Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/прядка

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
прядка
Берлін: Українське слово, 1924

Пря́дка, ки, ж. 1) Прялка. Г. Барв. 251. Части ея: на ніжка́х лежитъ сті́льчик, подъ нимъ підні́жок (педаль), отъ него къ верете́ну (валъ колеса) идетъ цига́нка. Ко́лесо со спи́цями стоитъ между двумя сто́впчиками, стоящими на помянутомъ сті́льчикові. Передній сто́впчик болѣе короткій, сверху на немъ лежитъ сволочо́к, одинъ конецъ котораго выступаетъ за передній сто́впчик, и на этомъ концѣ стоитъ третій маленькій сто́впчик; въ немъ сбоку придѣланъ шкурато́к съ отверстіемъ; второе, верхнее верете́но однимъ концемъ держится въ этомъ отверстіи, а другимъ — въ верхнемъ концѣ задняго сто́впчика, имѣющаго вверху га́йку, при помощи которой второе верете́но можетъ быть опускаемо и приподнимаемо. На верхнемъ верете́ні находятся: а) ви́лка съ девятью или десятью крючка́ми, б) ска́лка, в) колісце́; на колісці́ і на ска́лці — шнур, охватывающій и колесо. Константиногр. у. Б. Гринченко. 2) = Пря́ха. Вх. Лем. 458. Скажуть люде: твоя прядка, буду тобі кужіль прясти. Мет. 368. 3) мн. Прєдки = Попрядки. Вх. Лем. 458. Ум. Пря́дочка. Г. Барв. 540.