Словник української мови (1927)/Дх–Дя

by Борис Грінченко

◀ Г

Словник української мови Борис Грінченко Д

Е ▶

Київ: Горно, 1927

А · Б · В · Г · Ґ · Д · Е · Є · Ж · З · И · І · Ї · Й · К · Л · М · Н

 

Д.

 

Д–Дб · Дв–Дд · Де–Дє · Дж–Дз · Ди · Ді–Дн · До · Дп–Дри · Дрі–Дря · Ду · Дх–Дя

дхнути  •  дхнутися  •  дьогнути  •  дьоготь  •  дьогтьовий  •  дьогтяр  •  дьокул  •  дьор  •  дьорка  •  дьюндзя  •  дюґнути  •  дюдінька  •  дюдя  •  дюк  •  дюра  •  дюравий  •  дюрка  •  дя  •  дябель  •  дявіл  •  дяволяка  •  дягель  •  дяглиця  •  дядечко  •  дядик  •  дядин  •  дядина  •  дядини  •  дядинин  •  дядинка  •  дядьків  •  дядько  •  дядьо  •  дядьчин  •  дядюсь  •  дядюшка  •  дядя  •  дяк  •  дяка  •  дяканий  •  дяків  •  дяківна  •  дяківнин  •  дяківня  •  дяківство  •  дяківський  •  дякон  •  дяконенків  •  дяконенківна  •  дяконенко  •  дяконенченко  •  дяконенчиха  •  дякониха  •  дяконишин  •  дяконів  •  дяконівна  •  дяконівнин  •  дяконувати  •  дяконча  •  дякування  •  дякувати  •  дятел  •  дятини  •  дятлина  •  дятлів  •  дятловина  •  дяченків  •  дяченківна  •  дяченко  •  дяченько  •  дяченя  •  дяченятин  •  дячило  •  дячити  •  дячиха  •  дячишин  •  дячків  •  дячно  •  дячок