Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/736

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Стукоті́й, тія́, м. Безпокойный человѣкъ, надоѣдающій своимъ стукомъ, возней. Рк. Левиц.

Стукоті́ння, ня, с. Стукъ, стучаніе. Лохв. у. Віз покотився, і стукотіння далеко розляглося по степу. Левиц. Пов. 236.

Стукоті́ти, чу́, чеш, гл. = Стукотати. В хаті у бідного ляда стукоче. Щог. В. 51.

Стукотне́ча, чі, ж. = Стукнява.

Стуко́тнява, ви, ж. = Стукнява. Оця стукотнява та грюкотнява хоч кого вижене. Харьк.

Сту́ку! межд. = Стук! Ой стуку-стуху, подай, серце, руку. Чуб. V. 53.

Стул, ла, м. = Матня. Черн. у.

Сту́лень, льня, м. 1) Родъ пирога безъ начинки. Залюбки книші побгали, стульні й паляниці. Мкр. Н. 18. 2) Vulva. Чуб. V. 1129.

Стули́гуз, за, м. Раст. Listera ovata. ЗЮЗО. I. 127.

Стули́ти, ся. См. Стуляти, ся.

Сту́лювати, ся, люю, ся, єш, ся = Стуляти, ся.

Стуля́ти, ляю, єш, сов. в. стули́ти, лю́, лиш, гл. 1) Складывать, сложить одно съ другимъ, сжимать, сжать. Яйце стулю так, що воно ізнов ціле буде. Рудч. Ск. I. 150. І цупко кулаки стуливши, Дареса битись визивав. Котл. Ен. II. 19. Стули́ти очі. Зажмурить глаза. Алв. 64. 2) Соорудить, сдѣлать кой-какъ. Недавно стулив я собі оцю рясу. Левиц. I. 140.

Стуля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. стули́тися, лю́ся, лишся, гл. 1) Складываться, сложиться вмѣстѣ, сжиматься, сжаться, прижиматься, прижаться другъ къ другу. Чи так у вас, як у нас на березі колючки? Чи так у вас, як у нас стуляються губочки? Мил. 108. Дід трохи притомивсь, вже і торба з запасом стулилась. Стор. I. 98. 2) О человѣкѣ, животномъ: съеживаться, съежиться. — плечи́ма. Пожать плечами. Стуливсь плечима та й пішов. НВолын. у.

Стума́нитися, нюся, нишся, гл. Покрыться туманомъ.

Стумані́лий, а, е. Съ отуманенной головой, съ помраченнымъ пониманіемъ. Схаменуться, стрепенуться стуманілі люде. К. ХП. 47.

Стуманіти, нію, єш, гл. = Стуманитися. 2) Одурѣть, оторопѣть.

Сту́па, пи, ж. 1) Ступка, толчея. Носиться, як дурень з ступою. Ном. 2) — ножана́. Ножная толчея. Сим. 139. Тоже: — ножі́на. Состоять изъ колоди съ є́мою (ямою), на колоду, подъ прямымъ угломъ къ ней, положены концы двухъ параллельныхъ брусковъ — підва́лин, противоположные концы которыхъ опираются на ножки — лабки́ и соединены попру́гою — деревян. перекладиной; рычагъ, клюпа́ч, опирается на вдѣланный въ него вал, лежащій концами на підва́линах; одинъ конецъ клюпача находится подъ попругою, на другомъ у него тяжелый пестъ — клю́па, обитый листовымъ желѣзомъ — постоло́м и падающій въ єму; стоящій на рычагѣ работникъ держится за подставку, ручник въ видѣ букви п, опирающейся ножками на підва́лини. Шух. I. 162. 3) — походю́ча, прохідна. Также толчея слѣд. устройства: коло́да съ ямою, выложенной листовымъ желѣзомъ (постолом), по обѣимъ сторонамъ ямы въ колоді два столба (стовпи), соединенныхъ двумя толстыми досками вверху и посреди — прави́ло ви́шнє и ни́жнє; стовпи́ и прави́ла вмѣстѣ называются єре́м; надъ ямою въ правилах отверстія, сквозь которыя проходитъ четырехгранный пестъ — макогі́н, вверху имѣющій утолщеніе — го́лову, а внизу обитымъ желѣзомъ концемъ входящій въ єму; въ пестѣ внизу колышекъ — клюк, къ которому привязанъ шнур, идущій вверхъ, переброшенный черезъ прикрѣпленный къ верхнему прави́лу блокъ (жєбки) и затѣмъ спускающійся внизъ къ педали, называемой сту́патень, укрѣпленной въ підно́жях съ лабка́ми (ножками); нажатіе ступатня поднимаетъ пестъ. Шух. I. 162. Правила наз. еще раме́на. Шух. I. 104. 4) Часть маслобойни. См. Олійниця. 5) Толчея въ сукновальнѣ. Вас. 172. Также сама сукновальня. Мик. 481; тоже: ступа сукнєна. Шух. I. 113. 6) Часть ловушки для лисицъ. См. Пасть. Шух. I. 236. Ум. Сту́пка.

Ступа́, пи́, ж. 1) Шагъ, слѣдъ, стопа. Пішов буцім то в город тихою ступою. Кв. I. 31. Ой ступай же, кониченьку, тихою ступою. Чуб. Ступо́ю. Шагомъ. Їде собі ступою. Канев. у. 2) Слѣдъ. 3) Во́вча ступа́. Раст. Lycopus cxaltatus. Вх. Пч. I. 11. Вовча ступа пустила широке листя. МВ. I. 140.

Ступа́к, ка́, м. 1) Конная мельница.