Перейти до вмісту

Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту/Старий Завіт/Перва книга Мойсея/48

Матеріал з Вікіджерел
Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту
Старий Завіт
Перва книга Мойсея 

пер.: П. О. Кулїш

Голова 48
• Цей текст написаний желехівкою. Відень: Британське і заграничнє біблїйне товариство, 1912
ГОЛОВА 48.

І сталося після річей сих, що повідано Йосифові: Панотець твій знемагає. І взявши два сини свої, Манассїю та Ефраїма, вибрався в дорогу.

 2. І повідано Яковові: Син твій Йосиф іде до тебе. І вкрепившись Ізраїль сїв на постелї.

 3. І каже Яков до Йосифа: Бог мій явивсь менї в Лусї, в Канаан землї, і благословив мене.

 4. І рече менї: Се я вирощу тебе і намножу тебе, і сотворю тебе купою народів, і дам тобі землю сю і насїнню твойму по тобі у державу віковічню.

 5. Тепер же два сини твої, що вродились тобі в землї Египецькій, перше мого прибуття до тебе в Египет, мої вони: Ефраїм та Манассїй; як Рубен і Симеон будуть мої.

 6. Сини, що появиш по сих, будуть уже твої, і називати муться по прізвищам браття твого в наслїддї свойму жеребовому.

 7. Я ж, як ійшов із Падан-Арама, умерла Рахеля, мати твоя, в Канаан землї в дорозї до Ефрата, се Бетлегем.

 8. Побачивши ж Ізраїль сини Йосифові, каже: Хто се?

 9. І каже Йосиф панотцеві свойму: Се мої сини, що Бог дав менї тутеньки. І каже Яков: Приведи їх до мене, щоб їх благословити.

 10. Очі ж Ізраїлеві тяжко бачили від старощів і не зміг розгледїти.

 11. І каже Ізраїль до Йосифа: Не думав я вбачати лице твоє, аж ось Бог показав менї і насїннє твоє.

 12. І вивів їх Йосиф із між колїн його, та й уклонивсь йому лицем до землї.

 13. І взявши Йосиф два сини свої, Ефраїма в правицю, проти лївицї Ізраїлевої, Манассїю ж у лївицю, проти правицї Ізраїлевої, наблизив їх до його.

 14. І простягнув Ізраїль правицю і положив на голову Ефраїмову, — був же він молодший — а лївицю на голову Манассїєву; положив руки на вхрест, був бо Манассїй первенець.

 15. І благословив Йосифа, і каже: Бог, що перед ним ходили отцї мої, Авраам та Ізаак, Бог, що годував мене змалечку та й до сього дня,

 16. Ангел, що вирятував мене з усякого лиха, нехай благословить хлопята сї, і прозветься в них прізвище моє і прізвище отцїв моїх, Авраама та Ізаака, і нехай виростуть у множество многе на землї.

 17. І побачив Йосиф, що положив панотець його руку правицю свою на голову Ефраїмову, і не гаразд йому здалось воно, і прийняв Йосиф руку панотцеву, щоб з голови Ефраїмової перенести на голову Манассїєву.

 18. І каже Йосиф панотцеві свойму: Не тако, панотченьку! Сей бо первенець; положи руку твою правицю на голову йому.

 19. І не схотїв отець його, і каже: Знаю, синку. І він буде народом, і він буде великий; но брат його молодший більший над його буде, і насїннє його буде купою народів.

 20. І благословив їх того ж дня, і каже: Тобою благословляти ме Ізраїль говорючи: Зроби тебе Боже рівнею Ефраїмові й Манассїєві! І поставив Ефраїма перше Манассїя.

 21. І каже Ізраїль Йосифові: Се я вміраю; но Бог буде з вами, і верне вас ізнов у землю отцїв ваших. Я ж тобі над брати надїлив країну, що одняв я в Аморія моїм мечом і моїм луком.

 Перва книга Мойсея 

1  ·  2  ·  3  ·  4  ·  5  ·  6  ·  7  ·  8  ·  9  ·  10  ·  11  ·  12  ·  13  ·  14  ·  15  ·  16  ·  17  ·  18  ·  19  ·  20  ·  21  ·  22  ·  23  ·  24  ·  25  ·  26  ·  27  ·  28  ·  29  ·  30  ·  31  ·  32  ·  33  ·  34  ·  35  ·  36  ·  37  ·  38  ·  39  ·  40  ·  41  ·  42  ·  43  ·  44  ·  45  ·  46  ·  47  ·  48  ·  49  ·  50