Боркоту́н, на́, м. = Буркотун.
Борла́к, ка, м. Адамово яблоко, larynx. Вх. Зн. 4.
Борла́нка, ки, ж. = Борлак. Вх. Зн. 4.
Бормота́ти, чу́, чеш, гл. и пр. = Бурмотати и пр.
Бормоті́ти, чу́, ти́ш, гл. = Бормота́ти.
Борня́, ні́, ж. Борьба. Левч. 6.
Борови́й, а, е. 1) Боровой. Ой сосно, сосно борова. Грин. III. 473. Боровая ягода вельми солодка, а луговая калина вельми горка. Чуб. V. 484. 2) ? Стану, гляну у долиноньку, а в долині все трава борова. Грин. III. 389. Житечко цвіте боровим цвієтом. Грин. III. 13.
Борови́к, ка́, м. 1) Житель бора. 2) Раст.: а) белый гриб, Boletus edulis. ЗЮЗО. I. 114. Як загадав боровик, на всі гриби полковник. Чуб. V. 1183; б) Daphne cneorum L. ЗЮЗО. I. 121; в) Chimaphila umbellata Nutt. Анн. 95; г) Pyrola minor L. ЗЮЗО. I. 133. Ум. Боровичок.
Борови́на, ни, ж. = Бір. Ой бором, бором, боровиною, ой хто ж то їде вечориною? Чуб. IV. 596.
Борови́ця, ці, ж. 1) Черника, Vaccinium Myrtillus. 2) = Боровина. Чуб. IV. 389.
Борови́чний, а, е. Черничный.
Боровичо́к, чка́, м. Ум. от боровик.
Боровни́ця, ці, ж. = Боровиця. Вх. Уг. 228.
Борода́, ди, ж. 1) Борода. Ой не піду за старого — бородою коле. Чуб. V. 490. Заде́р бороду. Грубо: умер. Фр. Пр. 109. 2) Подбородок, нижняя челюсть. 3) Ля́дська борода́. Трава, которую не может захватить коса. 4) Спа́сова борода́. Куст ржи, оставляемый на ниве в конце жатвы. 5) Борода́ лісова́. Раст. Usnea barbata. ЗЮЗО. I. 140. 6) — чо́ртова. Vincetoxicum officinale L. Moench. ЗЮЗО. I. 141. Ум. Борідка, борі́донька, борі́дочка. Мил. 106.
Боро́давка, ки, ж. 1) Бородавка. Ніс… з чорною бородавкою на кінці. Мир. Пов. II. 46. 2) След отпавшего листа на стебле. Шух. I. 19. Ум. Бородавочка.
Бородавка́ня, ні, ж. = Ропавка. Желех.
Боро́давник, ка, м. Раст.: а) Clematis Vitalba L. ЗЮЗО. I. 119; б) Psilonema calycinum. ЗЮЗО. I. 133; в) Scleranthus annuus. Вх. Пч. I. 12.
Боро́давочка, ки, ж. Ум. от бородавка.
Борода́й, дая́, м. = Бородань. Вх. Зн. 4.
Борода́нь, ня, м. Бородач. Миус. окр.
Борода́тий, а, е. 1) Бородатый. Максим старий бородатий вийшов з хати. Чуб. III. 342. 2) -та трава́. Раст. Andropogon ischaemum L. ЗЮЗО. I. 111.
Боро́диця, ці, ж. То же, что и богородиця, капюшон, пришитый к верхней одежде. Гол. Од. 36.
Борозди́ти, джу́, диш, гл. — кому що. Делать кому наперекор, мешать кому. Фр. Пр. 109.
Борозе́нний, а, е. — віл. Бык, во время пахания ходящий с правой стороны, т. е. по борозде. Ном. № 10015. Купити, бач, треба до п'ятої пари борозенного та дійну корову з телям. Кв.
Борозе́нька, ки, ж. Ум. от борозна.
Боро́зка, ки, ж. Ум. от борозна.
Борозна́, ни́, ж. Борозда. Чуб. V. 341. Старий віл борозни не псує. Посл. Ум. Борозенька. Грин. III. 660, борозно́нька, борозка. А я жита не жала, в борознонці лежала. Гол. I. 311. Ти будеш, молода дівчино, жито зажинати, я буду у борозках лежати. Мет. 365.
Боро́зний, а, е = Борозенний. КС. 1898. VII. 44. Запріг хлопець п'ять волів, — нема шостого колішенного, борозного. Рудч. Ск. I. 182.
Борозни́стий, а, е. Делающий большую борозду (о плуге). Черк. у.
Борознува́ти, ну́ю, єш, гл. Бороновать. Сєм синов оре, сєм борознує. Чуб. V. 821.
Борозню́к, ка́, м. = Борозняк. Желех.
Борозня́к, ка́, м. Личинка майского жука. Вх. Пч. I. 7.
Боро́ло, ла, с. Расселина в скале, ущелье. Вх. Зн. 20.
Боро́на, ни, ж. Защита.
Борона́, ни́, ж. Борона. Части ее: деревянные валки́, в которые вставлены зубья; каждый вало́к обоими концами укреплен в двух глицях. Чуб. VII. 401. Части гуцульской бороны: Борона має два довші крайні і два коротші середущі хребе́тники; впоперек хребетників переходить шість тонших е́стиків; там, де естики перехрещуються з хребетниками, задовбані через них
