воді. Харьк. у. Пішов… брьохаться осокою та очеретами. Сим. 199.
Брьо́хнути, ну, неш, гл. Одн. в. отъ брьохати. 1) Упасть, шлепнуться. Так і брьохнув у воду. Черк. у. Об землю брьохнув, засовав ногами і пропав. Ез. V. 17. 2) Швырнуть, бросить, ударивъ обо что. Брьохнув оберемок об землю. Сим. 200.
Бряжча́ти, чу́, чи́ш, гл. = Брязчати.
Брязк, ку, м. = Брязкіт.
Бря́зкало, ла, с. 1) Побрякушка, погремушка. Левиц. Пов. 156. 2) = Било 1? Ударивши (при церкви — сторожъ) в брязкало. Мир. Пов. I. 162. 3) Тотъ, кто брякаетъ, бряцаетъ, бренчитъ.
Бря́зкальце, ця, с. = Брязкало 1. Скрізь будуть брязкальця дзвінкі. Котл. Ен. V. 19.
Бря́зкання, ня, с. Бряцаніе. Левиц. Пов. 156.
Бря́зкати, каю, єш, гл. Бряцать, звенѣть, звякать. Кайдани брязкають. Шевч. А Ігнашко до дівчини підківками брязка. Нп.
Брязка́ч, ча́, м. Звонкая монета.
Брязки́ти, кит, ж. мн. Бренчалки, погремушки. Встрѣчено только въ фальсифицированной думѣ о походѣ князя-язычника въ христіанскую землю. У дудки грали і в брязки́ти бряжчали. ЗОЮР. I. 178.
Брязкі́лка, ки, ж. = Брязкальце. Желех.
Бря́зкіт, коту, м. Звукъ отъ металлическихъ вещей, звонъ, бряцаніе, бренчаніе. Наробив брязкоту, а він і прокинувсь. НВолын. у.
Бря́зкітка, ки, ж. = Брязкальце. Ум. Брязкіточка.
Брязкота́ло, ла, с. = Брязкало. Желех.
Брязкоті́ння, ня, с. = Брязкіт. Желех.
Брязкоті́ти, чу, тиш, гл. = Брязча́ти. Ком. II. 53. А він собі як став грошима брязкотіти. Я брязкотів кайданами важкими. К. ХП. 51.
Брязкотня́, ні́, ж. Бряцаніе, звонъ.
Брязку́н, на́, м. = Брязкало 2. К дияволу кармазинів! — загукала громада… — Вони тільки вміють бряжчати шаблями, а тоді де були ці брязкуни, як безбожний Радивил загуркотав із гармат? К. Чр. 68.
Брязку́тка, ки, ж. = Брязкало? Въ пѣснѣ ум. брязку́точка является собственно вмѣсто слова нагаєчка. Тріщатиме руса коса в мене під ногою, брязчатиме брязкуточка услід за тобою. Чуб. III. 112.
Брязку́чий, а, е. Бряцающій, звенящій. Левиц. Пов. 310.
Бря́знути, ну, неш, гл. Одн. в. отъ брязкати. 1) Зазвенѣть, звякнуть. Брязнули ключі од комори йдучи. Нп. Здорова була, дівчинонько! — як на струні брязнуло обік мене. МВ. (О. 1862. III. 54). Брязнув гаманом на стіл. Г. Барв. 211. Ось і у всі дзвони брязнули. Г. Барв. 158. 2) Упасть, ударяясь о земь. Горщик як брязне об піл. Г. Барв. 225. Мати зробилась як крейда біла, так і брязнула об землю. Г. Барв. 402—403. На яку коняку не покладе руку, вона з усіх чотирьох і брязне. Мнж. 22. 3) Ударить. Брязнула невістку по зубах. НВолын. у.
Брязо́к, зка́, м. Употребл. въ выраж.: на брязку́ — вотъ-вотъ, сейчасъ. Мнж. 168.
Брязча́ти, чу́, чи́ш, гл. Бряцать, звенѣть. Чуб. III. 35, 112. Козак, мамцю, гуляє, брязчать в його гроші. Нп. Коли б у шинкарки, то б брязчали чарки. Чуб. V. 831. Сам до мене босий чеше, щоб підківки не брязчали. Мет. 27.
Брязь! меж. выраж. звукъ металла или стекла. Перстень брязь! Чуб. II. 94. Стук, брязь в віконечко: вийди, вийди, коханочко! Чуб. V. 207.
Бря́к(ну)ти, ну, неш, гл. Разбухать.
Бря́ма, ми, ж. = Брама. Вийшло (військо), брями облягло та й взялось воювати. Чуб. 162.
Брямча́ти, мчу́, чи́ш, гл. = Брязчати. Вх. Лем. 394.
Бря́чка, ки, ж. Пряжка. Вх. Лем. 481.
Бу́ба, би, ж. Дѣтск. 1) Зерно гороху, бобовъ (размякшее). О. 1861. VIII. 8. 2) Ягода. О. 1862. IX. 118. 3) = Бублик. О. 1861. VIII. 8. Бийте кота в зуби, щоб не просив буби. Мил. 44. 4) Рана, нарывъ, слѣды удара. Вх. Зн. 4. Не йди туди, бубу зробиш. Шейк. Чи собою в пень, чи собою в дуба, а все собі буба. Ном. № 8023. Бу́бу зроби́ти. Ударить, причинить боль. Фр. Пр. 12.7
Бубарчу́к, ка, м. = Байстрюк. Желех.
Буба́рь, ря, м. = Бубарчук. Желех.
Буба́чка, ки, ж. Нарывъ. Вх. Зн. 4. См. Буба 4.
Бубле́йниця, ці, бубле́шниця, ці, ж. Пекущая бублики и торгующая ими. Котл. Ен. VI. 14. Піднялись на місто йти
