Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/577

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Грин. III. 692. А подивімося ж, що там у торбі? Я розшила. Г. Барв. 255, 256.

Розшийну́тися, ну́ся, не́шся, гл. = Розшайнутися. Розшийнулися оси, покотилися сльози. Kolb. I. 329.

Розшикува́ти, ку́ю, єш, гл. Распредѣлить, разставить.

Розши́рити, ся. См. Розширяти, ся.

Розширя́ти, ря́ю, єш, сов. в. розши́рити, рю, риш, гл. Расширять, расширить, распространять, распространить.

Розширя́тися, ря́юся, єшся, сов. в. розши́ритися, рюся, ришся, гл. Расширяться, расшириться, распространяться, распространиться.

Розши́ти. См. Розшивати.

Розши́тися, ши́юся, єшся, гл. О курицѣ: сѣсть на гнѣздо, чтобы снести яйцо. Шух. 238.

Розшкепити, плю, пиш, гл. Расколоть, разщепить. Вх. Лем. 463.

Розшматува́ти, ту́ю, єш, гл. Разорвать на куски. (Хорти) її, бісову, розшматують. О. 1862. VI. Кост. 58.

Розшморгну́ти, ну́, не́ш, гл. Раздернуть. Розшморгнув калитку. Рудч. Ск. I. 66. Розшморгнув торбинку. Мнж. 60.

Розшнуро́вувати, вую, єш, сов. в. розшнурува́ти, ру́ю, єш, гл. Разшнуровывать, развязывать, развязать увязанное веревками. Розшнуровуй віз, вражий сину. ЗОЮР. I. 157.

Розшоло́пати, паю, єш, гл. Сообразить, понять, смекнуть. Ком. I. 48. Левиц. I. 313. Не розшолопав, шо то той казав. Грин. II. 60. Як я розшолопав, дак воно вийшло ось що.

Розшпінкува́тися, ку́юся, єшся, гл. Разстегнуться. Вх. Зн. 61.

Розшрубува́ти, бу́ю, єш, гл. Развинтить. Всі сустави розшрубує. Котл. Ен. V. 19.

Розшрубува́тися, бу́юся, єшся, гл. Развинтиться.

Розштовха́ти. См. Розштовхувати.

Розшто́вхувати, хую, єш, сов. в. розштовха́ти, ха́ю, єш, гл. Расталкивать, растолкать.

Розшуга́кати, каю, єш, гл. Широко распахнуть. На що це ти так розшугакала двері, — не влізеш, чи що? І такечки холодно. Харьк. у. Слов. Д. Эварн.

Розшука́ти, ся. См. Розшукувати, ся.

Розшу́кування, ня, с. Разыскиваніе.

Розшу́кувати, кую, єш, сов. в. розшука́ти, ка́ю, єш, гл. Разыскивать, разыскать. Коли б чию долю піймав, може б тоді розшукав десь і свою. Грин. I. 112.

Розшу́куватися, куюся, єшся, сов. в. розшука́тися, ка́юся, єшся, гл. Разыскиваться, разыскаться.

Розшулі́чити, чу, чиш, гл. Разобрать, понять. Черк. у. Насилу я розшулічив, де їй край. Верхноднѣпр. у. Вештався Петро, поки не розшулічив головою, що нема чого й вештатись.

Розшумува́тися, му́юся, єшся, гл. Начать сильно пѣнить.

Розшушу́кати, каю, єш, гл. = Розшулічити. Розшушукав тоді, шо воно й справді вигадки. Александров. у. Слов. Д. Эварн.

Розщебета́ти, чу́, чеш, гл. Разболтать, разнести. Любив я її півтора року, поки не знали вороги з боку; бо як узнали, розщебетали. Чуб. V. 150.

Розщебета́тися, чу́ся, чишся, гл. Разщебетаться.

Розще́дритися, рюся, ришся, гл. Разщедриться. Розщедривсь, як бува у нас, хотів посліднім поділитись. Котл. Ен.

Розщиба́ти, ба́ю, єш, гл. Разбивать. Сама стадо завертаєш, ніжки свої розщибаєш. Гол. I. 88.

Розщиба́тися, ба́юся, єшся, гл. Разваться. Ой за поповичем дзвонися розщибают. Гол. I. 61.

Розщипа́ти. См. Розщипувати.

Розщи́пувати, пую, єш, сов. в. розщипа́ти, па́ю, єш, гл. Разщипывать, разщипать. Став розщипувати вареник. Кв. I. 260. Розщипали на дрібні кавалки. Гн. II. 204.

Розщіба́ти, ба́ю, єш, сов. в. розщібну́ти, ну́, не́ш, гл. = Розщіпати, розщіпнути. Розще́бані две́рі. Двери, крючекъ которыхъ откинутъ. МВ. (О. 1862. I. 98).

Розщіпа́ти, па́ю, єш, сов. в. розщіпну́ти, ну́, не́ш, гл. Разстегивать, разстегнуть. Розщепни ґудзики.

Розщіпа́тися, па́юся, єшся, сов. в. розщіпну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Разстегиваться, разстегнуться. Свита розщепнулася.

Розщо́т, ту, м. Разчетъ. Як пили, то гомоніли, а до розщоту, то й поніміли. Ном. № 11642.

Роз'юши́тися, шу́ся, ши́шся, гл. Сильно разсердиться, раздражиться.

Ро́зя, зі, ж. Дѣтск. розга. О. 1862. IX. 119.

Роз'яза́ти, ся. См. Роз'я́зувати, ся.