(книгу). Ольга розгорнула книжку і почала читати. Левиц. Пов. 266. Розгорнемо другу книжечку. К. (О. 1862. III. 49). 3) Открывать, открыть (душу). Яким розгорнув перед нею всю свою душу. Левиц. I. 304. 4) Разгребать, разгресть. Розгорни сміття і пошукай, може там гроші. 5) — ус. Расправлять, расправить усы такъ, чтобы обнажились губы. Сим. 4, 5.
Розгорта́тися, та́юся, єшся, сов. в. розгорну́тися, ну́ся, нешся, гл. 1) Разворачиваться, разворотиться. 2) Раскрываться, раскрыться. Квіточка бузкова.... розгорталася в темному вечері. МВ. (О. 1862. I. 75).
Розго́ртувати(ся), тую(ся), єш(ся), гл. = Розгортати, ся.
Розгорюва́ти, рю́ю, єш, гл. = Розгорити. Він собі й хату розгорював. Г. Барв. 5.
Розгорюва́тися, рю́юся, єшся, гл. — на що́ = Розгорити. Як небудь розгорюємось на скотинку. Мир. ХРВ. 58. Розгорювався десь на десять рублів. Мир. ХРВ. 59.
Розгоря́ти, ря́ю, єш, гл. = Розоряти? Тільки дав мені Бог неймовірну дружину, що він п'є да гуляє да все мене розгоряє. Чуб. V. 571.
Розгоря́тися, ря́юся, єшся, сов. в. розгорі́тися, рю́ся, ри́шся, гл. 1) Разгораться, разгорѣться. У печі вже розгоряється. Харьк. Ранок свіжий і росяний саме розгорявся. Левиц. Пов. 371. 2) Быть въ жару. Г. Барв. 345. Гриць розгорівся, Гриць розболівся, прийшов четвер, вже Гриць помер. Чуб. V. 428.
Розгости́тися, щу́ся, сти́шся, гл. Быть гостемъ, гостить. Наші соколята тебе привітают, скажут: рідна хата чим має — приймає. Розгостися, батьку! О. 1862. I. 109. Розгостився у тестя таки й геть то.
Розгостюва́тися, тю́юся, єшся, гл. = Розгоститися.
Розгра́бати, баю, єш, гл. = Розгребти. Курка не ззість, доки не розграбає. Ном. № 12271.
Розгребти́. См. Розгрібати.
Розгри́жити, жу, жеш, гл. = Розгорити. Мнж. 191.
Розгриза́ти, за́ю, єш, сов. в. розгри́зти, зу́, зе́ш, гл. Разгрызать, разгрызть, раскусить. Нехай вже раз той горіх розгризу. Ном. № 4937.
Розгри́зтися, зу́ся, зе́шся, гл. Разсориться. Вона ж як та собака розгризлась з усіма родичами. Кобел. у.
Розгріба́ти, ба́ю, єш, сов. в. розгребти́, бу́, бе́ш, гл. Разгребать, разгресть. КС. 1883. VII. 587. Курка збіжжя розгрібає, а в сміттю зерно шукає. Ном. № 5849.
Розгрі́матися, маюся, єшся, гл. 1) Разгремѣться. 2) Раскричаться, сердясь. Оце як розгрімався. Ном. Розгрімались як на дурного. МВ. I. 42.
Розгрімота́тися, чу́ся, чешся, гл. Разгремѣться.
Розгріше́ння, ня, с. Разрѣшеніе грѣховъ. Яка ісповідь, таке й розгрішення. Ном. № 7115.
Розгріша́ти, ша́ю, єш, сов. в. розгріши́ти, шу́, шиш, гл. Разрѣшать, разрѣшить, отпустить грѣхи. Гн. II. 141.
Розгрома́джувати, джую, єш, сов. в. розгрома́дити, джу, диш, гл. Разгребать, разгресть.
Розгроми́ти. См. Розгромляти.
Розгромля́ти, ля́ю, єш, сов. в. розгроми́ти, млю́, миш, гл. Громить, разгромить. (Запорожці) громом розгромляли орду, татар, вражих турків. Млак. 121. Ой як догонив (турків), та й їх розгромив. Чуб. III. 431.
Розгрузи́ти, жу́, зи́ш, гл. Размѣсить, растоптать грязь. Розгрузили так, що й до криниці не можна доступити. Канев. у. См. Розгрязити.
Розгру́нчити, чу, чиш, гл. Нарушить цѣлость, начать. Мнж. 191.
Розгрязи́ти, жу́, зи́ш, гл. Размѣсить грязь. Знову розгрязять свині коло порога грязь. Черк. у. См. Розгрузити.
Розгуби́ти, ся. См. Розгублювати, ся.
Розгу́блювати, люю, єш, сов. в. розгуби́ти, блю́, биш, гл. Растеривать, растерять. Ліжника не зробила і вовницю розгубила. Чуб. V. 1143.
Розгу́блюватися, лююся, єшся, сов. в. розгуби́тися, блю́ся, бишся, гл. Растеривать, растерять вещи, растеряться. Розгубивсь, як швець з копиллям. Ном. № 6621. А я на їх задививсь та з волами розгубивсь. Мил. 100.
Розгуде́ць, дця, м. Человѣкъ, отговаривающій отъ чего своимъ порицаніемъ. Дасть Бог купця, а чорт розгудця. Ном. № 10580.
Розгу́джувати, джую, єш, сов. в. розгу́дити, джу, диш, гл. Разлучать, разлучить, отвращать, отвратить отъ чего наговорами. Драг. 74. Кого Бог судить, чоло-
