, притиснути до грудей !; Папагено. Ще й до грудей притиснути !; Стара. Відійди, дай руку, ходімо де загсу,; Папагено. Нe треба мeнe хапати, любе пташенятко ! Шлюб завжди треба добре обміркувати.; Стара. Давай руку, або назавжди залишишся тут сидіти у в'язниці.; Папагено. У в’язниці.; Стара. На воді й хлібі, без друга, без яодруги і світу.; Папагено. Пити воду ? На самоті ? Ні, я волію краще взяти чортиху, ніж лишатися без нічого. Ну маєш мою руку з обіцянкою, що я ніколи не зраджу тебе. / До себе/ Аж поки не зустріну гарнішої.; Стара. Присягаєшся ?; Папагено. Присягаюсь.; Стара / перетворюється на молодичку, одягнену так само, як і Папагено/.; Папагено. Па-па-папагено ! / Хоче обійняті її/.; Оратор / посіпшно відштовхує її/. Геть, юна жінко!; Він ще не гідний бути твоїм ! /Відтягує її. Папагено тягнеться за нею/. Назад, кажу я !; Папагено. Не відступлюся, хай мене земля поглине!; / Провалюється/.
Зміна декорацій.: / Невеличкий садок. З'являються троє хлопчиків/.

№21. Фінал[ред.]

Хлопці. Вже скоро променем червоним; Засяє дня гонець.; Вже скоро край всім забобонам,; Поборе їм мудрець.; Любий спокій, повернися; І знов на сході оселися !; Земля сіяє раєм там; І смертні рівні божествам.; Перший. Глянь, журлива йде Паміна.; Інші. А де вона?; Перший. Вона загине.; Всі. Її ведуть кохання муки,; Серця вам крає цей відчай; Юначе, швидше повертaй !; Іде! Скоріше заховайсь,; Пильніш до неї придивляйсь!; Паміна. /з кинджалом/.; То справді ти мені жених?; Чи лиш в гадках моїх журник?; Хлопці. Який жахливий зміст цх слів !; Від неї розум відлетів !; Паміна. Зажди, мій любий, я твоя!; Поберемось /2/ на все життя !; Хлопці. Розум застелило густо; Думкою про самогубство.; Май ерпіння почекай !; Паміна. Хочу вмерти,; кохаю без вагань ! / Дивиться на кинджал/; Мати це дала мені.; Хлопці. Кари є на це страшні !; Паміна. Легша із життям розлука,; Ніж така нестерпна мукa !; Мамо! Мамо! Мене проклала,; Щоб нещасна я була !; Хлопці. Мила, хочеш з нами йти ?; Паміна. Ах, йде горе через край.; Любий зрадник, продевай !; Бо Паміна тут умре,; Лезо душу відбере !; Хлопці. Ах, нещасна, зупинись !; Як юнак про це узнає,; Він од жалощів сконає,; Він бо любить, як колись.; Паміна. Як, мене він теж кохає,; А доводить до відчаю !; Чом обличчя відвертав ?; Чом до мене не казав ?; Хлопці. Ні олівця на це не скажем,; А його тобі покажем,; І сама побачиш ти,; Що він повний почуття; І віддасть тобі життя.; Хочем ми до нього йти.; Паміна. Хочу я його знайти !; Всі Сердець, які вогнем обняті,; Ніхто не може роз'єднати,; Пуста для них ворожа лють,; Боги їм захиот подають ! /Bсi виходять/.
Зміна декорацій.

/ Водоспад, вогнедишна гора. Двоє в чорних латах вводять Таміно і читають йому напис на піраміді/.; Латники. Той, хто, шукавши істину й святу свободу,; Пройде вогонь, повітря, землю й воду,; Хтo подолає смертні муки і відчаї,; Той на землі побачив справжній рай.; Тоді на нього зійде благодать,; Він буде грізні таїнства Ізіди звать.; Таміно. Смерть не страшна, дійду звитяги; Шляхом чесноті і відваги.; Потворі браму хай замкнуть,; Я вирушаю смело в путь.; Паміна/ за сценою/. стій, зажди, спинись !; Таміно. Що чую ? Паніни голос ?; Латники. Так, тав, оце Паміни голос.; Таміно. і Вона зі мною / з тобою/ ніде скрізь,; Латники Знегоди не злякають нас /вас/,; Хоч би наблизивсь смертний час.; Таміно. Мені дозволена розмова ?; Латники. Тобі дозволена розмова.; Таміно і латинки . О рай ! Усюди з нею йти; І разом щастя досягти !; Ні смерть, ні тьма їх не страшна !; Достойна в храм ввійти вона !; / Брама розчиняється, Паміна і Таміно обіймаються/.; Паміна. Таміно, ти ? Щаслива мить ?; Таміно. Паміно, ти ? Щаслива мить !; Але тут жах усюди і смерть мені грозить?.; Паміна. Я скрізь з тобою буду серед усіх страхіть.; Ніщо нам не лячне,; Любов веде мене,; Прикрашує нам кожен крок; Трояндами без колючок.; Ти флейту чарівну візьми,; Boнa поможе в царстві теми.; Дістав мій батько в давні роки.; Для неї корінець глибокий; Десь там, під дубом віковим,; Вночі, під бурю й лютий грім.; На флейті, любий , ти заграй,; Нае приведе вона у рай.; Всі. Під звук її пройдімо / пройдіть чи / млу,; Не підкорімось /не підкоріться / ночі й злу.; / Паміна і Таміно, який грає на флейті, проходять крізь; вогонь/.; Обоє. Крізь полум"я пройшли ми сміло,; Його приборкав флейти спів.; Хай він же захистить у хвилі,; Як в полум"ї вас захистив.; / Таміно грав, обоє виходять і за деякий час повертаються/.; Обоє. Свята , блаженная мить прийшла !; От брама божого житла !; Хор / за лаштунками/.; Хвала /8/, подружжя, вам !; Бо ви прийшли в великий храм І; Ви перемогу здобули,; Достойні ви хвали,; Ми вас ждем ! зміна декорацій; / Той же садок/; Папагено. Папагена! Жінко! Любко!; Гей, голубко!; Даремно! Ах! Слід згубився!; Ой, я на лихо народився !; Все ляпаю я, ляпаю я недоладу,; Поки не ляпнувся в біду!; От і ляпнувся в біду!; А коли я потяг вина...; Зобачив жіночку та ту,; У серці все пече рана,; Щипає там, лоскоче тут....; Папагено! Рідна, любка!; Папагено, гей, голубко!; Тут нема, і там немає.; Я життям с до краю!; Бо пече живе чуття.; Краще я отут повішусь; Так у зашморгу й залишусь,; І настане мукам край...; Світова брехня, прощай!; На дала мені спочинку,; Не вертаєш любу жінку, -; У могилі краще гнить!; Гей, дівчата, слух зверніть!; Хоче хто мене обняти; Поки я не встиг сконати?; Дайте відповідь мені !; Ну, гукніть ! в хто чи іі; Ну, гукніть, e хто чи ні ?; Не шелесне, тиша всюди !; Тиша, тиша всюди !; Значить, хай воно так буде !; Папагено, ти не гайсь,; Зi своїм життям пройщайсь !/2/; /Озирається навколо /.; Гукає хтось згори !; Гукає десь хтось згори!; Полічу я: раз, два, три !; Раз, два, три !; Ні, ніхто не йде, помри ! /2/; Ну, тепер тобі вже край !; Світова брехня, прощай ! /2/ /Хоче вішатись/.; / З'являютьcя хлопці/.; Хлопці. Стривай, стривай !; 0 ,Папагено, не забудь,; Що люди раз лиш на землі живуть ! /2/; Папагено Казать вам добре: ви байдужі,; А як серця були б недужі,; Ви б теж конали без жінок. /2/; Хлопці. Удар в дзвіночки срібні дзвінко,; І враз побачиш любу жінку.; Папагено. Ой, дурень я, забув, звичайно !; Ой, йолоп же, забув, звчиайно!/Бере дзвоночки/.; Заграй-но, лялечко, заграй-но!; Побачить любу хочу я! /2/; /Хлопці приводять жінку/.; Грайте, дзвони, грайте,; Любку приманіть!; Грайте, дзвони, грайте,; Жінку приведіть!; Хлопці. Ну, Папагено, глянь назад! /Зникають/; Обоє. Па-па-па-гено!; Папагено. Ах,нарешті, ти зi мною!; Папагена. Ах, нарешті, я з тобою!; Папагено. Станеш ти моєю, любко!; Папагена. Стану я твоя голубка!; Обоє. Щастя прийде нам пора!; Скоро, скоро вже ростиме; Батьком-матір'ю любима; Манюня наша дітвора!; Перший манюній Папагено,; Ще манюня Папагена…; От буде радість нам кохати; Багато папагено,; В усьому вхожих на батьків /Виходять/.; /Увіходять Цариця ночі, дами і Моностатоc/.; Моностатос. Ні слова, тихше /3/, ворожа варта сторожка.; Дами. Ні слова, тихше /3/, ворожа варта сторожка.; Моностатос. Царице, ти потвердь умову:; За мене йде твоя дочка.; Цариця. Подтверди все ! Скажу я знову:; За тебе йде моя дочка.; Дами. Дочка її, за тебе йде дочка.; Моностатос. Мовчіть, я чую гуркіт дивний,; Мов грім із ревом річковим.; Цариця. Так, чути дивовижний гуркіт,; Дами Немов лунає дальній грім.; Моностатос. Вони всі там, по той бік брами.; Цариця і дами. Уcіх рубай упень мечами !; Усіх святош ми переб'єм; Залізом гострим і вогнем!; Дами. О ти, кому підвладна мла,; Помсти своєї досягла !; На мертві глянь ворожі тіла !; / Грім, блискавка, буря/; Всі. О горе, не встигли зробити їм зла; А нас поглинає беззоряна мла / Проваляються/.
Зміна декорацій.: Апофеоз.; Зарастро. В ранковім промінні зникав імла,; Повалено владу прихильників зла.; Хор. • Слава юній парі ! / %/; Пропала імла !; Честь /3/ тобі, Озіріс!; Честь, честь Ізіді, хвала І; Ми щирій любові; Хвалу вознесем,; Чесноту вшануєм; Лавровим вінцем !