Головна сторінка

Ласкаво просимо у Вікіджерела,

вільну бібліотеку!

Зараз у Вікіджерелах 227 221 текст.

Календар

28 травня

1779 — народився Томас Мур, ірландський поет
1840 — народився Омелян Партицький, український учений-мовознавець, етнограф, історик, педагог, громадський діяч
1877 — народився Максиміліан Волошин, поет українського походження
1916 — помер Іван Франко, український письменник і громадський діяч
1934 — помер Роман Яросевич, український галицький лікар, педагог, громадсько-політичний діяч, дипломат
1949 — помер Антін Лотоцький, український дитячий письменник, журналіст, видавець

Вибрана проза

Пес Баскервілів. (Ляйпціг) Артур Конан Дойл
… Страшний крик, неймовірний крик жаху пронизав тишу. В мене від його застигла в жилах кров. — О, Господи! — крикнув я. — Що це таке? Що це значить? Гольмс скочив на ноги, і я бачив лише його високий сильний сілует на дверях, як він, нахилившись і висунувши голову наперед, дивився в пітьму. — Чшш… чшш…, — прошепотів він. Перше крик, хоч і був голосний, але долетів до нас десь іздалеку, тепер же він наближався все голосніще і близче до нас. — Де воно? — прошепотів Гольмс. По тремтінню його голоса я догадався, що він, цей залізний чоловік, був збентежиний до глибини душі. — Де воно, Ватсоне? — Там, здається, — показав я на пітьму. — Ні, тут. Зновь крик аґонії пролетів у темряві ночі, голосніще і близче, нїж коли. І новий згук домішався до людського крику, не то гарчання, не то завивання, досить музикальне і грізне, то дужче, то слабшее, наче далекий морський прибій. — Пес! — скрикнув Гольмс. — Ходіть, Ватсоне, ходіть, не дай Господи, буде за пізно.

читати далі…

Вибрана поезія

Іван Франко

Мойсей. (Львів, 1905)

Народе мій, замучений, розбитий,
Мов паралїтик той на роздорожу,
Людським призирством, нїби струпом вкритий!

Твоїм будущим душу я трівожу,
Від сорому, який нащадків пізних
Палитиме, заснути я не можу.

Не вже тобі на таблицях залїзних
Записано в сусїдів бути гноєм,
Тяглом у поїздах їх бистроїздних?

Не вже по вік удїлом буде твоїм
Укрита злість, облудлива покірність
Усякому, хто зрадою й розбоєм

Тебе скував і заприсяг на вірність?
Не вже тобі лиш не судилось дїло,
Щоб виявило твоїх сил безмірність?