Головна сторінка

Ласкаво просимо у Вікіджерела,

вільну бібліотеку!

Зараз у Вікіджерелах 429 568 сторінок.

Календар

5 грудня

1791 — помер Вольфганг Амадей Моцарт, австрійський композитор, музикант-віртуоз
1803 — народився Федір Тютчев, російський поет
1810 — народився Василь Красов, російський поет
1820 — народився Афанасій Фет, російський поет
1870 — помер Александр Дюма (батько), французький письменник
1878 — народився Олександр Олесь, український поет
1882 — народився Володимир Вайсблат, український видавець, перекладач, драматург, літератор, мистецтвознавець
1885 — народився Микола Погрібняк, український художник, ілюстратор книг
1885 — народився Соломон Ґольдельман, український та ізраїльський економіст, письменник, громадсько-політичний діяч
1886 — народився Микола Шаповал, український військовий, громадський і політичний діяч
1902 — народився Микола Гнатишак, теоретик та історик літератури, літературний критик, журналіст
1927 — помер Федір Сологуб, російський письменник, поет
1938 — помер Кузьма Котов, український поет, громадський діяч
1953 — помер Юрій Тищенко, український видавець, публіцист, письменник, перекладач
1972 — помер Андрій Головко, український письменник, критик

Вибрана проза

Три мушкетери. (Дніпропетровське, 1929) Александр Дюма (батько)
… — Хай буде по-вашому. Один мій приятель, розумієте, приятель, а не я, — гірко посміхнувшись, перебив самого себе Атос, — якийсь граф, як і я родом з округи Бери, шляхетний, двадцяти п'яти років, покохав молоду шістнадцятилітню дівчину, гарну, як саме кохання. Крізь наївности її віку світився киплячий розум, розум не жінки, а поета. Вона не лише подобалась, вона п'янила. Жила вона в невеличкому містечку із своїм братом, священиком. Вони приїхали до тої округи, невідомо звідки, але, бачачи її вроду та побожність її брата, ніхто не питав про їхнє походження. Переказували, що вони з порядної родини. Мій приятель, володар містечка, міг би спокусити її, чи увести силоміць на вибір. Він мав цілковиту волю: хто б став захищати нікому невідомих людей? На жаль, він був чесна людина і одружився з нею. Дурень! Йолоп! Божевільний! — Але чому ж божевільний, коли він її кохав? — здивувався Д'Артаньян. — Чекайте, — відповів Атос. — Він повіз її до свого палацу і зробив з неї першу пані на всю округу. Треба визнати їй справедливість, вона вміла поводитись, як личило її стану. — Ну, й що ж? — спитав Д'Артаньян. — Одного разу, бувши з чоловіком на полюванні, — закінчував Атос майже пошепки й дуже швидко, — вона знепритомніла й упала з коня. Граф кинувся до неї, і що сукня заважала їй дихати, розрізав її кинджалом і оголив плече. Згадайте, що було в неї на плечі, Д'Артаньяне? — спитав Атос, голосно зареготавши. — Звідки ж мені знати? — Королівська лілея! — відповів Атос. — Вона була таврована. І Атос удух вихилив пляшку, що мав у руці. — Який жах! — вигукнув Д'Артаньян. — Що ви кажете? — Правду. Друже мій, той янгел був диявол. Бідна жінка була злодійка.

читати далі…

Вибрана поезія

Олександр Олесь

Украінська Муза. Випуск 11. (Київ, 1908)

^**^*

В болотах жаби рай знайшли
І там плодились і згнивали,
А десь над ними клекотали
В повітрі чистому орли.
І туркіт жаб, і смрад гнилий
До їх добою піднімались,
І до болот орли спускались,
І виливали гнів палкий.
Та жаби, всі в сітках турбот,
На клект орлячий не вважали,
Жили, плодились і згнивали
В багні смердячому болот.
І повні скорбного чуття,
Орли за хмарами літали
І ситих жаб уже не звали
З болот до вищого життя.