Сні́дати, даю, єш, гл. Завтракать. Ой чи прийде, чи не прийде на вечерю тую, а я мойму миленькому снідати зготую. Нп.
Сніже́чок, чку, м. Ум. отъ сніг.
Сніжи́на, ни, ж. Снѣжинка. А думи гордії розвіє, як ту сніжину по степу. Шевч. Ум. Сніжи́нка, сніжи́ночка.
Сніжи́ти, жи́ть, гл. безл. Снѣжить, идти снѣгу. Вх. Уг. 268.
Сніжни́й, а́, е́ = Сніговий. Буде дуже сніжна зіма. Грин. I. 254.
Сніжни́ця, ці, ж. = Сніговиця. Морози лютували і сніжницею мело. Млак. 52.
Сніжо́к, жку́, м. Ум. отъ сніг.
Сніз, сно́зу, м. 1) = Сноза. 2) = Снізка 2. Kolb. I. 67. 3) Въ полудрабку каждая изъ двухъ крайнихъ планокъ, соединяющихъ верхнюю сторону съ нижнею. Лохв. у. См. Снізка. 4) Верхняя дощечка въ корці́ колеса водяной мельницы. См. Корчівка. Мик. 480. Ум. Сно́зик.
Сні́зка, ки, ж. 1) Ум. отъ сноза. 2) Въ ярмѣ: каждая изъ двухъ палок, соединяющихъ верхнюю часть ярма (чашовину) съ нижнею (підгорлям). Чуб. VII. 405. Рудч. Чп. 250. См. Снизька, сніз.
Сніп, снопа́, м. 1) Снопъ. Да взяв на ратище ворота, так як от сніп святого жита візьмеш. ЗОЮР. I. 4. Жа́ть за сні́п. Жать, получая плату частью урожая. Сим. 196. 2) Пучекъ связанной лучины. Шух. I. 223. Ум. Сніпо́к, снопо́к, сно́пик, снопо́чок, сно́пчик, сно́понько. А в мене хата сніпками вшита. Мет. 6. Мак поспіль укрив городи коло кожнісінької хатки, снопчиками та жмутками ріс при дорозі. МВ. III. 127.
Снісарь, ря, м. = Слюсарь. Він у нас снісарем, — замки справля, відра і так що инше. Екатер. у.
Сні́т, ту, сні́та, ти, ж. Чурбанъ, отрубокъ. Вх. Зн. 65. Желех.
Сні́тий, а, е. — орі́х = Снітяк. Вх. Лем. 468.
Сніти́стий, а, е. Съ головней (о хлѣбѣ). Желех.
Сніти́тися, снічуся, тишся, гл. 1) Покрываться головней (о хлѣбныхъ колосьяхъ). Желех. 2) Плѣсневѣть. Желех.
Снітиця, ці, ж. = Снітій. Вх. Пч. II. 37.
Сніті́й, тія́, м. Раст. Uredo segetum. Вх. Пч. I. 13. См. Засніт.
Сніть, ти, ж. = Снітій. Вх. Лем. 468.
Снітя́к, ка́, м. Орѣхъ безъ зерна и заплѣсневѣлый. Вх. Лем. 468.
Сні́царь, ря, м. = Сницарь.
Снови́га, ги, снови́ґа, ґи, об. 1) Слоняющійся. Лізе в очі як сновига. Ном. № 2756. 2) Насѣк. Anthomyia (meteorica). Вх. Пч. I. 5.
Сновиґа́йло, ла, м. = Сновиґа.
Сновига́ти, гаю, єш, сновиґа́ти, ґа́ю, єш, гл. Сновать, слоняться. А сестра уже й поздоровіла, уже й по хаті сновигає. Рудч. Ск. I. 137.
Снови́да, ди, об. Лунатикъ. Лохв. у.
Сновида́ти, да́ю, єш, гл. = Сновиґати. Ніде мені в світі прихилитись, сновидаю заволокою. Г. Барв. 192.
Снови́дний, а, е. Больной лунатизмомъ. Лохв. у.
Сноді́йний, а, е. Снотворный. Снодійні маки. Щог. Сл. 67.
Сно́за, зи, ж., преимущ. во мн. ч. сно́зи. 1) Въ ульѣ: тоненькія палочки для поддерживанія сотовъ. Подольск. г. 2) Часть плуга. Тепер моя головонька в тузі, що поламались всі снозоньки в плузі. Нп. 3) Поперечныя связи 4-хъ жердей, составляющихъ остовъ плетеной дымовой трубы. 4) Небольшой дубовый колышекъ, которымъ соединяются концы лопаток въ однобортномъ колесѣ водяной мельницы. Черн. у. Ум. Сні́зка.
Сно́зик, ка, м. 1) Ум. отъ сніз. 2) Въ остовѣ плетеной изъ лозы корзинки — поперечные прутья, около которыхъ загибаются тонкіе прутья, составляющіе сплошную стѣнку корзины. Вас. 148.
Снози́ти, жу́, зи́ш, гл. Придѣлывать сно́зи.
Сно́пик, ка, Ум. отъ сніп.
Снопо́к, пка́, снопо́чок, чка, сно́понько, ка, м. Ум. отъ сніп.
Сно́пчик, ка, м. Ум. отъ сніп.
Сно́та, ти, ж. Дѣвичье цѣломудріе. Чуб. IV. 447. Доброго роду дитина, що вона по ночах ходила, да при собі сноту носила. Нп.
Сно́ток, тка, м. = Снота. Чуб. IV. 451.
Снува́вка, ки, ж. = Оснівниця. Части ея: побе́дрини (горизонтальныя стороны), колу́драбки (вертикальныя стороны), чопи́ (колышки). Шух. I. 151.
Снува́вник, ка, м. Дощечка или деревянная ложка съ двумя дырами, сквозь которыя проходятъ нитки основы — употребл. при снованіи основы. Шух. I. 150.
