Ґо́вда, ди, ж. Башка. Подольск. г.
Ґоґа́, ґи́, ж. = Ґа́лиця. Вх. Зн. 13.
Ґоґо́зи мн. Плоды растения ґоґо́зник. Лв. 102.
Ґоґо́зник, ка, м. Раст. Vaccinium vitis idaea. Лв. 102.
*Ґо́дзя, зі, ж. Винегрет (кушанье). На похороні, на обіді, то вже кожного разу буває ґодзя. Липов. у. Ситківці. Ефр.
Ґо́дло, ла, с. = Ко́дло.
Ґой, ґо́я, м. = Гой. О. 1861. XI. 39, 40.
Ґолдува́ти, дую, єш, гл. 1) = Голдува́ти. 2) Владеть недвижимою собственностью. Він ґолдує сим гаєм. Борз. у. Сією греблею ґолдували черниці якісь, чи ніженські, чи бог їх знає які. Драг. 223.
Ґо́лка, ки, ж. Пшеница, имеющая колосья без остей. Каменец. у.
*Ґоль-ґоль-ґоль, меж., означающее: 1) быстрое глотание с особым звуком и 2) переливание жидкости из сосуда с узким горлышком. Пили здоров'я батька з сином і ґоль-ґоль-ґоль — мов клин за клином. Котл. Ґоль-ґоль, п'є нахилки. А. Тесл.
*Ґо́лькати, каю, єш, сов. в. ґолькнути, кну, неш, гл. 1) Глотать, глотнуть быстро, с особым звуком. Ґолькнув одразу — кварти як не було. Звен. у., с. Пальчик. Ефр. 2) Булькать, издавать звук при переливании жидкости из сосуда с узким горлышком. Ґолькає гас із бальцанки. С. Пальчик. Ефр.
Ґо́ндзоль, ля, м. и ґондзо́ля, лі, ж. Побрякушка. Ото гіццає оце намисто, ще зуби повибиває тим ґондзолем. Уман. у. Ум. Ґондзо́лька, ґондзоля́чка. Ув. Ґондзоля́ка.
Ґондзоля́к, ка́, м. Прыщ, шишка. Вх. Зн. 13. Ой дівчино, дівчинонько, яка ти файненька: на личеньку ґондзоляки як ріпа дрібненька. Вх. Зн. 13.
Ґондзоля́ка, ки, м. Ув. от ґо́ндзоль. Ще собі зуби повибиває ґондзолякою отим. Подольск. г.
Ґондзоля́чка, ки, ж. Ум. от ґондзо́ля.
Ґо́нот, ту, м. = Ґонт. Вх. Лем. 407.
Ґонт, ту, м., ґо́нта и го́нта, ти, ж. Тес, гонт. Він у нашому селі церкву новим ґонтом обшив. МВ. I. 65. Дімок стояв, гонтою вбитий. Св. Л. 215, 216.
Ґонта́ль, ля́, м. Железный гвоздь, которым прибивается гонт. Хотин. у.
Ґонта́рь и гонта́рь, ря́, м. Кровельщик, покрывающий крыши гонтом.
Ґонти́на, ни, ж. Одна штука кровельного теса. Желех.
Ґо́нтовий и го́нтовий, а, е. Сделанный из гонта. К. ЧР. 209. Ґонтовий дах округи церкви. К. Оп. 132.
Ґо́нтя, го́нтя, тя, с. = Ґонт. Голова скіпками вшита, борода гонтям побита. О. 1862. IV. 14.
Ґонтяни́ця, ці и ґонтя́рка, ки, ж. Ель, годная для теса, гонта. Вх. Лем. 407.
*Ґорґани́, нів. Пологие горные хребты. Ґорґани — подовгуваті хребти гірські. Черемш. «Верх.».
Ґорґо́ля, лі, ж. 1) Сук. Вх. Лем. 408. *2) Дылда, верзило. Дівка вона була-б гарненька, коли б не була така ґорґоля. Вона не піднесе три пуди, — така ґорґоля. Крим.
Ґорґоля́стий, а, е. Суковатый. Вх. Лем. 408.
Ґорсе́т, та, м. = Керсе́т. Канев. у.
Ґоспо́да, ди, ж. = Госпо́да. Желех.
Ґоспода́рити, рю, риш, гл. = Господа́рити. Желех.
Ґоспо́дарів, рева, ве. Хозяйский, принадлежащий хозяину. Ґосподарева мама дістала кожух. Гн. II. 12.
Ґоспода́рка, ки, ж., ґоспода́рний, а, е, ґоспода́рство, ва, с. = Господа́рка, господа́рний, господа́рство. Желех.
Ґоспода́рський, а, е = Господа́рський. Жид з гиндлю жиє. Він до ґосподарської роботи не здалий. ЕЗ. V. 200.
Ґоспо́дарь, ря, м. ґосподарюва́ти, рю́ю, єш, гл. = Госпо́дарь, господарюва́ти. Желех.
Ґосподи́нин, на, не. Принадлежащий хозяйке. Ґосподинина мама лізе на піч. Гн. II. 11.
Ґосподи́ня, ні, ж. = Господи́ня. Желех.
Ґо́тка, ки, ж. Самка глухаря, глухого тетерева. Вх. Пч. II. 15. Шух. I. 23. См. Го́тур, ґо́тур.
