Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту/Старий Завіт/Перва книга Мойсея/2
| ◀ Голова 1 | Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту Старий Завіт Перва книга Мойсея пер.: П. О. Кулїш Голова 2 |
Голова 3 ▶ |
|
Так докіньчено небеса й землю з усїм войнством їх.
2. І докіньчив Бог шестого дня дїло своє, що сотворив; і почив на семий день від усього дїла, що сотворив.
3. І благословив Бог день семий, і зъясував його сьвятим: того бо дня спочив од усїх дїл своїх, які вчинив і зробив.
4. Се початок настання небес і землї, як сотворено їх, того часу, як сотворив Господь землю і небо,
5. Не було ще на землї нїякої рослини на полях, і не росло ще нїяке зело на полях; бо Господь Бог не повелїв іще дощувати на землю, і не було ще там людей порати землю.
6. Виходила ж імла з землї і напувала всю верховину на суходолї.
7. І создав Господь Бог чоловіка з землї польової, і вдихнув йому в ноздрі живе диханнє. І став чоловік душею живою.
8. І насадив Бог сад у Едемі на востоцї, та й осадив там чоловіка, що создав.
9. І зростив Господь Бог усяке дерево із землї, принадне на погляд і смашне плодом своїм, і дерево жизьняне посеред саду, і дерево познавання добра й зла.
10. І ріка виходить із Едему на поливаннє саду, а потім розлучається чотирма течіями.
11. Імя первої Пизон; ся обтекає всю Гавила землю, де знаходять золото.
12. А золото в тій землї предобре. Там знаходять і бедола-смолу і камінь оникс.
13. А друга річка зветься Гигон; ся обтекає всю Куш землю.
14. А трейтя зветься Гиддекель; се та річка, що йде на схід соньця від Ассура. А четверта річка, се Евфрат.
15. І взяв Господь Бог чоловіка та й осадив його в Едемському саду порати його і доглядати.
16. І заповідав Господь Бог чоловікові, глаголючи: З усякого древа в саду-раї можна тобі по вподобі їсти.
17. З того ж дерева, що дає знаттє доброго й лихого, з того не важитимешся їсти, ато вмреш певно того ж дня, як скоштуєш із його.
18. І рече Господь Бог: Не добре чоловікові бути самому; сотворимо йому таку поміч, щоб до пари була йому.
19. І сотворив Господь Бог із землї всякого зьвіря польового і всяке птаство небесне, і привів їх до чоловіка побачити, як він зватиме їх, і як нї назвав би чоловік їх живі душі, так щоби мусїли вони зватись.
20. І подавав чоловік назви всякій скотинї, і птаству небесному, і всякому польовому зьвірові, та про чоловіка не знайшлось такої помочі, щоб до пари була йому.
21. І попустив Господь Бог твердому сну обняти чоловіка, і як заснув, узяв одно з його ребер, та й затулив його місце тїлом.
22. І создав Господь Бог женщину з ребра, що взяв од чоловіка, та й привів її до чоловіка.
23. І каже чоловік: Се ж кість од костей моїх і тїло від тїла мого. Мусить вона зватись людина; бо її взято з чоловіка.
24. Тим оставить чоловік отця свого й матїр свою та й прилїпиться до жони своєї, і будуть удвох тїлом одним.25. І були обоє нагі, чоловік і жона його, і не соромились.