Перейти до вмісту

Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/795

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

ло́дки внизъ идетъ желѣзный прут, оканчивающійся ла́нцем (короткой цѣпью), имѣющимъ на концѣ стре́мє, въ которое работающій вкладываетъ ногу въ то время, когда правой рукой держитъ коло́дку, а лѣвую имѣетъ на кожѣ, лежащей подъ ключе́м. Шух. I. 253. 7) Стая птицъ, летящихъ другъ за другомъ, составляя фигуру, подобную острому углу, одна сторона котораго короче другой. А журавлі летять собі додому ключами. Шевч. Гусей… цілий ключ. Сим. 218. 8) Въ весеннихъ играхъ: рядъ дѣвушекъ, стоящихъ одна за другою и взявшихся за таліи; так-же называется и одна весенняя игра. КС. 1887. VI. 483. Мил. 52. 9) Нѣсколько деревень или хуторовъ, составляющихъ одну общину или одно имѣніе. 10) Кипі́ти у ключ. Кипѣть, волнуясь. Уже окріп у ключ кипить. Г. Барв. 502. Закипіли казани у ключ. Рудч. Ск. II. 59. Засичав окріп у печі, збігаючи ключем на черінь. Мир. ХРВ. 171. Ум. Клю́ченько, клю́чик. Золотії ключеньки в коморі. Нп. Золотий ключик до кожних дверей придасться. Ном. № 7393.

Клю́ча, чи, ж. 1) Деревянный крюкъ. См. Ключка 2. Шух. I. 109. 2) Въ пѣснѣ о Свирговскомъ, очевидно, кѣмъ-то испорченной поправками, неправильно употреблено вм. ключ — стая птицъ: воронів ключа набігала. См. Макс. (1834), 71. АД. I. 161.

Ключа́рь, ря́, м. Ключникъ, ключарь. Не було нікого коло неї, тільки старий недужий ключарь панський сидів у хаті. МВ.

Клю́ченько, ка, м. Ум. отъ ключ.

Клю́чечка, ки, ж. Ум. отъ ключка.

Клю́чик, ка, м. Ум. отъ ключ. 1) См. Ключ. 2) мн. Раст. Primula veris. Вх. Пч. I. 12.

Ключи́на, ни, ж. 1) Жердь. У нас так гарно колиску вішають: парубки ключин чотирі вирубають, ужівками зв'яжуть та батогів два, та на батоги прив'яжуть дошку та й гойдаються. Г. Барв. 64. 2) Жердь, которой прикрѣпляется солома на крышѣ. Ой загув, загув сизий голубочок, сидя на ключині. Мет. 24.

Ключи́ння, ня, с. соб. Жерди, связанныя по двѣ подъ угломъ и лежащія по обѣ стороны соломенной крыши. Могил. у.

Ключи́ця, ці, ж. = Ключина 2.

Ключівни́к, ка́, м. У кожевниковъ: веревка на крюкѣ, вбитомъ въ потолокъ, служащая для подвѣшиванія кожи. Шух. I. 253.

Клю́чка, ки, ж. 1) Крюкъ. 2) Деревянный крюкъ, употребляемый для подвѣшиванія чего-либо, напр., дѣтской люльки, ведра (двѣ клю́чки висятъ на веревкахъ на каждомъ концѣ коромысла) и пр. Чуб. VII. 384. Гол. Од. 61. 3) Деревянный крюкъ въ видѣ остраго угла, съ длинной рукоятію, употребляемый для вытаскиванія чего-либо, напр., ключкою смичуть сіно з стогу; а рыболовы галицкаго Покутья клю́чкою вытаскиваютъ изъ воды поставленные для ловли рыбы вентері, верші. Kolb. I. 73. 4) = Кілок 4. На ключку почепила рушник. Константиногр. у. 5) Крючекъ для вязанія рукавицъ изъ шерсти. Гол. Од. 69. 6) Крючекъ для протягиванія нитей сквозь начиння и блят (у ткачей). Константиногр. у. 7) Родъ деревяннаго крючка у колесника, которымъ прихватывается ступица съ одной стороны и сверху, когда въ ней пробиваютъ отверстія для спицъ. Сумск. у. 8) У гребенщика: деревянный крючекъ съ подвязанною веревочкою подножкою или педалью для прижиманія палки съ нарѣзками, придерживающей при работѣ пластинку рога. Вас. 164. 9) Петля, образованная ниткою, снуркомъ, веревкой. Шух. I. 151. Гол. Од. 21, 23. 10) Ростокъ. Клю́чки пуска́ти. Проростать (о сѣмени). 11) Переносно. Хитрость, зацѣпка; придирка. Каменец. у. Желех. Клю́чки собі́ шука́ти. Искать предлога. Клю́чку заки́нути. Намекнуть. 12) Родъ дѣтской игры. Ном. № 12577. Ум. Клю́чечка.

Ключкува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) О зайцѣ: метать петли, умышленно запутывать дорогу, убѣгая, чтобы сбить гонящихся за звѣремъ собакъ. Желех. 2) Дѣлать увертки, увертываться. Желех.

Клю́чник, ка, м. Ключникъ.

Клю́чниця, ці, ж. Ключница.

Ключува́ти, чу́ю, єш, гл. У овчинниковъ и кожевниковъ: мять кожу при помощи ключа́. См. Ключ 6. Шух. I. 254.

Клю́шник, ка, м. 1) = Ключник. Правда, добродію мій любий, каже старий клюшник. К. ЧР. 6. Лях-Бутурлак клюшник галерський. АД. I. 210. 2) Въ цехѣ: помощникъ цехмистра. 3) Въ рыболовной артели: хранитель одного изъ двухъ ключей отъ денежнаго сундука (на Азовскомъ морѣ).

Клю́шниця, ці, м. = Ключниця. Ракша — клюшниця од вирію. Ном. № 14029. У нас невістка не робітниця, нашому добру не