1) Шлепаться, ударять об воду. 2) Плескаться в воде. Пірнає, брьохається, хлюпається. Левиц. I. 63. 3) Итти по воде или по жидкой грязи. Так і брьохав по воді. Харьк. у. Пішов… брьохаться осокою та очеретами. Сим. 199.
Брьо́хнути, ну, неш, гл. Одн. в. от брьохати. 1) Упасть, шлепнуться. Так і брьохнув у воду. Черк. у. Об землю брьохнув, засовав ногами і пропав. ЕЗ. V. 17. 2) Швырнуть, бросить, ударив обо что. Брьохнув оберемок об землю. Сим. 200.
Бу́ба, би, ж. Детск. 1) Зерно гороху, бобов (размякшее). О. 1861. VIII. 8. 2) Ягода. О. 1862. IX. 118. 3) = Бублик. О. 1861. VIII. 8. Бийте кота в зуби, щоб не просив буби. Мил. 44. 4) Рана, нарыв, следы удара. Вх. Зн. 4. Не йди туди, бубу зробиш. Шейк. Чи собою в пень, чи собою в дуба, а все собі буба. Ном. № 8023. Бу́бу зроби́ти. Ударить, причинить боль. Фр. Пр. 127.
Буба́р, ря, м. = Бубарчук. Желех.
Бубарчу́к, ка, м. = Байстрюк. Желех.
Буба́чка, ки, ж. Нарыв. Вх. Зн. 4. См. Буба 4.
Бубле́йниця, ці, бубле́шниця, ці, ж. Пекущая бублики и торгующая ими. Котл. Ен. VI. 14. Піднялись на місто йти бублейниці, паляничниці. Кв. Була у нас на селі бублейниця. Марко Вовчок. II. 195.
Бу́блик, ка, м. Бублик, баранок. Чуб. VII. 445. Чудний як бублик: кругом об'їси, а всередині нема нічого. Ном. № 7827. Ум. Бу́бличок.
Бу́бликів, кова, ве = Бубличний. Драг. 173.
Бу́блиця, ці, ж. Род рыбы, Leuciscus rutilis L. Шейк.
Бу́бличок, чка, м. Ум. от бублик.
Бу́бличний, а, е. Бубличный, бараночный. Рудч. Ск. I. 188.
Бу́бличниця, ці, ж. = Бублейниця.
Бублі́й, лія́, бублі́йник, ка, м. Пекущий и торгующий бубликами.
Бублі́йниця, ці, ж. = Бублейниця.
Бу́бляхи, хів, м. Семенные плоды картофеля. НВолын. у.
Бу́бна, ни, ж. = Гуля. Черном.
Бубна́р, ря́, м. Музыкант на бубне. См. Бубнарити. Новомоск. у. (Залюбовск.).
Бубна́рити, рю, риш, гл. = Бубнити 1. Цей бубнар (на весіллі) гарно бубнарить. Новомоск. у. (Залюбовск.).
Бу́бник, ка, м. Ум. от бубон.
Бубни́ло, ла, с. Барабан (шутливо?). Одкрила барабан і вимазала усередині кістом. Уже у труби заграли солдатам іти в поход. Солдат і каже: «Прощай, бабушка! не погнівайся, що я тобі мички перелив». — Не погнівайся, — каже баба, що я тобі бубнило набила. Грин. II. 200.
Бубни́ти, ню́, ни́ш, гл. 1) О бубне: издавать звук; играть на бубне. Бубни бубнять. Рудч. Ск. II. 5. Бубон бубнить, скрипка грає. Ком. II. № 529. 2) Разглашать, разносить. Грицько вгору іде, шумить, бубнить, куди йде, що в великім щастю. Pauli. II. 104.
Бубні́й, нія́, м. 1) Играющий на бубне. 2) Без умолку болтающий.
Бубні́ти, ні́ю, єш, гл. Разбухать, взбухать. Бубніє пашня, як надворі мокро. НВолын. у.
Бубнува́ти, ну́ю, єш, гл. = Бубнити. Угор.
Бубня́вий, а, е. Разбухший.
Бубня́віти, вію, єш, гл. Бухнуть, разбухать.
Бубо́вник, ка, м. Раст. Rhinanthus major Ehrh. ЗЮЗО. I. 134.
Бу́бон, бна, м. 1) Бубен. Чуб. III. 268; VII. 450. Славні бубни за горами, а зблизька шкуратяні. Ном. № 2623. Голий як бубон. Ном. № 1523. Щодня божого діточки її як бубон збиті. МВ. I. 45. 2) Род барабана. Гей бийте в бубни, довбиші, на гвалт. К. ПС. 15. Ум. Бу́бник. Качається, як бубник голеньке. Ном. № 9234.
Бубона́, ни́, ж. Название сковороды в загадке: Прийшла кума до куми: дай, кумо, бубони́ — спекти собі ляпуни́. ХС. III. 62.
Бубоне́ць, нця́, м. Бубенчик. Вкотив у двір сивими кіньми, побрязкуючи… бубонцями. МВ. (О. 1862. III. 67). Ум. Бубо́нчик. Чуб. II. 348.
Бубоні́ти, ню́, ни́ш, гл. Говорить невнятно, бормотать; лепетать. Тихо бубонів святу молитву. Левиц. I. 127. Дітвора бубонить, регочеться. МВ. I. 9.
Бубо́нчик, ка, м. Ум. от бубонець.
Бубота́ти, бочу́, чеш, гл. Ворчать. Медвідь бубоче. Вх. Зн. 34.
Бубу́сі, гл. Детск.: падать, упасть.
