Всього понапикано. Мнж. 130. Вона заходилась, понапікала хліба. Грин. II. 85. Мати понапікала й понаварювала. Левиц. Пов. 154.
Понапі́кувати, кую, єш, гл. = Понапікати. Сим. 209. Маркев. 71. Я понапікував, понаварював, а вони прийшли, повиїдали. Чуб. III. 73.
Понапла́куватися, куємося, єтеся, гл. Наплакаться (о многихъ).
Понаплі́скувати, кую, єш, гл. Наплескать (во многихъ мѣстахъ).
Понапліта́ти, та́ю, єш, гл. Наплесть (во множествѣ).
Понапло́джувати, джую, єш, гл. Наплодить (во множествѣ). Дітей понаплоджували, а годувати нічим. Васильк. у.
Понапло́джуватися, джуємося, єтеся, гл. Наплодиться (во множествѣ). Сухе літо, так багато всякої черви понаплоджувалося. Харьк. у.
Понаплу́тувати, тую, єш, гл. Напутать (во множествѣ).
Понапльо́вувати, вую, єш, гл. Наплевать (во множествѣ). Не люблю я куріїв за те, що понакурюють та понапльовують. Харьк. у.
Понапо́внювати, нюю, єш, гл. = Понаповняти. Г. Барв. 424.
Понаповня́ти, ня́ю, єш, гл. Наполнить (во множествѣ). Мил. 183. Кубки стоять понаповняні. Мет. 338.
Понапога́нювати, нюю, єш, гл. Нагадить (во многихъ мѣстахъ).
Понаполі́скувати, кую, єш, гл. Наполоскать (во множествѣ).
Понапоро́шувати, шую, єш, гл. Напылить, насыпать (во многихъ мѣстахъ). Чого це в нас скрізь борошном понапорошувано? Пирятин. у.
Понапо́рювати, рюємо, єте, гл. То-же, что и напороти, но о многихъ. Понапорювавши гороху повні пазухи, ідуть собі, горох їдять. Св. Л. 140.
Понаправля́ти, ля́ю, єш, гл. То-же, что и направити, но во множествѣ.
Понапрацьо́вуватися, цьо́вуємося, єтеся, гл. Наработаться, вдоволь потрудиться (о многихъ).
Понапро́хувати, хую, єш, понапро́шувати, шую, єш, гл. Напросить; назвать, созвать. Понапрохували гостей, а гостити не дуже є чим. Харьк. у.
Понапридбо́вувати, вую, єш, гл. Пріобрѣсть (во множествѣ). Усю ж то одежу порозбірав, і хрести, і намиста, і рушники, і усякії подарки, що понапридбовувала за дочками давати. Кв.
Понапру́жуватися, жуємося, єтеся, гл. Напружиться (во множествѣ). Глянь, як жили понапружувалися. Харьк. г.
Понапряда́ти, да́ю, єш, гл. Напрясть (во множествѣ). Г. Барв. 330. Тонкого сувій полотна мати для неї задержала, а то вже все вона понапрядала. Г. Барв. 208.
Понапува́ти, ва́ю, єш, гл. Напоить (многихъ). А своїх діток та й погодувала б, ранньою росою понапувала б. Чуб. III. 267.
Понапува́тися, ваємося, єтеся, гл. = Понапиватися. Обыкновенно употребляется понапиватися, но въ сказкѣ гуси говорятъ о себѣ: Ми понапуваємося води. Рудч. Ск. I. 7.
Понапуска́ти, ка́ю, єш, гл. Напустить. І щук звелів у став понапускати. Гліб. 42. Сякий-такий бродяг понапускав. Чуб. II. 330.
Понапуха́ти, ха́ємо, єте, гл. 1) Напухнуть (во многихъ мѣстахъ). 2) О звѣздахъ: то-же, что понадиматися. Сим. 146.
Понара́джувати, джую, єш, гл. Посовѣтовать (во множествѣ).
Понара́лювати, люю, єш, гл. Напахать ра́лом во многихъ мѣстахъ.
Понарахо́вувати, вую, єш, гл. = Поналічувати.
Понара́ювати, раюю, єш, гл. = Понараджувати.
Понарива́ти, ва́ю, єш, гл. То-же, что и нарвати, но во множествѣ. Повні пазухи грушок понаривали. Драг. 121. Хлопці встали, вози підмазали, нові ярма понаривали, сиві воли позапрягали. Рудч. Чп. 97.
Понариґо́вувати, вую, єш, гл. То-же, что и кариґувати, но во множествѣ.
Понарі́зувати, зую, єш, гл. Нарѣзать (во множествѣ). Отак що-дня понарізують хліба багато, а тоді й засихають шматки. Кіев. у.
Понаріка́ти, ка́ю, єш, гл. Назвать, наименовать (многихъ).
Понаро́блювати, люю, єш, гл. = Понаробляти. Стор. МПр. 143. Справді аж сором і гріх, що там (у церкві) понароблювали прокляті сичі. Драг. 244.
Понаробля́ти, ля́ю, єш, гл. Надѣлать; сдѣлать; причинить. Драг. 288, 421. У вершині Дністра вода прибуває, вона тобі жалю понаробляє, вона твої дітки позатопляє. Чуб. V. 876.
Понаро́джувати, джую, єш, гл. Народить (многихъ).
