Словник української мови (1927)/Гу–Гун
| ◀ В | Словник української мови Г |
Ґ ▶ |
|
гу! • губа • губань • губаня • губатий • губеня • губерець • губернатор • губернаторський • губернія • губерніяльний • губерня • губерський • губити • губитися • губище • губка • губковатий • губний • губокопилка • губонька • губочка • губрій • губці • губ'яка • гугнавець • гугнавий • гугнати • гугнивий • гугниво • гугнити • гугнявий • гугнявіти • гугняво • гуготіти • гугуп • гудак • гудж • гуджа • гуджга • гудзь • гудзя • гудимець • гудина • гудити • гудіння • гудіти • гудкати • гудля • гудок • гудьба • гудючий • гуж • гужа! • гужва • гужевня • гужем • гужівка • гужов • гуз • гуза • гуздечка • гузеро • гузирець • гузирь • гузиця • гузичний • гузір • гузка • гузниця • гузно • гузнянка • гузок • гузувати • гузя! • гук • гукало • гуканина • гукання • гукарня • гукати • гукатися • гукля • гукнути • гуком • гуконути • гукотія • гукотня • гуку! • гулавий • гулий • гулити • гулиця • гулі • гулонька • гуль! • гульба • гульбини • гульбище • гульбощі • гульвіса • гульк • гулька • гулькнути • гульма • гульнути • гульня • гультай • гультайський • гультики • гультіпака • гультяїще • гультяй • гультяйка • гультяйство • гультяйський • гультяювати • гулюкати • гулюмаха • гуля • гуля-гуч! • гуляй-городина • гуляка • гулякати • гуляльня • гулянка • гуляння • гуляночка • гуляти • гулятися • гулятоньки • гуляточки • гуляцький • гулящий • гумен • гуменія • гуменний • гуменник • гуменце • гумкотіти • гумнище • гумно • гумовий • гумоннява • гумор • гуморист • гумористика • гумористичний • гуна • гунати • гундос • гундося • гундосити • гунодза • гунственний • гунство • гунути • гунцвол • гунцвот • гуньба • гунька • гуня • гунявий • гуняти