Роме́н, ну, м. = Роман 1. Ромен-зілля, ромен-зілля по дорозі розстилається. Чуб. V. 278.
Роме́новий, а, е. Ромашковый.
Ромня́нок, нку, м. Душистая ромашка. Уман. у.
Ромпа́с, са, м. Двойная подошва. Гол. Од. 29.
Ромпасо́вий, а, е. О сапогѣ: съ двойной подошвой. Гол. Од. 14.
Ронд, ду, м. Сбруя. Шитії золотом ронди. К. ЧР. 38. Ум. Ро́ндик.
Рони́ти, ню́, ниш, гл. 1) Ронять, терять. Дрібні сльози роню. Мет. 53. Там пава ходила, пір'я ронила. Мет. 332. 2) Сбросить ребенка. 3) Дух за ким рони́ти. Быть безъ души отъ кого, души не слышать въ комъ. Ном. № 8753.
Роня́ти, ня́ю, єш, гл. = Ронити. Що так роняєш дрібні слізоньки. Чуб. V. 119.
Ропа́, пи́, ж. 1) Сукровица. 2) Разсолъ. Солоний як ропа. Ном. № 12381. 3) Нефть. Шух. I. 15.
Ро́павка, ки, ж. Жаба. Вх. Зн. 24.
Ро́пище, ща, с. Мѣсто, гдѣ имѣется въ землѣ нефть. Шух. I. 15.
Ропляни́й, а́, е́. Смоченный разсоломъ.
Ро́пнути, ну, неш, гл. Перднуть. Старість — не радість: що кашлянеш, то й ропнеш. Ном. № 8682, стр. 288.
Ропоті́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) Болтать безъ умолку, говорить всѣмъ сразу; бормотать. 2) Шумѣть при движеніи. Як летів, то й ропотів, як упав, то й пропав. Ном. № 13539. См. Роптати.
Ропта́ти, пчу́, чеш, гл. 1) Говорить всѣмъ сразу, говорить сразу такъ, что разговоръ сливается въ одинъ гулъ, ропотъ; бормотать. Чи чуєш, доню, що люде ропчуть, як твою славоньку під ноги топчуть? Нп. 2) О водѣ: сильно журчать. Вода.... тихо леліє, не ропче. МВ. II. 75.
Ропуті́ти, чу́, ти́ш, гл. = Ропотіти. Люде ропутять на зборщика, що гроші вкрав. Міус. окр.
Ропуха, хи, ж. = Ропавка. Вх. Пч. II. 16.
Ропуха́ня, ні, ж. = Ропуха.
Ропуха́тий, а, е. Толстый, раздутый подобно жабѣ. Вх. Лем. 463.
Роса́, си́, ж. 1) Роса. Поки сонце зійде, роса очі виїсть. Ном. № 5679. Сама ще молоденька, тільки як роса біла. МВ. I. 102. Перегна́ти на ро́су кого́. Задать кому. Ном. № 3470. 2) Бо́жа роса́. Молочные продукты. Ном. № 12371. За божу росу (молоко) не беруть грошей. Ном. № 12312. Ум. Роси́нка, роси́ночка, роси́ця, роси́чка, ро́сонька. Чуб. V. 283. Чуб. III. 476. Сонечко зійшло, росиця спала. Мет. 322.
Ро́сий, а, е = Русий. О. 1862. IV. 8. Розчеши росу косу. О. 1861. XI. Св. 46.
Роси́ти, шу́, си́ш, гл. Орошать. Дощик траву росить. Нп. По що росиш личко своє гіркою сльозою? Млак. 20. Росять дрібно сльози її обличчя молоде. МВ. (О. 1862. I. 73).
Роси́тися, шу́ся, си́шся, гл. Покрываться росой.
Роси́ця, ці, ж. Ум. отъ роса. 2) = Росянка. ЗЮЗО. I. 121.
Росия́н, на, м. Россіянинъ, русскій. Гн. I. 196.
Росі́вниця, ці, ж. Родъ кушанья. Шух. I. 141, 142.
Росі́л, со́лу, м. Родъ кушанья. НВолын. у. Спасибі за росіл, а хліб свій та й сіль. Ном. № 12076.
Ро́сказ, зу, м. Повелѣніе, приказаніе. Чуб. III. 378, 379. Разом за Божим росказом. Ном. Горе дворові, де корова росказ волові. Ном.
Росказа́ти. См. Росказувати.
Роска́зувати, зу́ю, єш, сов. в. росказа́ти, жу́, жеш, гл. 1) Разсказывать, разсказать. Росказує, мов із книжки бере. Ном. № 12905. 2) Велѣть, приказывать, приказать. Я би-м тя рада кохати, — трудно серцю росказати. Грин. III. 241. Я так росказую, так має бути. Гн. I. 92.
Ро́скаль, лі, ж. Распутица.
Роска́поститися, щуся, стишся, гл. Распакоститься.
Роскапу́ститися, щуся, стишся, гл. Разсѣсться, занять много мѣста. Ото роскапустилась, нікуди й пройти.
Роскаря́ка, ки, об. 1) Дерево съ раздвоеннымъ стволомъ. Верба-роскаряка. Грин. III. 68. 2) Человѣкъ или животное, которое ходитъ, разставя ноги.
Роскаря́куватий, а, е. 1) О деревѣ: со стволомъ, расходящимся въ верхней части. 2) О человѣкѣ, который ходитъ разставя ноги.
Роскаря́чити, ся. См. Роскарячувати, ся.
Роскаря́чувати, чую, єш, сов. в. роскаря́чити, чу, чиш, гл. Разставлять, разставить, раздвинуть вѣтви, ноги.
