Головна сторінка

Матеріал з Вікіджерел
(Перенаправлено з Головна стаття)
Перейти до: навігація, пошук
Нестор Літописець-2.png
Ласкаво просимо до Вікіджерел,
Зараз у Вікіджерелах 5005 текстів українською.

Award-star-gold-3d.svg Вибраний текст

Завантажити джерело у форматі EPUB

Завантажити джерело у форматі RTF Завантажити джерело у форматі PDF

Завантажити собі!

Після відходу армії УНР в листопаді 1920 р. за Збруч Я.Гальчевський залишається на Поділлі для продовження боротьби з червоними окупантами. Йому вдається організувати широку підпільну мережу і повстанчий загін, який нападав на продзагонівців, з'єднання Червоної Армії та ЧК-ГПУ, винищував сексотів, захищав селян від утисків комуністичної влади. В 1922 р. Гальчевський (отаман Орел) об'єднав розрізненні повстанчі загони Поділля в єдину Повстанчу Групу. В книзі досить детально описана жорстока безпощадна боротьба між українськими повстанцями та комуністичною владою. "Проти червоних окупантів" — роман Якова Гальчевського-Войнаровського.

Proty chervonih okupantiv.png

"...Я знав, що новий повстанчий рух, який буде мною викликаний, не матиме виглядів на позитивні наслідки особливо для учасників повстання. З периферій ми України не створимо, окупантів не проженемо, але з іншого боку не згинемо безславно, як барани, а зі зброєю в руках - по-козацьки. Дамо криваво відчути зайдам та своїм песиголовцям, які злигались з комунарами, що ще не все завмерло. Правда, пропаде чимало наших, згине багато невинних людей, але як ліс рубають, то тріски летять. Кожна нова жертва - цеглина в наш національний будинок, бо ніколи людська кров не ллється на марно! Думалося, а може, Захід, коли довідається про повстанчий рух, скоріше здійснить інтервенцію. А коли ні, то своїми виступами змусимо комуністичних зверхників бодай на фікцію українства. Бачачи повстанчі загони, Москва не зможе відразу русифікувати край, викидати портрети Шевченка і заводити московські імперіяльні звичаї. Отже, з Богом - до діла!"

Яків Гальчевський (Войнаровський)

(Читати далі...)

Award-star-silver-3d.png Вибрана поезія

1935

Як віко скриню, ніч прикрила муравлисько міста,
в долинах забуття ростуть гіркі мигдалі сну.
На голови міщан злітають зорі, наче листя,
у скорчах болю і багатства людський вир заснув.

Бурян дахів, співуче зілля, мідний кущ — антени.
На ніч сплітаються коханці, мов гарячий хміль.
Червоні раки лямп повзуть по меблях і по стінах,
холоне тіло в сні, душа гниє й сріблиться цвіль.

Руда коханка в теплім ліжку і зоря в портфелі,
старі перини, мокрі рожі і черва з книжок.
В радіостації надхненний спікер накладає
на ночі грамофон холодний місяця кружок.


 

Newspaper template.svg Новини








Nuvola kdict glass.svg До вичитки

Wikimedia-logo.svg Проекти Вікімедії

Wikipedia-logo-v2.svg Вікіпедія     Wikibooks-logo.svg Вікіпідручник     Wikiquote-logo.svg Вікіцитати     Wiktionary-logo.svg Вікісловник     Wikispecies-logo.svg Віківиди     Wikinews-logo.svg Вікіновини    

Commons-logo.svg Вікісховище     Wikimedia Community Logo.svg Мета-Вікі     Wikiversity-logo.svg Віківерситет     Wikidata-logo.svg Вікідані    Wikivoyage-Logo-v3-icon.svg Вікімандри    

Див. також сторінки Фонду Вікімедіа та Вікімедіа Україна.