на рыбныхъ заводахъ. Стрижевск. 2) Мелкая посуда и утварь въ хозяйствѣ: горшки, ухваты и пр. Мнж. 176.
Бути́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) Закладывать фундаментъ изъ камней. Желех. 2) Трамбовать. Полт. г.
Буті́вка, ки, ж. Тонкая палка въ игрѣ бути. См. Бут 5.
Буті́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) Ревѣть глухо, похоже на звукъ бу, мычать. Бугай бутить. Мнж. 176. Худоба бутить, бо нероблена. Каменец. у. 2) Гудѣть, глухо кричать. Бач, як бутять (співали парубки), аж сюди чутно. Харьк. у.
Бутко́л, ла, м. Мѣстное названіе малорусса изъ Добруджи; живущіе тамъ малоруссы потомки ушедшихъ въ Турцію запорожцевъ и бѣглыхъ крестьянъ изъ Галиціи. О. 1861. I. 264.
Бу́тлик, ка, м. Бутылочка, пузырекъ. НВолын. у. Ум. Бу́тличок.
Бу́тля, лі, ж. = Бутель. Желех.
Бутля́вий, а, е. Пустой, выгнившій въ срединѣ. Бутлява вже верба. Екат. у. Слов. Д. Эварн.
Бу́тний, а, е. Спесивый, высокомѣрный. На бутного найдесі ще бутнійший. Фр. Пр. 134.
Бу́тність, ности, ж. = Бута. Желех.
Бутні́ти, ні́ю, єш, гл. Вздуваться. Повінь все гірше бутніє. Федьк. I. 91.
Буття́, тя, с. 1) Бытіе, существованіе. Башт. 160. 2) Бытность, пребываніе. За мого буття там.
Буту́к, ка, м. = Ботюк. Вх. Зн. 5.
Буту́м-буту́м-бас, меж., выражающее игру на віолончели. Бутум-бутум-бас! А хто буде свині пас? Нп.
Бутурли́н, на, м. Въ загадкѣ: гребешокъ, изгоняющій насѣкомыхъ. Чорний бутурлин з гори свині потурлив. Грин. I. 248.
Бутурма́, ми́, ж. 1) = Здирок. Вас. 157. См. Бурда. 2) Обрѣзки мездры, склеенные и спрессованные въ листы, — употребляются для каблуковъ въ простыхъ сапогахъ. Вас. 162.
Бух! меж., выражающее паденіе, глухой ударъ или выстрѣлъ. О. 1862. IX. 118. Бух в воду, ніби втопився. Драг. 47. Заридала Катерина та бух йому в ноги. Шевч. Сіли татко коло печі, мамка татка бух у плечі. Чуб. V. 1156. Коли це з лісу бух! бух! бух! Так і повалило три воли у валці. Драг. 238.
Бу́хало, ла, м. Увалень, неуклюжій.
Буха́н, на́, м. 1) = Буханець. Пшенишний бухан. Грин. II. 311. Бухан хліба. Рудч. Ск. II. 86. Наї́стись бухані́в. Быть побитымъ. Ном. № 4963. Ум. Буха́нчик. Буханчики пшенишні білі. Котл. Ен. II. 19.
Бухане́ць, нця́, м. 1) Круглый пшеничный или гречневый хлѣбъ. Маркев. 151. Лучче в людей сухарці, ніж у мачухи буханці. Нп. Їдять дівки колачі, молодиці буханці, а парубки сухарці. Чуб. III. 86. 2) Одинъ хлѣбъ. Собака узяв з стола буханець хліба. Рудч. Ск. I. 9. 3) Толчекъ, тумакъ. Иноді було й буханця уліпить Чіпці в спину. Мир. ХРВ. 26.
Буха́рка, ки, ж. Сортъ дыни.
Бу́хати, хаю, єш, гл. 1) Бить, колотить. Взяла мене бухати, мусів я ю слухати. Гол. 2) Бросать. Бабусю у яму бух! каже Оленка, показуючи кулачком, як будуть бухати бабусю у яму. Мир. Пов. II. 116. 3) Стрѣлять, палить. Бухають з гармат.
Бухи́-бухи́! меж., выраж. кашель. Ой ти старий бухи́-бухи́, я молода хихи-хихи! Нп.
Бухи́кало, ла, об. Сильно кашляющій.
Бухи́кання, ня, с. Кашлянье, кашель.
Бухи́кати, каю, єш, гл. Кашлять. Так закашляєшся, що ну! Бухикаєш та й бухикаєш. Св. Л. 49.
Бухи́кнути, ну, неш, гл. Одн. в. отъ бухикати. Кашлянуть.
Бухи́нка, ки, ж. = Буханець. О. 1861. XI. Кух. 36. Понесли.... гарячую м'яку бухинку. Котл. Ен. II. 9. Ум. Бухи́ночка.
Бу́хкати, каю, єш, гл. = Бухикати.
Бухкоті́ти, кочу́, ти́ш, гл. О громѣ: гремѣть. Ів. Білик. Желех.
Бу́хнути, ну, неш, гл. Одн. в. отъ бухати. 1) Ударить. 2) Упасть, свалиться. Він бухнув додолу. Драг. 135. 3) Выстрѣлить. Бухнула рушниця. Рудан. I. 60. 4) Вспыхнуть. То бухне, то згасне. Вінок. 36.
Бу́хня, ні, ж. Маленькая хата изъ плохого матеріала, съ незаконченной (съ боковой стороны?) крышей. Гн. I. 81. Шух. I. 112.
Бухо́ний, а, е. = Пухкий 1. Хліб у їх такий гарний — бухоний. Черниг. у. У нас не спечуть таких млинців, як у
