Перейти до вмісту

Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту/Старий Завіт/Перва книга Мойсея/41

Матеріал з Вікіджерел
Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту
Старий Завіт
Перва книга Мойсея 

пер.: П. О. Кулїш

Голова 41
• Цей текст написаний желехівкою. Відень: Британське і заграничнє біблїйне товариство, 1912
ГОЛОВА 41.

Сталося ж у концї двох повних лїт, Фараон бачив сон. Бачся, стояв він при ріцї.

 2. І се, нїби з річки, вийшло семеро корів гарних і ситих, та й пасуться в лузї.

 3. Аж ось і других семеро корів вийшло поганих на вид і худих, да й стоять коло тих корів на річному березї.

 4. І пожерли семеро корови погані сїмох корів гарних і ситих. І прокинувсь Фараон.

 5. І заснув, і снилось йому в друге: бачся семеро колосків жита виходило з одного стебла, товстих і повних.

 6. А ж ось других семеро колосків, тоненьких і висушених східним вітром, виросло за ними.

 7. І пожерли семеро колоски тоненькі і вітром спалені семеро колосків товстих та повних. Прокинеться ж Фараон, аж то сон.

 8. І сталось у ранцї, стрівожився дух його, і пославши скликав усїх віщунів Египецьких і всїх мудрагелїв тамошнїх. І росказав їм Фараон сон свій, та й не було нїкого, щоб умів його витолкувати Фараонові.

 9. Озветься ж дука винарський до Фараона: Мушу спогадати кривду мою.

 10. Розгнївився Фараон на раби свої та й укинув нас у темницю в дому гетьмана вартовницького, мене та дуку пекарського.

 11. І бачили ми сон обидва тієї ночі, я й він, кожному проти иншого снилось.

 12. Був же там із нами молодик Єврей, раб гетьманьский вартовницький; і росказали ми йому, і виложив нам наші сни, кожному виложив сон його.

 13. Сталося ж, як виложив нам, так і справдилось: мене вернено на моє дуківство, а того повішено.

 14. Пославши ж Фараон, прикликав Йосифа. І виведено його негайно з хурдиги. І остригся він і перемінив одїж на собі, і прийшов до Фараона.

 15. Каже ж Фараон Йосифові: Бачив я сон, а хто б витолкував, такого нема; я ж чув про тебе, кажуть, що, чувши сни, вмієш толкувати.

 16. Відказуючи ж Фараонові Йосиф каже: Не я, нї! Бог дасть Фараонові відповідь упокійну.

 17. Каже ж Фараон Йосифові: Снилось менї: бачся, стою на березї річному.

 18. Аж се — із ріки вийшло семеро корів гарних і ситих, та й пасуться в лузї.

 19. Аж се — других семеро вийшло слїдом за ними, сухі і дуже погані видом і худі тїлом такі, що й не бачив я по всїй землї Египецькій.

 20. І пожерли семеро корови погані сїмох корів ситих.

 21. І як вони пожерли їх, не знати було, що вони ввійшли в утробу їх, і вид їх був такий самий, як і перш. Прокинувся я та й знов заснув.

 22. І бачив я вві снї мойму, неначе семеро колосків виросло з одного стебла повних і добрих.

 23. Другі ж семеро колосків тоненьких и спалених вітром виросли слїдом за ними.

 24. І пожерли семеро засохлі колоски і спалені вітром сїмох колосків добрих і повних. І росказав я віщунам, та не було нїкого, щоб менї те з'ясувати.

 25. І каже Йосиф Фараонові: Сон Фараонів один: що Бог творити ме, показав Фараонові.

 26. Семеро коров гарних — сїм років, і семеро колосся доброго — сїм років; сон один.

 27. І семеро коров худих і поганих, що вийшло за ними, сїм років, і семеро порожних колосків, спалених східним вітром, се буде сїм років голодних.

 28. Оце воно, що я сказав Фараонові: Що хоче Бог творити, він показав Фараонові.

 29. Дивись, оце настануть сїм лїт великого врожаю по всїй Египецькій землї.

 30. Прийде ж і сїм лїт голодних за ними; і забудуть про наддостаток в Египецькій землї, і погубить землю сю голоднеча.

 31. І не знати муть уроджаю в землї сїй від голоднечі тієї, що йде за ним; тяжка бо буде вельми.

 32. Приснився ж сон Фараонові двічі про те, що се постане від Бога, і незабаром приведе Бог се в дїло.

 33. Тим нехай Фараон вигледить чоловіка мудрого й зугадного, та й поставить його над Египецькою землею.

 34. Нехай се вчинить Фараон і поставить доглядника по землї, і нехай одбирає пятину в Египецькій землї у сїм роках уроджайних.

 35. І нехай громадять усяку харч за сїм добрих лїт, що настають, і нехай ссипають пшеницю під руку Фараонові, і нехай харчі приховують по городах.

 36. І буде харч прихована про запас землї на сїм років голодних, що настануть у землї Египецькій, щоб земля не погибла в голоднечу.

 37. Угодно ж се було в очу Фараонові і в очу всїх дворян його.

 38. І каже Фараон дворянам своїм: Чи можна ж нам ізнайти чоловіка такого, щоб на йому та був дух Божий?

 39. Каже ж Фараон Йосифові: Після того, як Бог показав тобі се все, нема нїкого такого зугадного й мудрого, як ти.

 40. Ти сам будеш над моїм домом, і слухати ме слова твого все царство моє; тілько престолом я більший над тебе буду.

 41. Промовив же Фараон до Йосифа: Се поставляю тебе над усїєю землею Египецькою.

 42. І знявши Фараон перстеня з руки своєї, надїв його на руку Йосифові, і вдїг його в шати білі, і возложив ланьцух золотий йому на шию.

 43. І посадив його на колесницю свою другу, і вигукувано перед ним: Навколїшки! Сим робом поставив його над усїєю землею Египецькою.

 44. Промовив же Фараон до Йосифа: Я Фараон, та без тебе не махне й рукою і не поступить ногою нїхто в землї Египецькій.

 45. І дав Фараон імя Йосифові Зафнат Панеях[1], і дав йому за жену Аснату, дочку Потифера, сьвященника Онського[2]. І знявсь Йосиф над Египтом.

 46. І було Йосифові трийцять лїт, як він став перед Фараоном, царем Египецьким. І вийшов Йосиф од Фараона та й пройшов по всїй землї Египецькій.

 47. Земля ж зародила сїм год урожаєм, наче жменями.

 48. І назбирав усякої харчі за сїм год, яка була на землї Египецькій, та й поприховував харч по городах. Харчі з поля, навкруги города, поприховував у тому ж городї.

 49. І назбирав Иосиф пшеницї, мовби піску морського, багато вельми, що погубив і лїки; було бо безлїч.

 50. В ЙосиФа ж родилось два сини до настання семи год голодних, що вродила йому Асната, дочка Потифара, сьвященника Онського.

 51. Дав же Йосиф імя первому Манассїй: Менї бо, рече, дав Бог забути всю недолю мою й усе в господї панотцевій.

 52. Імя ж другому нарік Ефрем; бо зробив мене плодющим Бог у землї бідування мого.

 53. Минуло ж сїм років урожайних, що були в землї Египецькій.

 54. І почали грлодних сїм год наставати по слову Йосифовому. І був голод по всїй землї; у всїй же землї Египецькій був хлїб.

 55. Як же заголодала й земля Египецька, заквилили люде до Фараона про хлїб. Каже ж Фараон усїм Египтянам: Ідїте до Йосифа, і, що скаже вам, чинїте.

 56. А голоднеча придавила ввесь сьвіт. Поодчиняв же Йосиф усї житницї, та й продавав хлїб усїм Египтянам.

 57. Кинулись тодї всї землї до Йосифа в Египет; бо всюди панував страшний голод.

——————

  1. Египецьке слово: Спаситель сьвіта.
  2. По египецьки Ан, старе імя міста Гелїополїс, недалеко від теперішного Каїро.
 Перва книга Мойсея 

1  ·  2  ·  3  ·  4  ·  5  ·  6  ·  7  ·  8  ·  9  ·  10  ·  11  ·  12  ·  13  ·  14  ·  15  ·  16  ·  17  ·  18  ·  19  ·  20  ·  21  ·  22  ·  23  ·  24  ·  25  ·  26  ·  27  ·  28  ·  29  ·  30  ·  31  ·  32  ·  33  ·  34  ·  35  ·  36  ·  37  ·  38  ·  39  ·  40  ·  41  ·  42  ·  43  ·  44  ·  45  ·  46  ·  47  ·  48  ·  49  ·  50