мить. Як ударив кобилу, та й пришоломив. НВолын. у.
Пришоло́пкуватий, пришоло́пуватий, а, е = Пришелепкуватий.
Пришпили́ти. См. Пришпилювати.
При́шпилька, ки, ж. Булавка. Константиногр. у.
Пришпи́лювати, люю, єш, сов. в. пришпили́ти, лю́, лиш, гл. Прикалывать, приколоть. Я пришпилю стьожку. Шевч. 315. Пришпили́ти кві́тку. Дать насмѣшливое прозваніе, сострить на чей счетъ.
При́шта, ти, ж. = Причта. Драг. 237. Була й нам пришта. Грин. I. 89.
Приштапува́ти, пу́ю, єш, гл. Пристегать.
Приштри́ка, ки, ж. То, чѣмъ приштри́кують. Шуточное слово въ сказкѣ: Взяв рожен і приштрикнув її у потилицю до землі. Вона тоді й проситься: „Прости мене, свята приштрико!“ Грин. II. 163.
Приштрикну́ти. См. Приштрикувати.
Приштри́кувати, кую, єш, сов. в. приштрикну́ти, ну́, не́ш, гл. Прикалывать, приколоть, пригвоздить. Приштрикнув до землі як жабу. Полт. Взяв рожен і приштрикнув її у потилицю до землі. Грин. II. 163.
Приштукува́ти, ку́ю, єш, гл. Придѣлать, приладить.
Прищ, ща́, м. 1) Прыщъ. Левиц. I. 7. 2) Родъ печенья. Сим. 231. Прищі прищити. Сим. 235. Ум. При́щик.
Прищави́ти, влю́, ви́ш, гл. = Причавити. Днищем прищавила. Г. Барв. 520.
Прища́пити, плю, пиш, гл. Прищемить. Угор.
Прищебну́ти, ну́, не́ш, гл. Застегнуть. Прищебни гаплик.
Прище́па, пи, ж. Привитый черенокъ. Ум. Прище́понька, прище́почка.
Прищепа́тися, па́юся, єшся, гл. = Прищеплюватися. О. 1862. I. 59.
Прищепи́ти, ся. См. Прищеплювати, ся.
Прище́плювання, ня, с. Прививка.
Прище́плювати, люю, єш, сов. в. прищепи́ти, плю́, пиш, гл. Прививать, привить. Чуб. II. 186. Прищепив яблуню. Щепій прищепив віспу. Католицькі пани з нашими перевертнями усиловувались унію на Вкраїні прищепити. К. ЧР. 10.
Прище́плюватися, лююся, єшся, сов. в. прищепи́тися, плю́ся, пишся, гл. Прививаться, привиться.
Прищиба́ти, ба́ю, єш, гл. Сгонять. Попід бескід зелененький вівці прищибаю. Гол. IV. 489.
При́щик, ка, м. Ум. отъ прищ.
Прищикну́ти, ну́, неш, гл. Прищемить. Не стромляй пальців між двері, бо прищикнуть. Ном. № 5892.
Прищикува́тий, а, е = Прищуватий.
Прищита́ти. См. Прищитувати.
При́щити, щить, гл. 1) безл. Покрывать прыщами. Наїлася меду, а тепер і прищить вид. 2) Прищі́ при́щити. См. Прищ 2. Сим. 205.
При́щитися, щуся, щишся, гл. 1) Покрыться прыщами. Не поштрикала коржів, а вони й поприщились. Харьк. 2) Харахориться. Та якого гаспида прищишся? Ном. № 3543.
Прищи́тувати, тую, єш, сов. в. прищита́ти, та́ю, єш, гл. Присчитывать, присчитать. На сто рублів навіряє, а на двісті прищитає. Чуб. V. 1034.
Прищува́тий, а, е. Прыщеватый. Мил. М. 99. Сало прищувате. Грин. II. 19.
Прищу́лити, ся. См. Прищулювати, ся.
Прищу́лювати, люю, єш, сов. в. прищу́лити, лю, лиш, гл. 1) Прижимать, прижать (объ ушахъ). Кінь вуха прищулив. 2) Прищуривать, прищурить. Прищулив очі.
Прищу́люватися, лююся, єшся, сов. в. прищу́литися, люся, лишся, гл. 1) Притаиваться, притаиться. Прищуливсь у куточку. 2) Прижиматься, прижаться. А я до його ще й більш прищулюся. Г. Барв. 358. Ік чоловіку пригніздиться, прищулиться, приголубиться, цілує, гладить, лескотить. Котл. Ен. V. 19.
Прищу́рити, ся. См. Прищурювати, ся.
Прищу́рювати, рюю, єш, сов. в. прищу́рити, рю, риш, гл. = Прищулювати, прищулити 1. Кінь прищурив уха. Рудч. Ск. I. 99.
Прищу́рюватися, рююся, єшся, сов. в. прищу́ритися, рюся, ришся, гл. = Прищулюватися, прищулитися. Прищурюсь собі в куточку. Мир. ХРВ. 398.
При́язни́й, а, е. 1) Расположенный, дружелюбный. Ти був батькові противніщий, а до його був батько приязніший. НВолын. у. 2) Любезный кому. Юрий славний, Богові святому приязний. Драг. 37.
При́язність, ности, ж. Привѣтливость, дружелюбіе.
При́язно, нар. 1) Привѣтливо, любезно, пріязненно. 2) Искренно. Стали приязно
