Головна сторінка

Ласкаво просимо у Вікіджерела,

вільну бібліотеку!

Зараз у Вікіджерелах 428 108 сторінок, 127 782 книжок, творів, документів та інших текстів, 1690 авторів та авторок.

Календар

22 грудня

1807 — народився Юган Себастьян Вельгавн, норвезький поет, історик літератури
1833 — народилася Марко Вовчок, українська письменниця
1870 — помер Костянтин Ушинський, педагог, правознавець, журналіст
1926 — помер Ієронім Калитовський, український письменник-сатирик, громадський діяч
1937 — розстріляний Володимир Коряк, український літературознавець

Вибрана проза

Спогади (1861–1907). Частина III. (Львів, 1926) Євген Чикаленко
… Я досі з приємністю згадую час, проведений мною в товаристві „інородців“ під час того зїзду журналістів. Ми багато розмовляли на своїх засіданнях і за вечерею про тодішні умовини життя недержавних народів Росії; мріяли про майбутній федеральний устрій її, але й побоювалися співжиття в одній державі з напів-азіятським, некультурним народом московським. Федерація з ним здавалася нам небезпечною, бо він при своїй некультурности, разом з тим дисціплінований, звик коритися волі старшого в родині, „большака“-батька, чи старшого брата, а тому сліпо кориться всякій державній владі. Мало того, він сам почуває себе народом-господарем у Росії, бо куди він не піде, не поїде — чи у Варшаву, чи в Київ, чи в Тифліс, скрізь з ним говорять його мовою, та й все начальство, бюрократія, починаючи з царя, говорять тою самою мовою. По розумінню Москаля всі народи нижчі за нього, до всіх він ставиться з призирством: Українець у нього „хахол-дурак“, Поляк — „полячишка“, Фин — „чухна поганая“, Кавказьці — „татарва безмозґлая“, Жид — „паршивий“ і тд. І дійсно, московський народ уявляє з себе велику силу своєю кількістю, північною витревалістю, стихійною дисциплінованістю та нахабством.

читати далі…

Вибрана поезія

Юган Себастьян Вельгавн

Доля. (Львів, 1897)

Страшно буря завиває,
Поборотись виклика;
Море стогне, море грає,
Наче сьмілого гука.
Та чи стане в тебе духу —
Під негоду, завирюху,
Керувати проти хвиль,
Що так плещуть відусїль.

Як орел той розправ крила,
В саме пекло поринай:
Силу ночи твоя сила
Переважить — починай.
Чув — завзятим Бог владає?
Кинувсь? Хвиля затихає,
Зоря сяє золота;
Он — де берег, он — мета!