корчмѣ. 2) Кабацкій, непотребный, непристойный. Підла чернь корчемна. К. ЦН. 245.
Ко́рчик, ка, м. Ум. отъ корч.
Корчи́стий, а, е. = Корчастий. Корчисте жито. Подольск. г.
Ко́рчити, чу, чиш 1) Корчить, гнуть. Як берест од огню корчиться, так… місячного відьмача, або відьму, щоб корчило і ломило. Чуб. I. 85. Хлопці сиділи, постолики корчили. Грин. III. 103. 2) Кривить. Батько як зачав корчити лице. Ном. № 2346. 3) = Корчувати. Вх. Лем. 427.
Ко́рчитися, чуся, чишся, гл. Корчиться. Берест од огню корчиться. Чуб. I. 85. Барило вихопив із-за пояса пистоль, навів на ляха, що од мук корчився на палі. Стор. МПр. 131.
Ко́рчів, чо́ва, м. = Корчага. Вх. Зн. 28.
Корчі́вка, ки, ж. 1) Выкорчеванное мѣсто. Се корчівка: тут були колись грабки — він вирубав, після викорчував та й почав сіяти. Брацл. у. 2) Нижняя доска въ корці колеса водяной мельницы. Мик. 480.
Корчі́й, чія́, м. Судороги.
Ко́рчма́, ми́, ж. Корчма. А козак сидить у корчмі та мед-вино кружає. Дума. Корчму́ роби́ти. Значитъ у лемковъ устраивать забаву съ музыкой и угощеніемъ. Вх. Лем. 427. Ум. Корчо́мка, корчо́мочка. Ой крикнули молодці да сидючи в корчомці. Макс. А всі дівки прийдуть до корчомочки гуляти. Чуб. V. 114.
Корчома́ха, хи, ж. Толстая, кривая палка. Козелецк. у.
Корчо́мка, корчо́мочка, ки, ж. Ум. отъ корчма́.
Корчува́ння, ня, с. Корчеваніе.
Корчува́ти, чу́ю, єш, гл. Корчевать. Чигир. у.
Корчува́тися, чу́юся, єшся, гл. Куститься (о хлѣбѣ). Херс.
Корчу́га, ги, ж. Преимущ. во мн. Короткія сани съ толстыми и высокими полозьями, у потребляющіеся для перевозки срубленныхъ деревьевъ. Шух. I. 180.
Корчу́ля, лі, ж. = Корчага. Вх. Зн. 28.
Корша́к, ка́, м. Коршунъ. Нехай коршак на ваші кури насядеться. Чуб. I. 286.
Ко́ршма́, ми́, ж. = Корчма. Доброго коршма не зопсує, а лихого і церков не поправить. Ном. № 3232. Ум. Корше́мка, коршмо́нька, коршо́мка. Іди, сину, до коршемки. Грин. III. 322. Козак ледащиця не хоче робити, іде до коршмоньки мед-горілку пити. Чуб. V. 39.
Коршми́ця, ці, ж. = Коршма. Піп каже: ідімо до божниці; а п'яниця каже: ідімо до коршмиці. Ном. № 11728.
Коршмо́нька, ки, ж. Ум. отъ коршма́.
Коршо́в, ва и коршо́вик, ка, м. Родъ посуды. Вх. Лем. 427. П'є винце за столиком, мірят собі коршовиком. Гол. I. 86. См. Корчів.
Коршо́мка, ки, ж. Ум. отъ коршма.
Коря́к, ка́, м. 1) Ковшъ. Святе діло наші січові коряки! У нашому коряці утопиш иншого мізерного ляшка. К. ЧР. 122. Льохи, шинки з шинкарками, з винами, медами, закупили запорожці та й тнуть коряками! Шевч. 369. 2) Плата мельнику мукою за помолъ. Моє діло мірошницьке: підкрути та й сядь, а коряки бери. Ном. стр. 285, № 3114. 3) = Корець 3. Вх. Зн. 28. Ум. Корячо́к. Кожному гостю по корячку і почали частуваться і кружать. Стор. МПр. 154.
Корячкува́тий, а, е. Кривой и со множествомъ развѣтвленій (о деревѣ). Дерево й нарубалось. Таке корячкувате, що й на палицю не вибереш. Рудч. Ск. II. 7.
Корячо́к, чка́, м. Ум. отъ коряк.
Коса́, си́, ж. 1) Коса. От поберуть коси, та й пійдуть ніби-то косить. ЗОЮР. I. 287. Части косы: самая полоса называется полотно́, обухъ ея — прут, носокъ — пи́сок, часть около пи́ску — ко́лос, конецъ острія — жало́, пятка — п'я́тка, въ которой находится пупе́ць, входящій въ я́мку косовища; пятку придерживаетъ на косовищѣ желѣзное кольцо — пе́рстінь, а сверхъ того еще желѣзная за́ківка и деревянный па́склин (клинъ). Шух. I. 169. 2) Коса, сплетенные волосы. Тихо, тихо Дунай воду несе, а ще тихше дівка косу чеше. Нп. 3) Только мн. ч. и въ нѣкоторыхъ мѣстностяхъ: Ко́си. Волосы вообще. О. 1862. VIII. 49. Який він чудний: борода чорна, коси русяві. Радом. 4) Луковая плетеница, вѣнокъ, въ который вплетены луковицы. Вас. 204. 5) Селезенка. Коса свиняча, що коло печінки, довгенька. Ном. № 310. 6) = Косарь 2. Вх. Уг. 246. 7) мн. = Косарь 4. Вх. Лем. 427. 8) Коса́ Богома́терина. Раст. Hypericum numifusum. Черк. у. Ум. Кі́ска, кі́сонька, кі́сочка, ко́ска, ко́сонька. По три копи дівочка, по чотирі кісочка. Маркев. 68. Що суботи ізмивала і в кісоньку заплітала. Ув. Коси́ще. В тих багатих паннів такі здоровецькі косища, неначе в кожної куделя на голові. Левиц. Кож. 22.
Коса́к, ка́, м. Большой ножъ для сѣченія капусты. Вх. Уг. 246.
