сцена 1
Ф. вісім, десять, двадцять, тридцять, тридцять вісім і сорок три (2)
С. Ах, мені так долиця він, мов робила я собі (2), подивись мій любий Фігаро (2), подивись (2), подивись яки й він гарний (2), він прегарний
Ф. Так, серденько, він прегарний, мов робила ти собі (2), так, серденько, він дуже гарний, так, серденько, він прегарний, мов робила ти собі.
С. і Ф. На той день як для нашого свята я вберуся розкішно й багато, щоб отвіто (?) й врочисто сказати, що сюзанна назавше твоя \ моя, сюзанна стане твоя \ моя,
Речитатив
С. що ти там розміряєш, дорогий фігаретто?
Ф. Прикидаю, який вигляд матиме те ліжко, що нам дарує граф от на цьому місці.
С. У цій кімнаті?
Ф. Звісно, віднині з графської ласки вона наша
С. Забирайся ти з неї!
Ф. З якої речі?
С. А та річ у мене тут.
Ф. Чому ж її не пустиш звідтіля
С. Бо я не хочу. Слухайся ти мене.
Ф. Не розумію. Чого ти вередуєш. Це ж найкраща кімната у цілім замку.
С. Тому що я – Сюзанна, а ти – дурнисько
Ф. (?) як ти хочеш, я й справді не збагну, де краще могли б ми жити.
